Справа № 521/12253/25
Номер провадження № 2/521/5950/25
Іменем України
17 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Поліщук І.О.
за секретаря Коржеван В.А.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції ( м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів - Хаджибейський відділ державної иконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції ( м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», про скасування обтяження майна, встановлене щодо всього нерухомого майна ОСОБА_1 ,-
До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернулась із позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів - Хаджибейський відділ державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», в якій просила скасувати обтяження майна, встановлене щодо всього нерухомого майна ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки
платника податків НОМЕР_1 , опис предмета обтяження «все нерухоме майно, окрім квартири АДРЕСА_1 .», вид обтяження «арешт нерухомого майна», номер запису про обтяження: 26088085 (спеціальний розділ).
В обґрунтування вимог посилалася на те, що при зверненні до приватного нотаріусу з метою придбання квартири - дізналася, що стосовно усього її нерухомого майна встановлене обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, опис предмета обтяження - «все нерухоме майно, окрім квартири АДРЕСА_1 ». Зазначене обтяження встановлене на підставі постанови про перевірку начальником відділу, серія та номер: б/н, видана 10.05.2018р., видавник: Перший Малиновский ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області. Вказані вище факти підтверджені Інформацією (Витягом) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (позивача) від 25.06.2025 року №432814219. Зазначений арешт було встановлено у період наявності невиконаних грошових зобов'язань позивача до Договором кредиту №2008/25-100-37 від 29.02.2008 року. Станом на дату подання позовної заяви усі зобовязання позивача за цим договором виконані в повному обсязі. З метою припинення чинності вказаного вище обтяження усього майна позивача (арешту), вона звернулася із адвокатським запитом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26.06.2025 року та просила надати посвідчену копію вказаної вище постанови про перевірку начальником відділу, серія та номер: б/н, від 10.05.2018. Листом від 01.07.2025 року ДВС повідомило про неможливість надання посвідченої копії постанови про перевірку начальником відділу від 10.05.2018 р. через її знищення за закінченням строків зберігання. Одночасно ДВС повідомила, що згідно відомостей АСВП, станом на теперешній час відкриті виконавчі провадження, в яких стороною є позивач на примусовому виконанні у ДВС не перебувають. Також, згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників щодо позивача -будь-яка інформація щодо Позивача відсутня, що свідчить відсутність виконавчих проваджень за участю позивача як боржника. За наведених обставин позивач звернулася до суду із цим позовом.
Відповідачі до суду не з'явилися, повідомлялися належним чином.
30.07.2025р. від Хаджибейського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав, що вважає позовну заяву необгрунтованою, а її вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Нормативно-правовими актами, що регулюють умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція), інші нормативно-правові акти. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішень. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Автоматизована система виконавчого провадження (далі - АСВП). Відповіно до відомостей АСВП, на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 45583512 з виконання виконавчого листа № 755/24521/14-ц виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 06.10.2014, про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 656254,37 грн. на користь ПАТ «Укрсоцбанк». В межах вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем Відділу було винесено постанову від 25.11.2014, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . Зазначений виконавчий документ був повернутий стягувачу відповідно до положень п.5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» 29.12.2015 в чинній на той час редакції. В свою чергу, АСВП відомостей про сплату боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не містить. Також, на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 51938808 з виконання виконавчого листа № 755/24521/14-ц виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 06.10.2014, про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 656254,37 грн. на користь ПАТ «Укрсоцбанк». В межах вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем Відділу було винесено постанову від 05.08.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . Зазначений виконавчий документ був повернутий стягувачу відповідно до положень п.5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» 21.12.2016 в чинній на той час редакції. В свою чергу, АСВП відомостей про сплату боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не містить. Разом з тим, на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 21956273 з примусового виконання виконавчого листа від 07.10.2010 №2-229/10, що видав Малиновський районний суд м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" грошових коштів у розмірі 23681.74, яке було відкрито 14.10.2010 та повернуто 05.01.2012 згідно п.4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на той час. В свою чергу, АСВП відомостей про сплату боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не містить. На примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 31008030 з примусового виконання виконавчого листа від 07.10.2010 №2-229/10, що видав Малиновський районний суд м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" грошових коштів у розмірі 23681.74, яке буловідкрито 02.02.2012 та повернуто 05.09.2012 згідно п.8 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на той час. В свою чергу, АСВП відомостей про сплату боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не містить. Також, на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 45930104 з примусового виконання виконавчого листа від 07.10.2010 №2-229/10, що видав Малиновський районний суд м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" грошових коштів у розмірі 190.05 грн, яке було відкрито 25.12.2014 та повернуто 29.12.2015 згідно п.5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на той час. В свою чергу, АСВП відомостей про сплату боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не містить. Відділ наголошує, що відповідно до правової позиції ВП Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 року у справі № 2/1522/11652/11, закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та в разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано. Оскільки зазначені виконавчі провадження були завершені на підставах, які не передбачають скасування арешту, для вирішення питання щодо його зняття необхідно встановити наявність підстав, передбачених ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», яка регламентує зняття арешту з майна. Відповідно до частини 4 статті 59 Закону № 1404 - VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". Відповідно до частини 5 статті 59 Закону № 1404 - VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Також відповідач зазначає, що позивачем подано подав позов про зняття арешту, де відповідачем було зазначено Відділ, що повністю суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 22.01.2020 р. у справі №340/25/19, оскільки в даній позовній заяві оскаржуються не дії державного виконавця щодо накладання арештів, а підставою позову є захист приватної власності, такий позов повинен був розглядатись в порядку цивільного судочинства, при цьому відповідачем у даній справі мав би виступати не Відділ (який мав би бути залучений як третя особа, що не заявляє власних вимог), а той суб'єкт, в інтересах якого даний арешт було накладено, тобто ПАТ "Укрсоцбанк" та АТ «Ощадбанк», які взагалі навіть не були залучені до розгляду даного позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим постановити рішення про задоволення позову в частині вимоги до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», та вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог до відповідача Хаджибейського відділу державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса).
Судом встановлено, що підставі постанови про перевірку, прийнятої начальником Малиновського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області, серія та номер: б/н, видана 10.05.2018р., встановлено обтяження, а саме - арешт - щодо всього нерухомого майна, окрім квартири АДРЕСА_1 . Вказані вище факти підтверджені Інформацією (Витягом) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (Позивача) від 25.06.2025 року №432814219.
Зазначений арешт було встановлено у період наявності невиконаних грошових зобов'язань позивача по договору кредиту №2008/25-100-37 від 29.02.2008. Станом на дату подання цієї позовної заяви усі зобовязання Позивача за цим договором виконані в повному обсязі, що підвтерджено Додвікою про відсутність заборгованості від 15 травня 2018 року за вих №44/5, виданою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Листом Хаджибейського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 01.07.2025р. за вих№111116 підтверджена неможливість надання посвідченої копії постанови про перевірку начальником відділу від 10.05.2018 р, оскільки згідно п .2 Розділу 1 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказ Міністерства юстиції України 07.06.2017 N?1829/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, таким чином, матеріали виконавчого провадження є знищеними за закінченням терміну зберігання.
Вказаним листом також підтверджено, що згідно відомостей АСВП, станом на теперешній час відкриті виконавчі провадження, в яких стороною є позивач на примусовому виконанні у вказаному відділі ДВС не перебувають.
Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників щодо Позивача - будь-яка інформація щодо позивача відсутня, що свідчить відсутність виконавчих проваджень за участю позивача як боржника.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наступне, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 за № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).
Судом встановлено, що питання про зняття арешту з майна не було вирішено своєчасно, тому існує необхідність вжиття заходів щодо зняття арешту, оскільки вказані обмеження створюють перешкоди у реалізації позивачами свого права на майно. Державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті зазначеного вище майна. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивачів, а тому їх право підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з майна.
При цьому суд відхиляє доводи Хаджибейського відділу державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) щодо вказаних у відзиві виконавчих проваджень з наступних підстав.
Відповідачем у відзиві наведено посилання на виконавчі провадження № 45583512 (виконавчий документ повернуто стягувачу 29.12.2015р.), №51938808 (виконавчий документ повернуто стягувачу 21.12.2016р.), №21956273 (виконавчий документ повернуто стягувачу 05.01.2012р.), №31008030 (виконавчий документ повернуто стягувачу 05.09.2012р.), №45930104 (виконавчий документ повернуто стягувачу 29.12.2015р.).
У всіх наведених виконавчих провадженнях, виконавчі документи були повернуті стягувачам до прийняття Першим Малиновським відділом Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанови від 10.05.2018р., а отже вказані виконавчі провадження не мають фактичного та юридичного зв'язку із оскарженим у справі обтяженням майна, яке було встановлено постановою вказаного органу ДВС від 10.05.2018р.
Крім того, як вбачається із наявної у справі постанови Апеляційного суду Одеської області від 25.12.201р. у справі №2-229/10, вказаним судовим рішенням було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором N? 786010166- 005 від 22 травня 2007 року з ОСОБА_1 - скасовано, у позові Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 було відмовлено.
З огляду на викладене, посилання відповідача на виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення у зазначеній справі, не беруться до уваги, оскільки скасоване судове рішення не бути підставою для обтяження майна позивача.
Одночасно із цим, суд погоджується з доводами відповідача стосовно неправомірності пред'явлення вимоги у справі до органу державної виконавчої служби
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого )можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).
Керуючись ст.ст. 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про скасування обтяження майна, встановлене щодо всього нерухомого майна ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати обтяження маи?на, встановлене щодо всього нерухомого ОСОБА_2 ?вни реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків НОМЕР_1 , опис предмета обтяження «все нерухоме маи?но, окрім квартири АДРЕСА_1 .», вид обтяження «арешт нерухомого маи?на», номер запису про обтяження: 26088085 (спеціальнии? розділ).
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог до Хаджибейського відділу державної иконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Поліщук І.О.