Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/2671/24
Провадження №1-кп/523/678/25
16.09.2025 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5
у присутності обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Пересипського районного суду міста Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12023162490001834 від 28.12.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андрійчикове Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого:
- 29.11.2023 року Київським районним судом м. Одеса за ст.185 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
- 5.12.2023 року Приморським районним судом м. Одеса за ст.ст.185 ч.4, 69, 70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 6.03.2024 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ст.ст.185 ч.4, 69, 70 ч.4 КК України до 3 років позбавлення;
- 7.03.2024 року Київським районним судом м. Одеса за ст.ст.185 ч.4, 71 ч.1 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі.
За змістом обвинувального акту фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, -
Встановив:
27.12.2023 року о 22:47 годині, ОСОБА_6 , будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошений воєнний стан відповідно Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_7 за №64/2022 від 24.02.2022 року та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" за №2102-ІХ від 24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, продовженого Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» за №133/2022 від 14.03.2022р., №259/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 7.11.2022р., №58/2023 від 6.02.2023р., №254 від 1.05.2023р., №451 від 26.07.2023р., №734 від 6.11.2023р.; Законами України №2119-ІХ від 15.03.2022р., №2212-ІХ від 21.04.2022р., №2263-ІХ від 22.05.2022р., №2500-IX від 15.08.2022р., №2738-IX від 16.11.2022р., №2915-IX від 7.02.2023р., №3057-IX від 2.05.2023р., №3275-IX від 27.07.2023р., №3429-IX від 8.11.2023р., №3429-IX від 8.11.2023р., знаходячись біля магазину «ТабакоМаркет» ТОВ «Елізтан Альянс Компані», розташованому за адресою м. Одеса, пр. Добровольського (Князя Володимира Великого), буд.114/2, діючи навмисно, повторно, маючи корисливий намір направлений на заволодіння чужим майном в умовах воєнного стану, скориставшись сприятливими умовами, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом віджиму вхідних дверей за допомогою викрутки, проник всередину приміщення, звідки з касової зони таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung A12» в корпусі чорного кольору imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 вартістю 3753 гривень та грошові кошти у сумі 900 гривень, потім підійшовши до стола з кавовою машиною, відкривши полицю, взяв грошові кошти у розмірі 21900 гривень та зі стелажу тютюнових виробів одну пачку стіків марки «Heets Twilight pearl», яка матеріальної цінності не представляє, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми протиправними діями спричинивши ТОВ «Елізтан Альянс Компані» в особі представника потерпілого ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 26553 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що в кінці грудня 2023 року у вечірній час, точну дату не пам'ятає, знаходячись на вул. Добровольського у м. Одеса, маючи намір на вчинення крадіжки, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе перешкодити, підійшовши до дверей магазину, шляхом віджиму проник всередину приміщення, звідки викрав мобільний телефон «Самсунг», грошові кошти у розмірі приблизно 21 тис. гривень, більш точну суму вказати не може, після чого залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Вину у скоєнні кримінального правопорушення визнає повністю, усвідомлюючи протиправність своїх дій, що скоїв крадіжку у період дії оголошеного воєнного стану, дав покази, які співпадають з пред'явленим обвинуваченням, не оспорюючи кваліфікацію дій. Причину вчинення кримінального правопорушення пояснити не зміг, цивільний позов представника потерпілого визнає у повному обсязі.
Обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення та сторона захисту вважала достатнім, тому відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд, за відсутністю заперечень учасників судового провадження та за відсутністю клопотань щодо доповнення судового розгляду, дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит представника потерпілого, свідків, повне оголошення матеріалів кримінального провадження не проводив, оскільки отримані у судовому засіданні свідчення обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєного кримінальних правопорушень в обсязі пред'явленого обвинувачення, та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування ніким із учасників процесу не оспорюються.
Покази обвинуваченого, дані у ході судового засідання суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння ОСОБА_6 змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності його позицій та роз'яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_6 своїми діями скоїв умисний злочин, передбачений ст.185 ч.4 КК України та його дії правильно кваліфіковані за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинена повторно в умовах воєнного стану, поєднаної з проникненням у приміщення та його вина повністю доказана.
Відповідно до положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме враховує характер та ступінь тяжкості, суспільну небезпечність скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння аналогічних злочинів майнової спрямованості, крім цього є засудженою особою за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 7.03.2024 року та відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, що приймається судом до уваги в якості характеризуючих даних, вчинив злочин, будучи неповнолітнім, має місце проживання, за яким позитивно характеризується старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області як особа, яка не порушує громадський порядок, спиртні напої та наркотичні речовини не вживає, на обліках не перебуває; також суд приймає до уваги спосіб життя обвинуваченого, добровільне зізнання у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, усвідомлення своєї провини, його негативне ставлення до скоєного, відсутність тяжких наслідків.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно ст.66 ч.1 п.1, п.3 КК України, суд відносить його щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України судом не встановлено.
Водночас з'ясовано, що неповнолітній ОСОБА_6 проживав в нормальних умовах, що підтверджується актом обстеження умов проживання, забезпечений усім необхідним, має старших братів, виховувався у неповній сім'ї, а саме матір'ю, яка приймає участь в житті сина, приділяє йому увагу, має позитивний вплив, у родині доброзичливі стосунки, але як вбачається мати не може в повній мірі контролювати поведінку сина; відповідно характеристики класного керівника ЗОШ №46 ОСОБА_6 володіє навчальним матеріалом на низькому рівні, вміє оцінювати ситуацію, яка склалася та знайти правильний вихід, за рисами характеру товариський, щирий, емоційний, вміє знаходити спільну мову із людьми різного віку.
Разом з цим слід зазначити, що поза увагою суду не залишилися вимоги ст.314-1 ч.2 КПК України, за змістом якої досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на теперішній час відбуває покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, яким враховані статистичні фактори, суд не вбачав підстав доручати представнику уповноваженого органу з питань пробації складати досудову доповідь відносно обвинуваченого, що також передбачено ст.314-1 ч.4 п.2 КПК України, відповідно якої досудова доповідь не складається щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
Крім того, дослідженням матеріалів, долучених до обвинувального акту, встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення п'яти трасологічних експертиз за експертною спеціальністю 4.6 «Дактилоскопічні дослідження», за експертною спеціальністю 4.2 «Дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого з частинами», загальна вартість яких складає 11359,20 гривні (1514,56грв., 1893,20грв., 1893,20грв., 3029,12грв., 3029,12грв.)
Відповідно положень ст.124 ч.2 КК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З урахуванням ступеню вини ОСОБА_6 в межах доведеного обвинувачення, тієї обставини, що обвинувачений на момент ухвалення судового рішення досяг повнолітнього віку, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у вищезазначеній сумі.
Також з огляду реєстру матеріалів досудового розслідування та вивченням наданих до суду матеріалів з'ясовано, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучалися речові докази - диск з відеозаписом з камер спостереження від 27.12.2023р., розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Добровольського, буд.114/2 у м. Одеса, долученого до матеріалів кримінального провадження за №12023162490001834 від 28.12.2023 року, який суд вважає за доцільне зберігати в матеріалах досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження.
Речові докази - полімерний сейф. пакет експертної служби зі зліпками за №3870360, меблева ручка -скоба зі слідами, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області відповідно квитанцій за №000518 від 19.01.2024р., №000530 від 7.02.2024р., після набрання вироком чинності підлягають знищенню.
До обвинувального акту матеріали кримінального провадження за №12023162490001834 від 28.12.2023 року не долучались, суду лише були надані характеризуючи матеріали відносно ОСОБА_6 , квитанції щодо речових доказів та довідки - розрахунки що стосуються судових витрат.
Крім цього з'ясовано, що під час досудового розслідування разом з обвинувальним актом в рамках даного кримінального провадження представником потерпілого ТОВ «Елізтан Альянс Компані» ОСОБА_8 був пред'явлений до обвинуваченого ОСОБА_6 цивільний позов про стягнення на користь товариства невідшкодованого матеріального збитку у сумі 26553 гривень.
За змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до вимог ст.129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.
За загальним правилом ст.1180 ч.1 ЦК України шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.
