Справа № 947/31125/25
Провадження № 1-кс/947/14338/25
18.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001528 від 14.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2032, ч. 1 ст. 2551 КК України,-
Сторона обвинувачення, в рамках кримінального провадження № 12023160000001528 від 14.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2032, ч. 1 ст. 2551 КК України звернулась до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту із метою збереження речових доказів на майно, яке було виявлено та вилучено у ході обшуку, проведеного 22.08.2025 за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр-т Незалежності, буд. 191, перелік якого зазначено у клопотанні.
Прокурор у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.
Представник власника майна ОСОБА_7 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на його необґрунтованість, відносно відповідності вилученого майна речовим доказам.
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що Підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000001528 від 14.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2032, ч. 1 ст. 2551 КК України.
Установлено, що ОСОБА_7 , не підкорюючись вимогам чинного законодавства України та загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, використовуючи свої особисті якості та можливості, здобув повагу та авторитет серед осіб кримінальної спрямованості, які також підтримують «воровські традиції», як особа в статусі суб'єкта злочинного впливу.
Також, ОСОБА_7 взяв на себе функцію накопичення та утримання грошових коштів, майна чи інших активів (доходів від них), для наповнення так званого «воровського общака», здійснення розподілу коштів та майна серед осіб злочинного середовища, у тому числі доходів, одержаних злочинним шляхом.
У результаті чого, ОСОБА_7 , використовуючи кримінальне прізвисько « ОСОБА_8 », перебуваючи у так званому статусі «бродяги», як особа, яка веде «правильний» для «воровських» традицій спосіб життя, приблизно у серпні-вересні 2023 року, маючи рішучий, вольовий характер та лідерські якості, підтримуючи постійний зв'язок з іншими суб'єктами злочинного впливу, так званими «смотрящіми» та «положенцями», почав встановлювати на території Ізмаїльського та Болградського районів Одеської області свій злочинний вплив.
Крім того, ОСОБА_7 , починаючи з 2023 року, більш точний час не встановлено, діючи з метою з метою генерації нелегального прибутку, взяв на себе роль економічної складової серед осіб злочинного світу міста Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області, та спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 організували діяльність незаконного грального закладу, в якому проводились азартні ігри у карткову гру у «покер».
Діяльність вказаного ігрового закладу на території м. Ізмаїл Одеської області повністю контролювалась ОСОБА_7 , а дохід від проведення незаконних азартних ігор розподілявся ОСОБА_7 між ним та іншими співучасниками, при цьому, окрема частина такого доходу призначалась на наповнення так званого «воровського общака» та забезпечення так званого «грєву» для осіб, які перебувають у місцях несвободи.
Відповідно до визначених обов'язків, ОСОБА_9 здійснював функції керівника (адміністратора) грального закладу та здійснював загальне керівництво гральним закладом, безпосередньо контролював ОСОБА_10 , якому надавав вказівки у телефонному режимі повідомляти гравців про день та час проведення азартних ігор, погоджував кандидатури осіб - потенційних гравців, отримував від ОСОБА_10 звіти щодо коштів, які програвались чи вигравались гравцями за результатами проведеної гри, а також про наявність боргів, які накопичувались у гравців, про що доповідав ОСОБА_7 , визначав розмір заробітної плати дилерів, вів облік коштів, які витрачались на закупівлю побутової хімії, засобів гігієни та напоїв для грального закладу, а також на оплату комунальних послуг, надавав вказівки ОСОБА_10 щодо здійснення зазначених покупок та платежів.
Відповідно до визначених обов'язків, ОСОБА_10 здійснював функції розпорядника гри та вів облік ігрових фішок, безпосередньо наглядав за проведенням гри, перебуваючи у гральному залі, а також виконував функцію касира, тобто вів облік коштів, які програвались чи вигравались гравцями в процесі гри, отримував від гравців гроші за програши та виплачував виграші, доповідав ОСОБА_9 та ОСОБА_7 про наявність боргів, які накопичувались у гравців, спостерігав за дисципліною гравців під час проведення азартних ігор, у телефонному режимі повідомляв гравців про день та час проведення азартних ігор, запускав гравців до грального закладу, закупав напої для грального закладу, здійснював оплату комунальних послуг, прибирав приміщення грального закладу.
Відповідно до визначених обов'язків, ОСОБА_11 здійснював функції дилера (круп'є), тобто безпосередньо проводив азартну гру в «покер» з відвідувачами грального закладу, та при кожній новій роздачі ОСОБА_11 карт та здійсненням гравцями кінцевих ставок, із загальної кількості фішок, які перебували на гральному столі (так званий «банк»), ОСОБА_11 забирав по однієї фішці, що у свою чергу було доходом грального закладу.
Відповідно до визначеної ОСОБА_11 ролі, він безпосередньо підпорядковувався розпоряднику гри ОСОБА_10 .
Так, 03.04.2025 ОСОБА_9 , зателефонував ОСОБА_10 та повідомив про те, що до грального закладу прибуде особа (на ім'я ОСОБА_12 ), якого можливо допустити до участі в азартній грі.
Того ж дня, о 19:31, ОСОБА_13 , який діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, за згодою ОСОБА_9 , прибув до незаконно організованого ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , де у процесі гри у «покер», ОСОБА_13 отримав відповідні комбінації карт, виграв та при завершенні гри, ОСОБА_10 відразу виплатив ОСОБА_13 в якості виграшу гроші у сумі 2 500 гривень.
Разом з цим, про хід гри та результати її проведення, розміри програшів та виграшів, виплату виграшів, наявності та суми боргів, у тому числі про гру ОСОБА_13 , наступного дня ОСОБА_14 доповів ОСОБА_9 .
Крім того, 29.04.2025 о 18:44 ОСОБА_13 , який діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, прибув до незаконно організованого ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , де у процесі гри у «покер», ОСОБА_13 , не отримавши відповідної комбінації карт, програв 14 600 гривень, які ОСОБА_13 передав ОСОБА_10 .
Разом з цим, при кожній новій роздачі дилером (круп'є) карт та здійсненням гравцями кінцевих ставок, із загальної кількості фішок, які перебували на гральному столі (так званий «банк»), круп'є забирав по однієї фішці, що у свою чергу було доходом грального закладу.
Разом з цим, про хід гри та результати її проведення, розміри програшів та виграшів, виплату виграшів, наявності та суми боргів, у тому числі про гру ОСОБА_13 , наступного дня ОСОБА_14 доповів ОСОБА_9 .
Крім того, 15.08.2025 о 20:30 ОСОБА_13 , який діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, прибув до незаконно організованого ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , де зателефонував ОСОБА_10 , який впустив його в середину приміщення та провів до грального залу.
Знаходячись всередині приміщення ОСОБА_10 , на прохання ОСОБА_13 , передав йому спеціальні гральні фішки для гри в «покер» на суму еквівалентну 3 500 гривень.
Після цього, ОСОБА_13 пройшов та присів за ігровий стіл, за яким функції дилера (круп'є) виконував ОСОБА_11 . Здійснюючи ставки разом з іншими учасниками, що перебували за столом, ОСОБА_13 грав у карткову азартну гру «покер», та періодично програючи та виграючи, ОСОБА_13 отримував від ОСОБА_10 додаткові фішки для продовження гри, облік яких вів ОСОБА_10 .
Не отримавши відповідної комбінації карт, ОСОБА_13 програв усі фішки, у результаті чого, відповідно до обліку, який вів ОСОБА_10 , у ОСОБА_13 сформувався борг перед гральним закладом на загальну суму 1000 гривень, які ОСОБА_13 передав ОСОБА_10 .
Разом з цим, при кожній новій роздачі ОСОБА_11 карт та здійсненням гравцями кінцевих ставок, із загальної кількості фішок, які перебували на гральному столі (так званий «банк»), ОСОБА_11 забирав по однієї фішці, що у свою чергу було доходом грального закладу.
Після закінчення гри, ОСОБА_13 залишив вказане приміщення.
Разом з цим, про хід гри та результати її проведення, розміри програшів та виграшів, виплату виграшів, наявності та суми боргів, у тому числі про гру ОСОБА_13 , наступного дня ОСОБА_14 доповів ОСОБА_9 .
Так, 22.08.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено: належний ОСОБА_7 мобільний телефон Iphone 16 Pro IMEI: НОМЕР_1 ; Відеореєстратор Hickvision s/n НОМЕР_2 .
В свою чергу, 23.08.2025, детективом з дотриманням вимог ст. 110 КПК України прийнято рішення про визнання вищевказаних речей речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки в них зберігаються відомості, які містять інформацію щодо обставин, які досліджуються в межах вказаного кримінального провадження, зокрема які вказують на причетність конкретних осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, на підставі долучених до клопотання матеріалів, прийшов до висновку, що вилучене під час обшуку майно імовірно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, оскільки може містити у собі інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, може бути предметом його вчинення, а тому потребує збереження для подальшого дослідження з метою доказування або спростування факту вчинення кримінального правопорушення.
На думку слідчого судді, у ході огляду вилучений мобільний телефон можливо буде виявлено графічні зображення, листування та відомості, які мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, відповідно до чого, слідчий суддя вважає, що вилучений мобільний телефон потребує дослідженню з метою виявлення в них інформації, яка може мати доказове значення в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний мобільний телефон використовувався у вчиненні злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, він може містити електронні файли та електронне листування,документи, проекти, тощо, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження його вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Відеореєатратор ймовірно може містити на собі фіксацію кримінального правопорушення тому його дослідження є вкрай необхідним для кримінального провадження.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених технічних пристроїв, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених особі пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу, неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власник майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає, внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого детектива Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001528 від 14.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2032, ч. 1 ст. 2551 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке 22.08.2025 вилучено за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр-т Незалежності, буд. 191, , а саме:
- Належний ОСОБА_7 мобільний телефон Iphone 16 Pro IMEI: НОМЕР_1 ;
- Відеореєстратор Hickvision s/n НОМЕР_2 .
Виконання ухвали покласти на старшого детектива Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1