Справа № 947/33293/25
Провадження № 1-кс/947/13724/25
15.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000939 від 08.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000939 від 08.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Учасники справи були сповіщені про розгляд клопотання. Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні провадження № 12025160000000939 від 08.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснює група прокурорів Одеської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.09.2025, приблизно о 23:10 год., у Білгород - Дністровському районі Одеської області, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «LEXUS RX270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі М15 сполученням «Одеса-Рені», проїжджаючи 116км автодороги, допустила наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті отриманих під час наїзду пішохід ОСОБА_5 , загинув на місці події. ЄО №6382 від 07.08.2025 ВП №1 Білгород - Дністровський РВП ГУНП в Одеській області.
08.09.2025 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області внесені відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000000939 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
08.09.2025 слідчим ВРЗ у СТ СУ ГУНП в Одеській області, проведено огляд місця події в Одеській області, Білгород - Дністровському районі, на автодорозі М15 сполученням «Одеса-Рені», на 114 км +980 м., під час якого вилучено:
- Черевик чорного кольору без маркування 43 розміру та кросівок «Under Armor» 45 розміру синього кольору, запаковано до спеціального пакету НПУ PSP 4155640 з підписами понятих та слідчого.
- автомобіль «LEXUS RX270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 видане 27.05.2014, власник - ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 .
Вилучений транспортний засіб направлено та поміщено для зберігання на територію Відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, селище Сарата, вул. Ігнаца Ліндла, буд. 42.
08.09.2025 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту вилучений транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025160000000939 від 08.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому п.1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В даному випадку, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.ч. 10,11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Прокурором у клопотанні доведено, що вилучене майно, а є речовими доказами у кримінальному провадженні, і на теперішній час з метою недопущення його відчуження, так як існує реальна загроза його незаконного відчуження, є необхідність в його арешті.
Слідчим суддею встановлено, що вилучений під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди автомобіль відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки зберігає на собі сліди ДТП та необхідний для подальшого проведення експертиз.
Також, даний автомобіль містить на собі сліди кримінального правопорушення у вигляді механічних ушкоджень та в ході досудового розслідування виникає необхідність встановлення об'єктивних обставин дорожньо-транспортної пригоди, проведення експертизи технічного стану транспортного засобу та транспортно-трасологічної експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться за зверненням сторони кримінального провадження, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Слідчий суддя звертає увагу, що для експертного дослідження транспортний засіб, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, необхідно зберігати у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне експерт, а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого транспортних засобів.
Для дослідження експертам необхідно надавати транспортний засіб без внесення в його конструкцію будь яких змін, та без здійснення будь яких ремонтно-відновлювальних робіт.
Метою та підставою накладення арешту на вилучене майно є забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості відчуження, знищення, псування, перетворення.
Зважаючи на зазначене вище, слідчий суддя приходить висновку, що слідчим за погодженням прокурора в клопотанні доведено, що з метою забезпечення збереження речових доказів у органу досудового розслідування виникла обґрунтована потреба у накладенні арешту, у зв'язку з чим клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000939 від 08.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт із забороною володіння, користування та розпорядження на тимчасово вилучене в ході огляду місця події від 08.09.2025 майно, а саме на:
- черевик чорного кольору без маркування 43 розміру та кросівок «Under Armor» 45 розміру синього кольору, запаковано до спеціального пакету НПУ PSP 4155640 з підписами понятих та слідчого;
- автомобіль «LEXUS RX270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 видане 27.05.2014, власник - ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 . Засоби зв'язку НОМЕР_3 .
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1