Справа № 2-420-2010 рік
(ЗАОЧНЕ)
22 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці в складі : головуючого - судді Луценко Л.В.,
при секретарі Мамошук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої споруди, -
11 вересня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої споруди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка ОСОБА_1 на земельній ділянці спільного користування біля будинку № АДРЕСА_1, без належного дозволу та належно затвердженого проекту побудувала літню кухню з мансардним поверхом, розміром 5,30 x 4м.
Відповідачці міською радою дозвіл на дане будівництво не надавався, за даним фактом порушення, управлінням містобудування і архітектури Вінницької міської ради 03.09.2008 року складено акт комісійної перевірки, яким встановлено факт самочинного будівництва.
Самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_1 порушує права інших осіб - співвласника будинковолодіння ОСОБА_2, відповідно до скарги якої дане будівництво здійснено без її згоди, тому Вінницька міська рада звернулась до суду з даним позовом.
В судове засідання прокурор Замостянського району м. Вінниці та представник Вінницької міської ради не з'явилися, але завчасно повідомили суд про причини неявки і дані причини судом визнанні поважними, та просили розглядати справу у їх відсутності, підтримали позовні вимоги, просили суд, їх задовольнити та винести рішення, яким зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовану нею будівлю (літню кухню з мансардним поверхом) розміром 5.30 х 4.0 м., біля будинку № АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1.
Відповідачка, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам, хоча про дату, час та місце розгляду справи вважаються повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення в матеріалах справи. В зв'язку з цим суд, оскільки наявних у справі доказів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що прокурор та представник позивача не заперечують, відповідно до ст.ст. 169 ч. 4, 224 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
Представник третьої особи ВАТ «Вінницягаз» в судове засідання не з'явився, але завчасно повідомив суд про причини неявки і дані причини судом визнанні поважними, та просив розглядати справу у його відсутності, посилаючись на надані до суду письмові пояснення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову Вінницької міської ради слід відмовити, з наступних підстав:
Відповідно до договору купівлі - продажу від 31.10.1990 року ОСОБА_1 придбано 6\25 спільного будинку. В постійне користування покупця відійшли : кімнати 3-1, 3-4, загальною площею 28. 3 кв. м., кухня 3-2, санвузол 3-3, східцева клітина II, хліви - В,Ж, тобто на момент купівлі частини спільного будинку ОСОБА_1 на земельній ділянці недалеко від спільного будинку розміщувалось 2 сараї - господарські споруди.
Враховуючи те, що між сусідами виник спір за землю, рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 10 лютого 1995 року встановлені розміри земельних ділянок, якими кожен, хто жив у спільному будинку користувався, при цьому при вирішенні спору суд керувався ст. 42 Земельного Кодексу України (в редакції від 18.12.1990 року), відповідно до якого громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.
Відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 10.02.1995 року встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою та виділено в користування ОСОБА_1 - 97, 90 кв.м., ОСОБА_3 - 97, 90 кв. м., ОСОБА_4- 377 кв.м., в загальне користування співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 виділена земельна ділянка площею 152 кв.м.
В подальшому відповідно до рішення Вінницької міської ради за № 2279 від 27 лютого 2009 року було передано безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зокрема згідно п. 1.14 ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, площею 90 кв.м. згідно з даними матеріалів інвентаризації від 22 березня 2008 року та рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 10 лютого 1995 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до п. 1.1, 5.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Держкомбуду № 273 від 05.12.2000 р. дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Вінницької міської ради за № 02-243 від 15 квітня 1991 року ОСОБА_1 було видано дозвіл на індивідуальне будівництво літньої кухні та сараю по вул. Червонопрапорній (Острозького), 56. При цьому згідно рішення міськвиконкому № 127 від 26 липня 1990 року управлінням архітектури та містобудування надається дозвіл на будівництво в одному блоці літньої кухні площею 10,0 кв.м. замість старих сараїв зовнішніми розмірами 5,45 * 3,88 м. (а.с. 14).
За таких обставин суд вважає, що позивачами не доведено, що дане будівництво є самовільним з підстав відсутності належного дозволу, оскільки даний дозвіл існує, його ніхто у встановленому законом порядку не скасовував, а тому суд не може не приймати його до уваги, оскільки він є належним правовстановлюючим документом, який посвідчує право забудовника на виконання будівельних робіт.
Даний факт також встановлено рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 квітня 2001 року (а.с. 50-52).
При цьому судом відхиляються пояснення в частині того, що дозвіл втратив свою чинність, оскільки позивачами не наведено правового обґрунтування даного факту.
Також літня кухня зведена на земельній ділянці, яка була виділена в користування ОСОБА_5 та в подальшому рішенням Вінницької міської ради за № 2279 від 27 лютого 2009 року дану земельну ділянку було передано безоплатно у власність відповідачу для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Суд також вважає, що позивачами не доведено в чому саме проявилось істотне порушення ОСОБА_1 будівельних норм і правил. При цьому суд виходить з тих міркувань, що відповідачу було надано дозвіл на будівництво споруди зовнішніми розмірами 5,45*3,88 м, відповідачем згідно акту комісії управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради було збудовано літню кухню з мансардним поверхом з червоної цегли, розміром 5,30*4 м (а.с. 4).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено, в чому саме було істотне відхилення з відповідними посиланнями на норми, що врегульовують будівництво.
Ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Вінницькою міською радою не надано підтвердження того, що вона зверталась з відповідним позовом до ОСОБА_1 про проведення відповідної перебудови із зазначенням відхилення від проекту чи істотного порушення будівельних норм і правил.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 169 ч. 4, 212 - 217, 224 -226 ЦПК України, ст. ст. 376, 391 ЦК України, ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування та забудову територій», суд -
В задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої споруди, відмовити.
Протягом десяти днів з дня проголошення рішення до суду може бути подана заява про його апеляційне оскарження, а відповідачем, у відсутність якого проводився судовий розгляд, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення до суду може бути подана заява про його перегляд.
Суддя: