Справа № 737/787/25
Провадження № 1-кп/737/65/25
Іменем України
19 вересня 2025 року с-ще Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Куликівка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270160000232 від 06 грудня 2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігова, українця, громадянина України, раніше не судимого, з професійно-технічною освітою, пенсіонера, який має статус інваліда II групи загального захворювання, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст.286 КК України,-
02.09.2025 до Куликівського районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт, згідно якого 05.12.2014, близько 19 год. 20 хв., автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, рухався по автодорозі Р67 «Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин» зі сторони сел. Куликівка, Чернігівського (Куликівського) району, Чернігівської області в сторону м. Чернігова. Рухаючись у вказаному напрямку зазначеної автодороги, на відстані 301 м до повороту на с. Виблі Чернігівського (Куликівського) району Чернігівської області, ОСОБА_4 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну (п. 2.3б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР), не обрав безпечної швидкості руху (п. 12.1 ПДР), перед зміною напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 ПДР), допустив виїзд на праве узбіччя відносно напрямку свого руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка рухалась по правому узбіччю, у попутному з автомобілем напрямку руху, у сторону м. Чернігова.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та закритого перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, що стало причиною настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.12.2014, близько 19 год. 20 хв., ОСОБА_4 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлюючи, що в результаті наїзду ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, в порушення вимог п. 2.10 (у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 ПДР; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 ПДР, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, маючи змогу надати потерпілій допомогу, зокрема викликати екстрену медичну допомогу, з'ясувати стан потерпілої, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди та зник на автомобілі марки «ЗАЗ» моделі «110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у невідомому напрямку, тим самим завідомо залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_6 , яку сам поставив у безпорадний та небезпечний для життя стан.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подав клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та просив закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника, надав згоду на закриття кримінального провадження, повідомив, що йому відомі наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих обставин.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Потерпіла ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00050855158 від 24.04.2025..
Заслухавши клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності, думку обвнуваченого та прокурора, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України унормовано, що у разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
За змістом ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.
Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови Верховного Суду від 10.06.2021, справа № 640/11750/17, провадження № 51-6089км20; від 25.02.2021, справа № 192/3301/16-к; провадження № 51-3094км20 та інші).
Норми процесуального закону вказують на те, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням, а отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49КК України (постанови Верховного Суду від 19.11.2019, справа №345/2618/16-к; від 24.05.2018, справа №200/4664/14-к та інші).
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (пункт 2 цієї частини); десять років у разі вчинення тяжкого злочину (пункт 4 цієї частини).
Згідно з даними обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, які вчинено 05.12.2014.
Санкцією ч. 1 ст. 135 КК України передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років, а тому строк давності, який визначений відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, за вчинення даного кримінального правопорушення становить три роки з дня його вчинення.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено максимальне покарання у виді восьми років позбавлення волі, а тому строк давності, який визначений відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, за вчинення даного кримінального правопорушення становить десять років з дня його вчинення.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено: згідно з даними обвинувального акту - 05.12.2014.
Станом на 19.09.2025 (день подачі захисником клопотання про закриття кримінального провадження) з дня вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст.135, ч. 2 ст. 286 КК України, минуло більше як десять років.
З огляду на наведене, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України, за вказані кримінальні правопорушення закінчився.
На час розгляду клопотання судом не встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 ухилявся від слідства чи суду, вчинив інші кримінальні правопорушення, відсутні відомості про переривання чи зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 КК України.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Під час вирішення питання застосування положень ст.49КК України позиція потерпілого не є вирішальною щодо закриття і не є перешкодою до виконання імперативних вимог процесуального закону (постанова Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 344/7812/16-к).
Окрім цього, у постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к колегією суддів ККС зроблено висновок про те, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав.
З'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно обвинувального акту витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні становлять 10345 грн. 31 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі викладеного та ст. 49 КК України, керуючись ст. 284, 288, 369-372 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України та ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження № 12014270160000232 від 06 грудня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 135 КК України та ч. 2 ст. 286 КК України , у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речовий доказ - автомобіль марки ЗАЗ 110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 червоного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_8 , та перебуває на зберіганні у ОСОБА_4 - залишити законному володільцю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 10345 грн. 31 коп. (десять тисяч триста сорок п'ять грн. 31 коп.).
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_9