Справа № 677/1418/25
Провадження № 2-а/677/52/25
18.09.2025 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Шовкуна В.О.,
за участі секретаря судового засідання - Демчишеної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красилів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову винесену 07 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9263, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн., а провадження закрити у зв'язку за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Позивач є військовозобов'язаним, який станом на дату звернення до суду перебуває на обліку у структурному підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується військово-обліковим документом та витягом з системи РЕЗЕРВ+ від 05.08.2025 року. Позивач до початку війни та подальшої евакуації з окупації до Хмельницької області мешкав у місті Токмак Запорізької області та перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ), що підтверджується витягом з системи РЕЗЕРВ+ від 24.06.2025 року. Позивач вчасно уточним свої військово-облікові дані, що підтверджується витягом з системи РЕЗЕРВ+ від 24.06.2025 року. Після переїзду та остаточного визначення з місцем проживання, Позивач з'явився для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). Позивачу було надано направлення для проходження військово-лікарської комісії. 31.01.2023 року Позивач пройшов ВЛК для визначення придатності до військової служби, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду. Після ВЛК, працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) повідомили Позивачу, що для постановки на облік він має поїхати до ОСОБА_2 та знятися з військового обліку. Будь-які пояснення не мали дії. Проте згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 місто Токмак, як і вся громада окуповане з 26.02.2022 року до теперішнього часу. Згідно системи РЕЗЕРВ+, Позивач має відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
23.06.2025 року Позивача зупинили представники Відповідача та повідомили, що Позивач вчасно не став на військовий облік та не перебував на військовому обліку. Одразу ж, 23.06.2025 року, Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою уточнення, чому саме так сталося. Позивач неодноразово отримував відстрочки від призову під час мобілізації. Представниками Відповідача було складено протокол № 679 від 23.06.2025 року про порушення Позивачем абз. 6 ч. 10, ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме не став на військовий облік та не перебував на військовому обліку. В подальшому, 07.07.2025 року, представниками Відповідача було складено Постанову № 9263 про порушення Позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, якою на Позивача накладено штраф за порушення правил військового обліку. Позивач заперечує проти мотивів Відповідача, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає вказану постанову протиправною з наступних підстав.
Позивач неодноразово отримував відстрочки від призову під час мобілізації. згідно картки обстеження та медичного огляду визначення придатності до військової служби, у січні 2023 року Позивач пройшов ВЛК. Окрім того, в системі РЕЗЕРВ+ наявні всі необхідні дані Позивача.
Під час складання посадовими особами Відповідача протоколу № 679 від 23.06.2025 року, було допущено грубу помилку, а саме вказано що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. «07» травня 2025 року. Вище вказаними діями представників Відповідача Позивач був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, Позивач пройшов ВЛК 31.01.2023 року за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, вже у січні ІНФОРМАЦІЯ_2 стало відомо, що він перебуває на обліку у місті Токмак. А протокол про адміністративне правопорушення складено лише 23.06.2025 року з порушенням терміну притягнення до адміністративної відповідальності. Після складення протоколу Позивача без проблем поставили на військовий облік без візиту до окупованого ОСОБА_2 .
Вважає, що у даному випадку відповідачем при винесенні постанови порушено норми процесуального та адміністративного права, а тому просить її скасувати, а провадження в справі закрити.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримають, просили їх задовольнити.
Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся у відповідності до вимог Закону, що підтверджується довідкою про вручення електронного документу.
Суд, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши додані до них докази, прийшов до наступних висновків.
Згідно постанови № 9263 від 07.07.2025 року накладено на гр. ОСОБА_1 штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень;
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (зі змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 679 про адміністративне правопорушення оператором відділення рекрутингу та комплектування ОСОБА_3 встановлено те, що 23.06.2025 року о 10 год. 55 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. ОСОБА_1 не став на військовий облік та не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, чим порушив у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану вимоги абз. 2 п. 1 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не виконав норми абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. В протоколі маються письмові пояснення позивача про те, що йому неодноразово відмовляли в постановці на облік.
Згідно постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Судом встановлено, що згідно витягу з Резерв+, ОСОБА_1 22.12.2024 року Вчасно уточнив дані, йому надано відстрочку до 07.08.2025 року.
Інших документів сторонами суду не надано, хоча при відкритті провадження суд зобов'язував відповідача надати суду матеріали адміністративної справи відносно позивача.
Відповідно до пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, - призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-відповідні районні(міські)територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, -за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена ст. 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП визначено, що: (ч. 1 статті) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Натомість, суду такого підтвердження не надано. Доказів, які б вказували на те, що позивачем порушено вимоги ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надано.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно ст. 72 КУпАП доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відносно правопорушення, вказаного у протоколі, щодо порушення постановки гр. ОСОБА_1 на облік суд зазначає про наступне.
Як зазначено у протоколі, 23.06.2025 року о 10 год. 55 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що гр. ОСОБА_1 не став на військовий облік та не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, чим порушив у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану вимоги абз. 2 п. 1 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, проте надані позивачем письмові докази повністю спростовують вказані обставини викладені Відповідачем по справі у своєму протоколі та постанові, а саме витягом з резерву +, згідно якого позивачем 22.12.2024 року було уточнено дані ВЧАСНО та останньому надано відстрочку до 07.08.2025 року.
Відповідачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення військового обліку призовників ОСОБА_1 .
Також суд звертає увагу, на те, що викладені обставини в оскаржуваній постанові не відповідають встановленим обставинам, згідно протоколу № 679 від 23.06.2025 року на підставі якого і було винесено оскаржувану постанову.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Оскільки в суді не доведено факту порушення порядку ОСОБА_1 ведення військового обліку призовників, згідно вимог закону, підстави вважати що він порушив правила військового обліку, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210 КУпАП, відсутні.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідач не подав докази на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню, а провадження по справі закриттю.
Тому, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 9263 від 07.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень, слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подачу фізичною особою позову сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., відповідач є суб'єктом владних повноважень, тому судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Так, між позивачем та адвокатом Ковальчук І.М. укладено договір № б/н від 06 серпня 2025 року про надання правничої (юридичної) допомоги.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано розрахунок витрат до Договору про надання правової допомоги від 08.08.2025 року та платіжна інструкція до прибуткового касового ордера від 06.08.2024 року.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.
Предметом спору у цій справі є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000 грн., в той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 7000 грн.
Крім того, справа за вказаним адміністративним позовом є справою незначної складності.
Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, суд приходить до висновку, що розумно обґрунтовані заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 9263, винесену 07 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 605 гривень 60 копійок та 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Красилівський районний суд з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя: