Провадження № 2/742/2040/25
Єдиний унікальний № 742/4133/25
іменем України
18 вересня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18 вересня 2025 року.
10 вересня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з АТ «Укрпошта» та керував службовим автомобілем.
16 вересня 2025 року від представника позивача Миткевич Ю.В. на адресу суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, а також про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва. В обґрунтування посилається на те, що під час підготовки позовної заяви у позивача не малось у розпорядженні належних доказів, що підтверджували трудові відносини ОСОБА_1 та АТ «Укрпошта», а у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 надав документи на підтвердження трудових відносин з АТ «Укрпошта».
У підготовчому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, а також про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечував.
Дослідивши заявлені клопотання та подану позовну заяву, суд дійшов до наступного висновку.
Щодо клопотання про заміну відповідача, суд зазначає наступне.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №705/3876/18.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача про заміну відповідача.
Проте у зв'язку із зміною у складі учасників справи, постає питання предметної підсудності справи, яка розглядається.
Разом з тим, позивач одночасно заявив клопотання про передачу справи за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний критерій.
Так після заміни відповідача, сторонами спору є виключно юридичні особи, суб'єкти господарювання.
Згідно частини другої статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частин першої, другої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У п.15 ч.1 ст. 20 ГПК України, зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки позивач Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просить стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» майнову шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 68 802,43 грн.
Враховуючи положення статей 4, 20, 45, 175 ГПК України та зважаючи на викладені правові позиції Верховного Суду, які відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спір у даній справі із зазначеними позовними вимогами цілком підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами спору є юридичні особи, а відшкодування шкоди завданої ДТП між суб'єктами господарювання вирішується виключно за правилами господарського судочинства.
Щодо клопотання про передачу справи до суду іншої юрисдикції суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Отже, ЦПК України передбачає можливість передачі справи місцевим судом іншому місцевому суду у межах цивільної юрисдикції та не визначає повноважень суду першої інстанції передати справу на розгляду суду іншої юрисдикції, у даному випадку господарської.
Крім того, суд враховує, що у відповідності до положень ч.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.
Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії»). В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для направлення даної цивільної справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи при зверненні до суду Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн.
На підставі вищевикладеного, зважаючи на фактичні обставини по справі, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та повернути позивачу сплачений судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 255, 260 ЦПК України, суд,-
Клопотання представника позивача Головного управління Національної поліції в Чернігівській областіпро заміну відповідача у справі - задовольнити.
Замінити первісного відповідача - Калабушкіна Вячеслава Сергійовича, у цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, належним відповідачем - Акціонерне товариство «Укрпошта»(код ЄДРПОУ 21560045, юридична адреса: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, буд.22).
У задоволенні клопотання представника позивача Головного управління Національної поліції в Чернігівській областіпро передачу цивільної справи за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва - відмовити.
Провадження у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області до Акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування майнової шкоди - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Суд роз'яснює позивачеві, що справа належить до господарської юрисдикції.
Повернути з Державного бюджету України Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області(ЄДРПОУ 40108651, юридична адреса: 14000, м. Чернігів, пр-т. Перемоги, буд.74) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., сплачений при подачі позову, відповідно до Платіжної інструкції №5875 від 28.07.2025.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Наталія ФЕТІСОВА