Справа №751/3783/25
Провадження №2/751/1306/25
11 вересня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого-судді Діденко А.О.
при секретарі Рак Я.М.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості да договорами №77548341 від 05.09.2021, №4853976 від 04.10.2021 у розмірі 38 450,64 грн, а також понесених судових витрат.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.09.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7754834, за умовами якого останньому надано грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Даний договір укладено в електронній формі та прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти. Станом на день звернення у суд, строк надання грошових коштів за договором наступив, однак відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10419,39 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 4 880,38 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5 538,21 грн; нараховані 3% річних - 0,80 грн.
04.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4853976, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 3 900,00 грн. Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов'язання у визначений договором строк. Процента ставка становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а стандартна (базова) процентна ставка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Даний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши кредитні кошти, тоді як відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає та проценти за користування не сплачує. Загальний розмір заборгованості за договором №4853976 становить 28031,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 3 900,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 24 131,25 грн.
28.12.2021 було укладено договір №28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором №4853976. Після чого, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь «ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитним договором №4853976.
Надалі відповідно до договору №22/02/2022 від 22.02.2022, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором №77548341. Після чого, 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитним договором №77548341.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за договорами №77548341 від 05.09.2021 та №4853976 від 04.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 38 450,64 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 8 780,38 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29 669,46 грн; нараховані 3 % річних - 0,80 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 05 травня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалами суду від 27.05.2025, 03.07.2025 розгляд справи відкладався у зв'язку з необхідністю вжиття заходів щодо сповіщення відповідача про розгляд справи.
У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. Представник позивача в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, зокрема шляхом направлення повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
З урахуванням вищевикладеного судом 11.09.2025 постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Щодо умов та порядку укладання договору №7754834 від 05.09.2021.
05.09.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7754834, за умовами якого останньому надано грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (а.с. 31).
Згідно з п. 4.2 договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедуру і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику (а.с. 32-37).
Відповідно до п. 6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
У розділі 7 зазначений порядок подовження строку користування позикою.
Вказаний кредитний договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора pUe7Mk6R0g, про що свідчить пункт 11 договору - юридичні адреси та реквізити сторін (а.с. 31зв.).
У той же день 05.09.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало ОСОБА_1 на вказану ним картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 6 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» з яким у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір про переказ коштів, №КД-000003452/ТНПП від 29.11.2024 (а.с. 40).
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором №5152524 станом на дату відступлення права вимоги складала: 4 880,38 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 5 538,21 грн - заборгованість за процентами (а.с. 43-46).
22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором №77548341 (57-62).
Щодо умов та порядку укладання договору №4853976 від 04.10.2021.
04.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4853976, за умовами якого останньому надано кредит на суму 3 900,00 грн строком на 15 днів до 19.10.2021 з процентною ставкою 1,25% у день, що становить 731,25 грн, з можливістю пролонгації на пільгових умовах та на стандартних умовах з процентною ставкою за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування (а.с.19-20).
Згідно з п. 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість, сплативши комісію та певну частку заборгованості по кредиту. При цьому період продовження на пільгових умовах може складати 3 дні з комісією 3%, 7 днів з комісією 5%, 15 днів з комісією 10% від поточного залишку кредиту, а процентна ставка за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, становлять 1,25% від фактичного залишку кредиту.
Також згідно з п. 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, становлять 5% від фактичного залишку кредиту. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку прологнації на пільгових умовах.
Крім того, відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) процентної ставки, передбаченої п. 1.6 договору, тобто 5% у день. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
До вказаного договору додані графік платежів та паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовану реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту (а.с. 23зв.-24).
Також невід'ємною частиною цього договору є Правила надання фінансових кредитів (а.с.26-30), з якими позичальник ознайомився, погодився та які зобов'язався неухильно дотримуватись, про що свідчить пункт 6.3 договору.
З процесу оформлення та розгляду заяви №4853976 вбачається укладення кредитного договору в електронній формі в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН», зокрема: заповнення анкети-заяви на кредит №4853976, в якій вказані особисті відомості ОСОБА_1 , зокрема номер мобільного телефону, та інформація про умови кредиту; проведення автоматичної перевірки та верифікації; погодження кредиту; підписання договору (а.с.25).
При цьому відповідно до довідки про ідентифікацію позичальником акцепт договору підписаний одноразовим ідентифікатором U72287, відправленим на вказаний ним номер телефону (а.с.38).
У той же день 04.10.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 3 900,00 грн, що підтверджується копією квитанції АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 38 зворот).
З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеного ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №4853976 станом на дату відступлення права вимоги складала: 3 900,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 12 821,25 - заборгованість за процентами (а.с. 39).
28.12.2021 було укладено договір №28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором №4853976 (а.с. 52-56).
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитним договором №77548341 та за кредитним договором №4853976 (а.с.64-71).
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін
Так, згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23).
Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, договір позики № 77548341, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , а також договір про споживчий кредит № 4853976 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Отже, між сторонами було укладено кредитні договори, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі ці договори у встановленому законом порядку оспорювалися чи визнавалися недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Коллект Центр» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договорами, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).
Суд уважає, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по тілу кредитів, а також заборгованості за відсотками та 3% річних на загальну суму 38450,64 грн.
Водночас, суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором до суду не подав, як і доказів неотримання кредитних коштів.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом установлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 0516020015 від 23.04.2025 (а. с. 74).
Оскільки позов задоволено судом у повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною першою ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги №532 від 01.03.2025, копію витягу з акту №6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025.
З оглядуна складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» сума витрат на професійну правничу допомогу врозмірі 13000,00 грн невідповідає переліку/вартостівиконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд
Вирішив :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 38 450 (тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят) грн 64 коп. заборгованості за договором №77548341 від 05.09.2021 та за договором №4853976 від 04.10.2021, що складається із заборгованості за основним зобов'язанням - 8 780 грн 38 коп., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29 669 грн 46 коп., нарахованих 3% річних - 80 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у розмірі 2422,40 грн судового збору та 2000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 11.09.2025.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926)
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Суддя А. О. Діденко