Справа № 126/475/24
Провадження №11-кп/801/950/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020100000608,
за апеляційною скаргою прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року,
яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Баланівка Бершадського району Вінницької області, проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацевлаштованого, з базовою середньою освітою, судимого 08.05.2025 Бершадським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився та проживає в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, студента 2 курсу Теплицького професійного аграрного ліцею, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 125 КК України з врахуванням ст. 100 КК України - 120 (сто двадцять) годин громадських робіт;
за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_9 покарання у виді 5 (років) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання за вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 08.05.2025, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, ухвалено виконувати самостійно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 25.12.2023 по 10.04.2025.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 в строк покарання строк цілодобового домашнього арешту з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі з 11.04.2025 до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст. 104, 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з іспитовим строком два роки з випробуванням.
Початок іспитового строку ОСОБА_10 ухвалено обчислювати з 11 липня 2025 року, тобто з моменту проголошення вироку.
Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76, ст. 104 КК України покладено на ОСОБА_10 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_10 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 25.12.2023 по 28.12.2023.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_9 у виді цілодобового домашнього арешту, залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_10 у виді домашнього арешту, залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частинах на користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 2650,48 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертизи в розмірі 1893,20 грн.
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на: навушники чорного кольору без ідентифікуючих ознак, ліхтарик «RI LUN» чорного кольору, кабель USB білого кольору, павербанк ХО-PR189 30000mAh чорного кольору, які перебувають у власника ОСОБА_11 , накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 28.12.2023, ухвалено скасувати та після набрання вироком законної сили дані речові докази залишити ОСОБА_11 , як власнику.
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на: мобільний телефон Redmi 9C синього кольору, який поміщено до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 28.12.2023, ухвалено скасувати та після набрання вироком законної сили даний речовий доказ повернути ОСОБА_10 , як власнику.
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на: ланцюжок з сірого металу, схожий на срібний, довжиною близько 40 см, який поміщено до спеціального пакету № PSP 1388465, який перебуває у власника ОСОБА_11 , накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 29.12.2023, ухвалено скасувати та після набрання вироком законної сили даний речовий доказ залишити ОСОБА_11 , як власнику.
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на: мобільний телефон «Redmi 12C» та чохол до нього, які перебувають на відповідальному зберіганні у ОСОБА_12 , накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 04.01.2024, ухвалено скасувати та після набрання вироком законної сили дані речові докази залишити ОСОБА_12 , як власнику.
Речові докази: DVD-диск, на якому містяться фотознімки та відеозаписи з мобільного телефону «Redmi 9C», який прилучено до матеріалів кримінального провадження, ухвалено залишити при матеріалах кримінального провадження.
Згідно з вироком судом першої інстанції установлено, що 19.12.2023 близько 19 год. неповнолітній обвинувачений ОСОБА_9 перебував в домоволодінні за місцем проживання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , де також перебував неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в будинку вказаного домоволодіння, під час спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_9 на ґрунті особистого неприязного відношення почав хаотично наносити удари ногами по тулубу та кулаками обох рук по обличчю ОСОБА_12 , внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодженні у вигляді крововиливу під з'єднувальну оболонку лівого ока, рубця на слизовій оболонці верхньої губи, справа на верхній щелепі, а також двох синців на верхній та нижній повіці лівого ока. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 04.01.2024 тілесні ушкодження у вигляді синців відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я, тілесні ушкодження в вигляді крововиливу під з'єднувальну оболонку лівого ока та глибокі рани слизової оболонки порожнини рота, які загоюються вторинним натягом з утворенням рубців, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Також, 19.12.2023 близько 19 год. неповнолітній обвинувачений ОСОБА_9 перебував в домоволодінні за місцем проживання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , де також перебував неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в будинку вказаного домоволодіння, під час спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_9 на ґрунті особистого неприязного відношення почав наносити удари ногами та руками по різним частинам тіла ОСОБА_12 . Після вказаного конфлікту ОСОБА_9 помітив у ОСОБА_12 мобільний телефон та в нього виник злочинний умисел, спрямований на особисте незаконне збагачення, шляхом відкритого заволодіння майном ОСОБА_12 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), а також неодноразово продовженого, останній раз перед подією Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану» від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженого Законом України № 3429-IX від 08.11.2023, протиправно відкрито викрав у ОСОБА_12 його мобільний телефон «Xiaomi Redmi 12C 4/128 Gb Graphite Gray» вартість якого, згідно висновку експерта № 194/24-21 від 11.01.2024, становить 3180,10 грн., чохол до вказаного телефону, вартість якого, згідно висновку експерта № 194/24-21 від 11.01.2024, становить 41,70 грн. та дві сім-карти операторів ПрАТ «Київстар» та ТОВ «lifecell», вартість яких не встановлено, котрі вийняв з лівої кишені куртки ОСОБА_12 , в яку той був одягнений. Вказаним майном ОСОБА_9 розпорядився на власний розсуд, зокрема, мобільний телефон з чохлом використовував до 25.12.2023, після чого передав його своїй матері ОСОБА_13 , не повідомляючи про те, що він викрадений. Своїми умисними діями ОСОБА_9 заподіяв ОСОБА_12 майнову шкоду на суму 3221,80 грн.
