Справа № 748/771/25
Провадження № 2/750/1622/25
19 вересня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4381744 від 26.05.2021 в сумі 13770 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 26.05.2021 позивачем було подано заявку на отримання кредиту № 4381744 у власному кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (http://miloan.ua/). ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 4381744 від 26.05.2021. На підставі вказаного кредитного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3000 грн. Проте, відповідач умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку із чим утворилася заборгованість. 13.09.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить 13770 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн.; заборгованість за відсотками - 9900 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 870 грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2025 справу передано до Деснянського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи по суті повідомлялася завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалась за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Крім того, відповідач сповіщалася шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
26 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи (п. 6.1.) був укладений договір про споживчий кредит № 4381744, шляхом подання анкети-заяви на кредит, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 3000 грн. (п. 1.2) строком на 15 днів (з 26.05.2021) з терміном повернення 10.06.2021 (пп. 1.3, 1.4), з процентами за його користування у розмірі 900 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.), з стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6), з процентами за користування кредитом та комісії, які складають 1770 грн. в грошовому виразі та 6,815,922.00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) та орієнтовна загальна вартість кредиту складає 4770 грн. (п.1.5) (а.с. 27-30).
В паспорті споживчого кредиту № 4381744 до вказаного договору відображена інформація щодо умов кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту, що співпадають з даними викладеними у самому договорі наведеному вище. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення визначається графіком платежів (п. 4). Відповідно до п. 5 при продовженні користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке продовження не може перевищувати 60 днів (а.с. 31 зворот, 32).
Згідно платіжного доручення № 47197315 від 26.05.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 у сумі 3000 грн. згідно з договором № 4381744 (а.с. 34).
З розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 4381744 від 26.05.2021 за період з 26.05.2021 по 09.08.2021 вбачається, що відповідачу нарахована сума заборгованості в сумі 13770 грн. (а.с. 15).
13 вересня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладений Договір відступлення прав вимоги № 07Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників (а.с. 17-19).
Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, право вимоги за кредитним договором № 4381744, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Загальна сума заборгованості складає 13770 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9900 грн. - заборгованість за відсотками, 870 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 14).
Відповідно до умов договору, ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копіями платіжних інструкції (а.с. 38-52).
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання за кредитним зобов'язаннями належним чином не виконувала, у зв'язку з чим за кредитним договором № 4381744 від 26.05.2021 в розмірі 13770 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн., заборгованість за відсотками - 9900 грн., 870 грн. - заборгованість за комісійними винагородами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування,що узгоджується з висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року, у справі № 910/4518/16.
Судом встановлено, що згідно із умовами договору про споживчий кредит № 4381744 від 26 травня 2021 року, кредит надано у розмірі 3000 грн. на 15 днів.
У пункті 1.5.2 вказаного договору конкретно зазначено, що проценти за користування кредитом становлять 900 грн.
Таким чином, заборгованість за відсотками становить 900 грн. за 15 днів, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки нарахована сума відсотків після закінчення строку кредитного договору, задоволенню не підлягає.
При цьому суд враховує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п. 4.1., 4.2. договору, та в матеріалах справи такі докази, подані в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відсутні.
Отже, позивачем здійснювалось нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення 15-денного строку кредитування, передбаченого договором про споживчий кредит № 4381744 від 26 травня 2021 року.
Одночасно суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Позивачем вимог у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявлялось.
Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 15 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, а саме в межах строку дії кредитного договору.
Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 870 гривень відповідно до пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).
За встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 900 грн. та комісії за надання кредиту в сумі 870 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Також, у зв'язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, суд вирішує питання про розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно п. 3 частини другої ст. 141 ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду подано договір № 01/11 про надання правової допомоги від 12.02.2025, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною про надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах цього договору (а.с. 24-26) та додаткову угоду до нього (а.с. 33), пунктом першим якої розширено предмет договору, зокрема Адвокатське бюро зобов'язалося здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; детальний опис робіт виконаних адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 16) та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 19.02.2025 (а.с. 10), відповідно до яких до послуг адвоката входить: проведення правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» на що витрачено 1,5 години на суму 1500 грн., складення позовної заяви, наведення попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи протягом 2 год. в розмірі 2000 грн., а також формування додатків до позову протягом 0,5 год. за 500 грн., а всього на суму 4000 грн.
Також надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане на ім'я Міньковської А. В. (а.с. 53).
Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Оскільки сторонами підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути їх пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари; ідентифікаційний код юридичної особи - 42649746) заборгованість у сумі 4770 грн. 00 коп. (чотири тисячі сімсот сімдесят грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 839 грн. 12 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1385 грн. 60 коп. витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя