Справа № 674/640/25
Провадження № 2/674/517/25
19 вересня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е, розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 45233,12 грн., -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №200502340 від 13.04.2016 року в розмірі 45233,12 гривень 60 коп., а також стягнути судові витрати .
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 13 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду № 200452960 щодо кредитування, відповідно до якої банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн. із встановленим строком користування з 13 квітня 2016 року по 13 квітня 2021 року, а відповідач у свою чергу зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
ПАТ «Банк Михайлівський» виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором №200502340.
Станом на 28.04.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 30539,02 грн., з яких: 9989,90 грн. - заборгованість за кредитом; 20549,12 грн. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.
Позивач зазначив, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому, заборгованість відповідача за кредитним договором №200502340 від 13.04.2016 року - 30539,02 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 2751,02 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 11943,08 грн., а всього заборгованість становить 45233,12 грн.
Вказав, що приналежність права вимоги за вищезазначеним кредитним договором, який був предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Національного банку України, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 №1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Постановою від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. - зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 №1 і №2.
Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року не були передані ТОВ «Діджи Фінанс». Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП №66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП №66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».
Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, що в свою чергу також є підставою для його поновлення, не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку.
Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів, звернення до суду із позовною заявою. На підставі цього просив поновити строк позовної давності.
Ухвалою судді від 06 травня 2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини зобов'язального характеру, що підтверджується укладеним договором кредиту/та договором факторингу.
13 квітня 2016 року ОСОБА_1 підписав анкету №2661424, в якій зазначено загальну інформацію про кредит (бажана сума кредиту 10 000 грн.); контактну інформацію; адресу реєстрації клієнта; адресу фактичного місця проживання або перебування; додаткову контакту інформацію (третя особа); інформацію про місце роботи; дані про доходи та витрати; майно, додаткову інформацію.
За умовами заяви №200502340 від 13 квітня 2016 року (далі - Заява) ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський», що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору.
Так, 13 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №200502340.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн., з встановленим строком користування з 13.04.2016 року по 20.05.2021 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором №200502340.
Відповідно до реєстру договорів до договору факторингу № 7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020, загальна заборгованість 30569,02 грн. за договором № 200502340 від 13.04.2016 з яких: 9989,90 грн. - заборгованість за кредитом; 20549,12 грн. - заборгованість за відсотками.
З розрахунку позивача вбачається, що з 23.04.2022 до 23.04.2025 розмір 3% річних становить 2751,02 грн., розмір інфляційних втрат становить 11943,08 грн.
Постановою приватного виконавця від 29.12.2022 року про закінчення виконавчого провадження зобов'язано ТОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів-прийому передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Постановою приватного виконавця від 17.01.2023 про закінчення виконавчого провадження зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів-прийому передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №200502340 від 13.04.2016 року, укладеними між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 ..
Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає про таке.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд встановив, що між відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі заяви №200502340 від 13.04.2016 року було укладено кредитний договір, за умовами якого відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський», який буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, та йому надано кредит в зазначеному вище розмірі.
У подальшому позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитном договором №200502340 від 13.04.2016 року за період відповідач має заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» в розмірі 45233,12 грн, з яких: 9989,90 грн. - заборгованість за кредитом; 20549,12 грн - заборгованість за відсотками, 11943,08 грн. - інфляційні втрати, а також 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в загальному розмірі 2751,02 грн.
Разом з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за кредитним договором в розмірі 30539,02 грн., з яких: 9989,90 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20549,12 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором №200502340 інфляційних втрат за період з 23.04.2022 по 23.04.2025 в загальному розмірі 11943,08 грн., а також стягнути 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в загальному розмірі 2751,02 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на сьогоднішній день.
Враховуючи вищевказане, даний позов слід задоволити частково, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача- суми збитків з урахуванням 3% річних - 2751,02 грн., суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 11943,08 грн.
Крім того відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості, оскільки в силу вимог частин 2, 3 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач у справі не клопотав про застосування судом строку позовної давності, а відтак вимога про поновлення строку позовної давності є безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, не спростував розрахунок суми позовних вимог, не подав доказів на погашення заборгованості.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з вимогами ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги №26 від 15 лютого 2024 року; додаткову угоду до Договору №26 про надання допомоги від 15 лютого 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), в якому зазначено вартість надання послуги в розмірі 7500,00 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог (67,51%), з відповідача на корить позивача необхідно стягнути 5063 грн. 25 коп. (7500,00 х 67,51%:100) - витрат на професійну правничу допомогу та 1635 грн. 36 коп. (2422,40 х 67,51%: 100) - судового збору.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8) заборгованість за кредитним договором №200502340 від 13.04.2016 року в розмірі 30539 (тридцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 02 (дві) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8) судовий збір в розмірі 1635 (одну тисячу шістсот тридцять п'ять) гривень 36 (тридцять щість) копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5063 ( п'ять тисяч шістдесят три) гривні 25 (двадцять п'ять) копійок.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 вересня 2025 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова