Справа № 521/16185/25
Номер провадження № 6/521/575/25
19 вересня 2025 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйок І.А.,
секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО», боржниця: ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, про заміну сторони виконавчого провадження, -
15.09.2025 року до суду надійшла заява до суду надійшла заява представника ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», про заміну сторони виконавчого провадження. В зазначеній заяві заявник просить суд: замінити у виконавчому провадженні № 69452090 щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за № 12384 від 07.02.2022 року про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувача, яким є: ТОВ "ДІНЕРО", сторону виконавчого провадження - стягувача: ТОВ "ДІНЕРО"на його правонаступника - ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ».
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно. Представник заявника просив справу розглядати без його особистої участі.
Суд дослідивши матеріали справи вважає, що дану заяву необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).
Крім того, під час розгляду питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, суди мають керуватися, зокрема, положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У саттті 9 Конституції України йдеться про те, що міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і все, що з неї витікає, є частиною законодавства України і має застосовуватися нарівні із законами, прийнятими урядом. Це, зокрема, продиктовано п. 3 ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, учасником якої є Україна, та відповідно до якого поряд із нормами міжнародного договору обов'язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.
Так, у рішенні від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Європейський суд з прав людини тлумачить частину 1 статті 6 Конвенції, сформульовану так: «Кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків (...), має право на справедливий (...) розгляду продовж розумного строку (...) судом, встановленим законом», а саме, зазначає, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «ТЕРЕМ ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» Суд робить висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення п.1 ст. 6 Конвениії.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувана або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Згідно вимог ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича перебуває виконавче провадження № 69452090 щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за № 12384 від 07.02.2022 про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ "ДІНЕРО", який змінив своє найменування з ТОВ «ФК «ДІНЕРО».
03.04.2025 року між ТОВ "ДІНЕРО" та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» було укладено Договір факторингу № 571/ФК-25, далі за текстом - «Договір факторингу».
Відповідно до Договору факторингу, право грошової вимоги, у тому числі за кредитним договором №AG0910882 в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора № L5844907, згідно з яким проводиться стягнення заборгованості за виконавчим документом виданим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за № 12384 від 07.02.2022 року у виконавчому провадженні АСВП № 69452090 відступлено ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», код ЄДРПОУ: 41153878.
Враховуючи вищевикладені норми, у зв'язку із відступленням права грошової вимоги за кредитним договором, відбулася заміна Кредитора у зобов'язанні, у результаті чого, ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» набуло статусу нового кредитора/стягувача за виконавчим документом №12384 від 07.02.2022 року про стягнення із ОСОБА_1 , отже виконання вказаного виконавчого документу передбачає задоволення вимог вже не первісного кредитора, яким було: ТОВ"ДІНЕРО", а нового кредитора, яким є заявник.
Підставою для заміни сторони у зобов'язанні, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони у правовідносинах і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав та обов'язків, що особисто не пов'язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини.
Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває прав первісного кредитора у зобов'язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України, визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 зазначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод, та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Частина 1 ст.18 ЦПК України закріпила, що рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Зважаючи на викладене - звернення з заявою про заміну стягувана - це не лише обов'язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувана або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям правопопередника після постановления щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі, й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. В ухвалі суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Керуючись ст. 15, 22, 25 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 512 ЦК України, 11, 81, 260-263, 442 ЦПК України СУД -
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО», боржниця: ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.
Замінити у виконавчому провадженні № 69452090 щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за № 12384 від 07.02.2022 року про стягнення із Боржника, яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості на користь стягувача, яким є: товариства з обмеженою відповідальністю"ДІНЕРО", сторону виконавчого провадження - стягувача: товариство з обмеженою відповідальністю"ДІНЕРО" (код ЄДРПОУ: 41350844, адреса місця знаходження: вул. Сурікова буд.3, м. Київ, 03035) на його правонаступника - товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ: 41153878, адреса місця знаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17Б, офіс, 503).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.