Справа № 947/34295/25
Провадження № 1-кс/947/14007/25
15.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000583 від 08.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000583 від 08.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились, натомість слідчий ОСОБА_3 надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги якого просить задовольнити. Власник майна ОСОБА_5 звернувся з заявою в якій заперечував проти задоволення клопотання, а також надійшла заява від адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 який просить розглянути клопотання без його участі.
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що в провадженні СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025163480000583 від 08.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025163480000583 від 08.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.09.2025 до ЧЧ відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, надійшло повідомлення про злочин від заступника начальника УСБУ в Одеській області, про те, що в ході проведення оперативно-службової діяльності було здобуто інформацію про особу на ім'я ОСОБА_8 , яка в умовах дії воєнного стану, організувала групу осіб, з метою вимагання грошових коштів у жителів м. Одеси, що поєднане з насильством та заподіянням тілесних ушкоджень.
Проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що причетними до вказаного кримінального правопорушення можуть бути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.09.2025 в період часу з 19:05 год. по 19:13 год. в ході проведення огляду місця події за адресою м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, буд. 22 Б, поблизу кв. 302, було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 11», з ІМЕІ1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який було упаковано до сейф-пакету № ICR0238362 та одну банкноту номіналом 100 доларів США з серією та номером РВ42719969А, яку було упаковано до сейф-пакету № ICR0238325.
Надалі, 12.09.2025 о 21:26 годині, в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК України, було проведено особистий обшук особи, в ході якого було виявлено та вилучено сто банкнот номіналом 100 доларів США з ідентичними серійними номерами №РВ42719969А, які було упаковано до сейф-пакету № ІCR0134618.
Надалі, 12.09.2025 о 22:07 годині, в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК України було проведено особистий обшук особи, в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», з ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який було упаковано до сейф-пакету № ІCR0134625.
За результатами проведених слідчих дій, та здобутих в результаті їх проведення речових доказів, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Постановою слідчого від 12.09.2025 вище перелічене, вилучене в ході особистого обшуку під час затримання, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.
Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.
Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного слідчим, затримані ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, в ході якого виявлено та вилучено належні останнім мобільні телефони та імітаційні грошові кошти.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені мобільні телефони можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням кримінальних правопорушень) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених мобільних телефонів, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події імітаційні грошові кошти, оскільки як було встановлено в ході судового засідання, є саме тими коштами які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину.
Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких слідчий звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування або знищення технічного пристрою, грошових коштів вилучених у ході затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та інформації, яка в ньому міститься, є обґрунтованою.
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити власника належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження вказаним майном, зокрема, до завершення експертного дослідження або завершення кримінального провадження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000583 від 08.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на речі, вилучені 12.09.2025 в період часу з 19:05 год. по 19:13 год. в ході проведення огляду місця події за адресою м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, буд. 22 Б, поблизу кв. 302, а саме мобільний телефон марки «Iphone 11», з ІМЕІ1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який було упаковано до сейф-пакету № ICR0238362 та одну банкноту номіналом 100 доларів США з серією та номером РВ42719969А, яку було упаковано до сейф-пакету № ICR0238325;
Накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на речі вилучені 12.09.2025 о 21:26 годині, в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме сто банкнот номіналом 100 доларів США з ідентичними серійними номерами №РВ42719969А, які було упаковано до сейф-пакету № ІCR0134618;
Накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на речі вилучені 12.09.2025 о 22:07 годині, в ході проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro», з ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який було упаковано до сейф-пакету № ІCR0134625
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1