Справа № 145/791/25
Провадження №11-кп/801/962/2025
Категорія: 118
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.07.2025 року у кримінальному провадженні, відомості по якому внеснно до ЄРДР за №62025240040002376 від 03.06.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Черемошне, Погребищенського району Вінницької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого на посаді інженера ТОВ «АМІ ГРУП», раніше судимого:
- 14 лютого 2025 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 286 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_7
ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді інженера ТОВ «АМІ ГРУП», виконуючи повноваження щодо виготовлення підакцизного пального, здійснював організацію роботи робітників, які працюють на вказаній території, ремонту техніки, процеси виготовлення та змішування фракції дизельного палива, бензину та інших фракцій, забезпечував роботу цілісності матеріальних цінностей та обладнання, яка розташована за адресою: м. Гнівань, вул. Промислова, 7, Вінницької області. Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» з 01.07.2019 запроваджено ліцензування діяльності усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.
Статтею 15 вищевказаного Закону № 2628-VIII визначено, що суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належить пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом.
Так, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що для ведення господарської діяльності, пов'язаної з виготовленням підакцизних товарів - пального, необхідна державна реєстрація, як суб'єкта господарської діяльності, необхідна наявність відповідних дозволів, ліцензій на таку діяльність, ігноруючи зазначені вимоги законодавства України, діючи умисно, з корисливим мотивом, посягаючи на встановлені чинним законодавством України суспільні відносини у сфері господарської діяльності, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, не маючи ліцензій на виготовлення пального, яке відповідно до статті 215 .1 Податкового кодексу України належать до підакцизних товарів, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за відсутності відповідних документів, що підтверджують походження підакцизної продукції, її якість та законність виготовлення, здійснив незаконне виготовлення пального за наступних обставин.
ОСОБА_7 , в порушення встановленого законодавством України порядку виготовлення пального, використовуючи устаткування нафтопереробної бази, яка розташована за адресою: м. Гнівань, вул. Промислова, 7, Вінницької області, маючи доступ до матеріально-технічних потужностей ( обладнання та резервуарів), які призначались для виготовлення, зберігання та відпуску не підакцизних нафтопродуктів, у період часу з 01.07.2024 по 14.07.2024 здійснив незаконне виготовлення пального залучивши до вчинення злочину особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та інших найманих працівників, які не були обізнані щодо протиправної діяльності останніх.
Так, у вказаний період часу ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, використовуючи устаткування для переробки нафти у м. Гнівань, вул. Промислова, 7, Вінницької області, здійснили виготовлення, шляхом переробки сирої нафти, палива яке є підакцизним товаром, а саме важких дистилятів, газойль (палива дизельного) в об'ємі 5149 літрів та важких дистилятів, газойль (палива бензину) в об'ємі 30645 літрів.
Відповідно до висновку експерта № 8709/24-34/8915/24-53 від 09.10.2024 надані на дослідження зразки рідин, які вилучено під час проведення обшуку від 14.07.2024 за визначними показниками «вміст сірки», «фракційний склад» (наявність легких нафтових продуктів), а саме важкі дистиляти, газойль (палива дизельного) в об'ємі 5149 літрів, яке зберігалось у резервуарі (цистерні № 8), важкі дистиляти, газойль (палива бензину) в об'ємі 7645 літрів, яке зберігалось у резервуарі (цистерні № 10) та важкі дистиляти, газойль (палива бензину) в об'ємі 23000 літрів, яке зберігалось у вантажному автомобілі марки VOLVO FM 420, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом марки FLUD (бочка) д.н.з. НОМЕР_2 не відповідає «ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» щодо дизельного палива та «Паливо бензин Технічні умови».
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно виготовив пальне, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204 КК України.
Крім цього, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді інженера ТОВ «АМІ ГРУП», виконуючи повноваження щодо виготовлення підакцизного пального, здійснював організацію роботи робітників, які працюють на вказаній території, ремонту техніки, процеси виготовлення та змішування фракції дизельного палива, бензину та інших фракцій, забезпечував роботу цілісності матеріальних цінностей та обладнання, яка розташована за адресою: м. Гнівань, вул. Промислова, 7, Вінницької області. Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» з 01.07.2019 запроваджено ліцензування діяльності усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.
Статтею 15 вищевказаного Закону № 2628-VIII визначено, що суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п' ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п' ять років.
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 (із змінами від 4 грудня 2019) роздрібна торгівля нафтопродуктами здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Пунктом 10.2.4 «Інструкції про порядок приймання ,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості), відсутності копії сертифіката відповідності.
Частиною 2 ст.50 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належить пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипна-шатунним механізмом.
ОСОБА_7 маючи корисливий намір на незаконне збагачення шляхом вчинення злочинних дій з незаконного обігу пального, в порушення встановленого законодавством України порядку роздрібної торгівлі вказаного товару, використовуючи устаткування нафтопереробної бази, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , маючи доступ до матеріально-технічних потужностей ( обладнання та резервуарів), які призначались для виготовлення, зберігання та відпуску не підакцизних нафтопродуктів, у період часу з 01.07.2024 року по 14.07.2024 року здійснив незаконне зберігання з метою збуту пального, а саме: важких дистилятів, газойль (палива дизельного) в об'ємі 5149 літрів та важких дистилятів, газойль ( палива бензину) в об'ємі 30645 літрів, яких в подальшому здійснив зберігання у резервуарі (цистерні № 10) важких дистилятів, газойль (палива дизельного) в об'ємі 5149 літрів, у резервуарі (цистерні № 8) важких дистилятів, газойль (палива бензину) в об'ємі 7645 літрів, у вантажному автомобілі марки VOLVO FM 420, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом марки FLUD (бочка) д.н.з. НОМЕР_2 в об'ємі 23000 літрів, які перебували на території бази, за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку експерта № 8709/24-34/8915/24-53 від 09.10.2024 надані на дослідження зразки рідин, які вилучено під час проведення обшуку від 14.07.2024 за визначними показниками «вміст сірки», «фракційний склад» (наявність легких нафтових продуктів), а саме важкі дистиляти, газойль (палива дизельного) в об'ємі 5149 літрів, яке зберігалось у резервуарі (цистерні № 8), важкі дистиляти, газойль (палива бензину) в об'ємі 7645 літрів, яке зберігалось у резервуарі (цистерні № 10) та важкі дистиляти, газойль (палива бензину) в об'ємі 23000 літрів, яке зберігалось у вантажному автомобілі марки VOLVO FM 420, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом марки FLUD (бочка) д.н.з. НОМЕР_2 не відповідає «ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» щодо дизельного палива та «Паливо бензин Технічні умови».
Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.07.2025 року затверджено угоду про визнання винуватості від 04 червня 2025 року.
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.204 КК України та ч. 1 ст. 204 КК України призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:
за ч.1 ст.204 КК України у виді штрафу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень, з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.
за ч.2 ст.204 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених, вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Вінницького міського суду від 14 лютого 2025 року, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених, вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання, якщо протягом іспитового строку терміном два роки шість місяців він не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/123-25/4866-ВЗ від 16.04.2025 в сумі 10 696 (десять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 80 копійок та судової експертизи № 8709/24-34/8915/24-53 в сумі 43 922 ( сорок три тисячі дев'ятсот двадцять дві ) гривні 24 копійок.
Прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.07.2025 стосовно ОСОБА_7 за ч. ч. 1, 2ст. 204 КК України, скасувати в частині застосування положень ст. 76 КК України через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 4, ч. 3 ст. 76 КК України, а саме зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
В решті вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що затверджуючи угоду про визнання винуватості та призначаючи визначене угодою покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням та іспитовим строком, з урахуванням роз'яснень, які містяться в п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами на підставі угод», суд при призначенні кримінального провадження ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням та іспитовим строком дійшов вірного висновку про необхідність покладення на обвинуваченого певних обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Проте, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2025 за ч. 2 ст. 286, ст. 75 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком два роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України.
За результатом розгляду угоди під час підготовчого судового засідання судом прийнято рішення про відповідність угоди вимогам законодавства та ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості та призначено ОСОБА_7 узгоджене сторонами покарання із урахуванням положень ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, та на підставі ст. 75 КК України визначено іспитовий строк терміном два роки шість місяців та на нього покладено обов'язки, передбачені лише п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Таким чином, судом при ухваленні оскаржуваного вироку на ОСОБА_7 покладено лише частину обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, з тих, які покладалися попереднім вироком від 14.02.2025, що свідчить про зміну (покращення) умов звільнення від відбування покарання обвинуваченому, визначених попереднім судовим рішенням, що набуло законної сили, чим фактично переглянуто попередній вирок.
За таких обставин, Тиврівський районний суд Вінницької області, ухвалюючи вирок від 14.07.2025 стосовно ОСОБА_7 , допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. ст. 21, 24, 392 КПК України), які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (ст. ст. 70, 76 КК України), що відповідно до ст. ст. 412, 413 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який просив задоволити апеляційну скаргу прокурора, захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Однак наявні підстави для скасування вироку суду.
Відповідно до ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.
Згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що 04.06.2025 між обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором у провадженні ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно укладеної угоди сторони погодились на призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 204 КК України у виді штрафу у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн, з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів; за ч. 2 ст. 204 КК України у виді три років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, сторони погодили шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених, вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
Також сторони погодили призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України із врахуванням покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду від 14.02.2025, шляхом часткового складання призначених покарань у виді чотири років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених, вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.
Крім цього, сторони погодились на звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України та на покладення обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14.02.2025 за ч. 2 ст. 286, ст. 75 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком два роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України.
За результатом розгляду угоди під час підготовчого судового засідання судом прийнято рішення про відповідність угоди вимогам законодавства та ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості та призначено ОСОБА_7 узгоджене сторонами покарання із урахуванням положень ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, та на підставі ст. 75 КК України визначено іспитовий строк терміном два роки шість місяців та на нього покладено обов'язки, передбачені лише п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Таким чином, судом при ухваленні оскаржуваного вироку на ОСОБА_7 покладено лише частину обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, з тих, які покладалися попереднім вироком від 14.02.2025, що свідчить про зміну (покращення) ним умов звільнення від відбування покарання обвинуваченому, визначених попереднім судовим рішенням, що набуло законної сили, чим фактично переглянуто попередній вирок.
Зазначене вказує про неправильне застосування ст. 76 КК України
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку.
Перевіривши всі обставини кримінального провадження, угоду про визнання винуватості від 04.06.2025 року, суд апеляційної інстанції вважає, що на ОСОБА_7 слід покласти обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 4, ч. 3 ст. 76 КК України.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413 414,420, 615 КПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу прокурора задоволити.
Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.07.2025 стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 204, ч.2 ст. 204 КК України скасувати в частині застосування положень ст. 76 КК України через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити новий вирок.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 4, ч. 3 ст. 76 КК України, а саме зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені
У решті вирок залишити без змін.
Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3