Справа № 541/2835/25
№ провадження 1-кп/541/316/2025
19 вересня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12025175550000123 від 29.05.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисичанськ Луганської області, громадянки України, з середньою освітою, непрацюючої, заміжньої, утриманців не маючої, маючої статус учасника бойових дій, особи з інвалідністю 3 групи, проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не судимої,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
29 травня 2025 року, близько 13 год 30 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту з ОСОБА_6 , який виник на ґрунті неприязних відносин, маючи умисел на нанесення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшла до потерпілого ОСОБА_6 , та використовуючи складний ніж, який мала при собі, нанесла один удар лезом ножа в ліву кисть руки потерпілого, після чого нанесла удар лезом ножа в праве стегно потерпілого, після чого коли останній перевернувся на живіт, то нанесла удар лезом ножа в область спини, а саме правої лопатки потерпілого, тим самим довела свій протиправний умисел спрямований на умисне нанесення тілесних ушкоджень до кінця.
У результаті умисних та протиправних дій ОСОБА_4 нанесла потерпілому ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичного експерта № 222 від 06.06.2025 тілесні ушкодження у вигляді: рани, що розташовані на тильній поверхні лівої кисті, в проекції 3-ї п'ястної кістки; на задній поверхні грудної клітини справа, по біляхребтовій лінії, на рівні 2-3 грудного хребця; на передній поверхні правого стегна, в нижній третині, які могли утворитися не менш, ніж від трьох точок прикладання сили коле-ріжучих предметів, якими, також міг бути ніж, та по ступеню тяжкості відноситься як у своїй сукупності так і кожне окремо до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнала, суду пояснила, що 29.05.2025 року, приблизно в денний час, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, раптово виниклого між ОСОБА_6 , складним ножем, який був у неї, нанесла удари ОСОБА_6 , скільки ударів вона не пам'ятає. Під час конфлікту вона перебувала у нетверезому стані. У скоєному розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання надав заяву, в якій просив провести судовий розгляд справи без його участі.
Крім визнання вини ОСОБА_4 , її вина підтверджується сукупністю доказів, зібраних під час досудового розслідування, дійсність та достовірність яких жодною із сторін не оспорюється, зокрема дослідженими у судовому засіданні:
- протоколом огляду місця події від 29.05.2025 року біля подвір'я домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ;
- заявою ОСОБА_4 , якою вона добровільно видала належний їй складний ніж, яким вона нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду речей від 29.05.2025;
- постановою дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 про визнання речовими доказами від 29.05.2025;
- постановою дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 про визнання речовими доказами від 21.06.2025;
- висновком експерта №22 від 06.06.2025 року згідно якого встановлено, що ОСОБА_6 нанесені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- висновком №45 щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння або під впливом лікарських препаратів. Яким встановлено, що 29.05.2025 року ОСОБА_4 перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Зазначені докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Встановлено, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, учасником бойових дій, за місцем проживання характеризується нейтрально.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною , що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно довідок КНП «Миргородської ЛІЛ» ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Зі змісту висновку судово-психіатричного експерта № 465 від 08.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 на даний час, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу особистості та поведінки органічного походження і за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване їй протиправне діяння ОСОБА_4 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждала, як і не виявляла ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства, а виявляла ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді гострої інтоксикації неускладненої, внаслідок вживання алкоголю у особи з розладом особистості та поведінки органічного походження і за своїм психічним станом не могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру, не пов'язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до положень cт. 20 КК України особа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.
Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
При цьому, примусові заходи медичного характеру, перелік яких визначений ст.94 КК України, можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до проступків.
З огляду на викладене, особу винної, позицію прокурора, позицію потерпілого, захисника, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, згідно п. 2 ч. 1ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили злочини у стані обмеженої осудності.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути застосовано судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно-небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03.06.2005, надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст.20, ч. 2 ст.94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.
Відповідно до п. 8 вказаної постанови, така допомога може надаватися особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов'язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов'язане, - на психіатричні заклади охорони здоров'я за місцем проживання засуджених.
У п. 6 вказаної постанови роз'яснено, що визнавши під час судового розгляду, що проступок вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом'якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
Частиною ч. 2ст. 504 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Арешт накладений ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.06.2025 року підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 370, 373,374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 80 (вісімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 гривень 00 копійок.
На підставі ч.2 ст.20, п.1 ч.1 ст.94 КК України застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та фактично проживаючої в АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Виконання вироку в частині застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку здійснювати за місцем проживання засудженої.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року на предмет зовні схожий на ніж.
Речові докази по справі: предмет зовні схожий на ніж, який поміщено до сейф-пакету НПУ WAR 1954390; залишки ниточок стерильної марлі з нанесеними на них частиною витяжок та осаду, який поміщено до паперового конверту з печаткою та підписом експерта; зразок крові ОСОБА_6 на марлі, який поміщено до паперового конверту НПУ з підписом експерта, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений в Полтавський апеляційний суд через Полтавський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1