Як встановлено у судовому засіданні, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 до досягнення повноліття знаходився на повному утриманні матері ОСОБА_5 , яка є його законним представником у даному кримінальному провадженні. Однак статтею 1180 ч.2 ЦК України регламентовано, що обов'язок осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями неповнолітньої особи, відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття (вісімнадцяти років, що визначено ст.34 ч.1 ЦК України).
За викладених підстав суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині відшкодування спричиненої шкоди тільки з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_6 , який на момент ухвалення вироку досяг повноліття.
Вказана потерпілою стороною сума матеріального збитку входить в об'єм пред'явленого обвинувачення, документально доказана матеріалами справи, не заперечувалася обвинуваченим, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне позивні вимоги позивача в частині компенсації не відшкодованої матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, а саме у сумі 26553 гривень.
Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотивацію вчиненого злочину, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєного діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні вину визнав повністю, усвідомив протиправність своїх дій, приймаючи до уваги спосіб його життя, умови виховання, те, що вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім, ту обставину, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів аналогічної спрямованості, засуджений вироком Київського районного суду м. Одеса від 7.03.2024 року та відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, вважає, що міра покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням вимог ст.70 ч.4 КК України, відповідно яких призначається покарання за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Київського районного суду м. Одеса від 7.03.2024 року, який набрав чинності, що на думку суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину із урахуванням положень ст.ст.102, 103 КК України та застосуванням правил складення покарань передбачених ст.72 КК України, яка діє на час ухвалення вироку, тобто з розрахунку один день попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі.
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд приймає до уваги ту обставину, що в рамках даного кримінального провадження за №12023162490001834 від 28.12.2023 року відносно ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався, обвинувачений тимчасово утримується в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси суду від 31.10.2024р.
Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання у вигляді позбавлення волі, приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 відбуває покарання за скоєння іншого злочину, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за необхідне обрати в рамках даного кримінального провадження за №12023162490001834 від 28.12.2023 року відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З метою не погіршення становища обвинуваченого, суд вважає за необхідне за наслідком судового провадження в строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати частково відбуте ним покарання за вироком Київського районного суду м. Одеса від 7.03.2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Дана позиція визначена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду за №766/39/17 від 1.06.2020 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70 ч.4, 72, 102, 103 КК України, ст.ст.100, 349, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд,-
Ухвалив:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, призначивши йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.4, 102, 103 КК України за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком, а також за попереднім вироком Київського районного суду м.Одеси від 7.03.2024 року остаточно визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі, за підстав викладених в мотивувальній частині вироку.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках даного кримінального провадження, до набрання вироком законної сили, запобіжній захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк відбування покарання ОСОБА_6 в рамках зазначеного кримінального провадження за №12023162490001834 від 28.12.2023 року обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Разом з цим, відповідно до ст.ст.70 ч.4, 72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_6 частково відбуте ним покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеса від 7.03.2024 року, а саме час його перебування під вартою у період з 15.01.2024 року (виходячи зі змісту вироку Київського районного суду м. Одеси від 7.03.2024р.) по день набрання цим вироком законної сили з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення одному дню позбавлення волі відповідно діючого законодавства.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у загальній сумі 11359,20 гривні (1514,56грв., 1893,20грв., 1893,20грв., 3029,12грв., 3029,12грв.) - вартість проведених трасологічних експертиз, пов'язаних із залученням експертів під час досудового розслідування.
Речовий доказ - диск з відеозаписом з камер спостереження від 27.12.2023р., розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Добровольського, буд.114/2 у м. Одеса, долученого до матеріалів кримінального провадження за №12023162490001834 від 28.12.2023 року - зберігати в матеріалах досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження.
Речові докази - полімерний сейф. пакет експертної служби зі зліпками за №3870360, меблеву ручку -скобу зі слідами, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області відповідно квитанцій за №000518 від 19.01.2024р., №000530 від 7.02.2024р., - знищити.
Виконання вироку в даній частині покласти на відділ поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Цивільний позов ТОВ «Елізтан Альянс Компані» в особі представника потерпілого ОСОБА_8 про стягнення на користь товариства невідшкодованої матеріальної шкоди у сумі 26553 гривень - задовольнити повністю, за підстав викладених в мотивувальній частині вироку.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Елізтан Альянс Компані» невідшкодованого матеріального збитку у розмірі 26553 гривень.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_9