Окрім того, 24.12.2023 близько 17 год. неповнолітній обвинувачений ОСОБА_9 разом з неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_10 прийшли до домоволодіння спільного знайомого ОСОБА_11 , яке розташоване в АДРЕСА_2 . Перебуваючи в будинку цього домоволодіння, під час спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на особисте незаконне збагачення шляхом вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11 та протиправного заволодіння належним йому майном. Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, діючи навмисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, останній раз до вказаної події Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану» від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженого Законом України № 3429-IX від 08.11.2023, з метою подолання опору потерпілого та безперешкодного заволодіння його майном, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи та свідомо бажаючи настанні наслідків, вдвох, спільно почали наносити удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_11 , внаслідок чого останній впав на землю, чим заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин, синців та саднин на обличчі, синців на слизовій оболонці верхньої та нижньої губ, синців на лівій вушній раковині, на грудях, обох колінних суглобах, перелому кісток носа. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 схопив ОСОБА_11 ззаду за срібний ланцюжок вартістю 6601,59 грн., яка встановлена висновком експерта № 494/24-21 від 14.02.2024, який знаходився на шиї у потерпілого, та зірвав його, незаконно заволодівши ним і поклав до своєї кишені. Окрім того, ОСОБА_9 продовжив наносити удари кулаками та ногами по тілу ОСОБА_11 , спричинивши потерпілому переломи ІХ, Х, ХІ ребер зліва. Згідно висновку експерта № 133 від 26.12.2023 за ступенем важкості тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин, синців, саднин відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я. Тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток носа відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Ушкодження у вигляді переломів ІХ, Х, ХІ ребер відносяться до середнього ступеня важкості тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров'я. Подолавши опір ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , продовжуючи свої спільні злочинні дії, направлені на особисте незаконне збагачення, діючи умисно, протиправно незаконно заволоділи майном ОСОБА_11 , яке знайшли в будинку, а саме: портативним зарядним пристроєм марки «ХО» моделі «PR189» вартістю 526 грн., яка встановлена висновком експерта № 193/24-21 від 23.01.2023; бездротовими навушниками «Hoco» моделі «EW18» вартістю 657,90 грн., яка встановлена висновком експерта № 494/24-21 від 14.02.2024; навушниками Bluetooth марки «WUW» моделі «R52» вартістю 71,60 грн.; кабелем USB - micro вартістю 15,75 грн.; ліхтарем марки «RІ LUN» моделі «RI-537-T6» вартістю 107,47 грн., вартість яких встановлена висновком експерта № 193/24-21 від 23.01.2023, з якими покинули місце злочину та розпорядились викраденим на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заподіяли потерпілому ОСОБА_11 майнової шкоди на суму 7980,31 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 судом першої інстанції кваліфіковано: за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану; за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майно, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченого ОСОБА_10 судом кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майно, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. При цьому судом установлено, що в його діях ОСОБА_10 відсутня така кваліфікуюча ознака за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. Також судом виключено кваліфікуючу ознаку, як спричинення обвинуваченим потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень у вигляді переломів ІХ, Х, ХІ ребер зліва із обвинувачення ОСОБА_10 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року стосовно обвинувачених ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України - змінити через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Абзац 3 резолютивної частини вироку викласти у такій редакції: «Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 08.05.2025, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строку тривалістю 1 рік - виконувати самостійно». Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку. У решті вирок залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд призначаючи реальну міру покарання ОСОБА_9 , не взяв до уваги те, що положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, оскільки вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 08.05.2025 застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, за таких обставин вироки мають виконуватися самостійно.
Окрім того, звертає увагу на те, що судом першої інстанції не вказано початок строку відбування покарання ОСОБА_9 , що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_11 про апеляційний розгляд повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явилися, тому апеляційний розгляд відбувся у їх відсутність.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин, а також кваліфікація їх дій прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність є такими, що заслуговують на увагу.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» акцентовано увагу судів на необхідності точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.
Об?єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.04.2024 у справі № 183/6854/20 вказала, що призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, суд не має права змінювати покарання, призначене попереднім вироком, оскільки діє юридична презумпція законності й обгрунтованості попереднього вироку.
Натомість у разі, коли особа засуджується до покарання, що належить відбувати реально, а за іншим вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Ця правова позиція міститься в постановах об?єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ОП ККС) від 25 червня 2018 року у справі № 511/37/16-к та від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17. Аналогічного висновку дійшла Друга судова палата ККС ВС в рішенні від 05 листопада 2020 року (справа № 185/7034/19, провадження N? 51-2405 км20).
Якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.
Попри зазначене, судом першої інстанції на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання за вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 08.05.2025, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, ухвалено виконувати самостійно.
Таким чином, призначаючи реальну міру покарання ОСОБА_9 , положення ч.4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, оскільки вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 08.05.2025 застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, за таких обставин вироки виконуються самостійно.
Крім того, відповідно до вимог ст. 374 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 в резолютивній частині обвинувального вироку, з-поміж іншого, суд ухвалює рішення про початок строку відбування покарання.
Згідно зі ст. 87 КВК України особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили.
Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Таким чином, відбування покарання починається з моменту поміщення особи до установи виконання покарання, а строк затримання та конвоювання зараховується в строк відбуття покарання, а тому строк відбування покарання у такому випадку рахується з моменту фактичного затримання особи.
Отже, початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно рахувати з моменту затримання його на виконання вироку суду.
Натомість суд першої інстанції у вироку не визначив початок строку відбування покарання ОСОБА_9 , що суперечить вимогам кримінального процесуального закону та впливає на правильність судового рішення.
Ураховуючи установлені порушення кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла до висновку про те, що наявні підстави для зміни вироку суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року стосовно обвинувачених ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України - змінити через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Абзац 3 резолютивної частини вироку викласти у такій редакції: «Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 08.05.2025, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строку тривалістю 1 рік - виконувати самостійно».
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку.
У решті вирок залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4