Копія:
"18" вересня 2025 р. Справа № 608/1058/25
Номер провадження2/608/627/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Запорожець Л. М.
з участю секретаря Фаштиковської М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу в спрощеному позовному провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:
У травні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві позивач вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (надалі - Позивач/ Позикодавець) є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2606 від 27.10.2015 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225). 17.01.2022 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 1817742 від 17.01.2022 року в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем Договору про споживчий кредит Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 8 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору про споживчий кредит між Позичальником і Позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується повідомленням № а_47816029_1817742 ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Таким чином, Позивачем належним чином виконані умови Договору про споживчий кредит, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів в загальній сумі 24 000 гривень, з яких: 8 000 грн. - основний борг; 16 000 гривень - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштам.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по справі, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та відзиву на позов, у встановлений судом строк не подала. Судом належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, про що свідчить оголошення, розміщене на офіційному веь.порталі судової влади України.
Суд вважає, що відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.
На підставі положень статей 274-279 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі сторін.
Суд, розглянувши справу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).
За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
17.01.2022 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 1817742 від 17.01.2022 року в електронній формі.
За умовами п. 1.1. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору про споживчий кредит Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 8 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Пунктом 1.3. Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 (тридцять) днів.
Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору про споживчий кредит між Позичальником і Позикодавцем.
Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується повідомленням № а_47816029_1817742 ТОВ «ПРОФІТПД», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Згідно п. 1.5.1 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:
- 1.8 (один цілий вісім десятих) процента від суми позики, але не менше ніж 50 (п'ятдесят) гривень 00 копійок за перший день користування позикою;
- 1.8 (один цілий вісім десятих) процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.
Відповідно до ст. 21 ч. З Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Відповідно п. 1.1, 1.5 Договору про споживчий кредит, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 25.04.2025 року становить 24 000,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - основний борг; 16 000,0 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштам відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 201 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після сплив визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальник вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цих же постановах Велика Палата Верховного Суду зазначає, що права кредитор після закінчення строку кредитування підлягають захисту відповідно до положен ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: кредитор отримує право нараховувати відсотки річни від простроченої суми позики (кредиту).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.п.1.5.2 договорів позики передбачено, що у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлених п.1.3 договору, нарахування сам процентів за користування позикою, встановлених п.п.1.5.1 договору, проводиться з фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення.
Цим же підпунктом договору передбачено, що додатково до основних процентів, на вимогу Позикодавця, доведену до Позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення, позичальник зобов'язаний сплатити збільшену процентну ставку від суми позики за кожен день прострочення.
Передбачене договором позики підвищення процентної ставки відбувається внаслідок порушення зобов'язань, зокрема користування кредитом понад встановлений строк, тобто збільшення процентної ставки сторони пов'язали з певної подією - неповерненням позикових коштів у встановлений у договорі строк.
Таке підвищення процентної ставки є саме реакцією на порушення зобов'язань з
договором і не може вважатися таким, що зумовлене збільшенням кредитного ризику, оскільки підвищення кредитного ризику - це ймовірна можливість виникнення ускладнень при виконанні договору, а в даному випадку йдеться про збільшення процентів внаслідок порушення договору.
Отже, підсумовуючи викладене, підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки.
Ідентична позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 758/3459/14-ц, від зазначеного правового висновку застосування норми права новостворений Верховний Суд не відступав.
Більш того, у п.17 постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 820/1407/15 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтвердив зазначений вище правовий висновок та зазначив, що підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня).
Необхідно зазначити, що подібна позиція з приводу нарахування збільшеної ставки процентів була зазначена у листі Верховного Суду України від 01 липня 2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України» де вказано, що якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно, поверненню підлягає основна сума заборгованості, проценти за позикою (основні та додаткові), нараховані відповідно до пп.1.5.1 та пп.1.5.2 договорів за весь строк користування позиченими коштами, які за своєю суттю не є мірою цивільно - правової відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання позичальником умов договору позики, а є нарахованими процентами у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Підсумовуючи викладене, нарахування позивачем додаткових (збільшених) процентів, передбачених пп.1.5.2 договорів позики, за фактичну кількість календарних днів її користування, за своєю правовою природою у повному обсязі відповідає процентам за ч.2 ст.625 ЦК України.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість, яка складає 24 000 гривень, з яких: 8 000 грн. - основний борг; 16 000 гривень - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштам.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить витрати на надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. Отже сплачений судовий збір стороною позивача повинен бути стягнути з сторони відповідача, оскільки позовні вимоги позивача були задоволені.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
На підставі наведенного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного Процесуального кодексу України, суд,
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398, Рахунок ІВАN НОМЕР_2 В АТ «СЕНС-БАНК», МФО 300346) заборгованість за договором про споживчий кредит № 1817742 від 17.01.2022 року в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398, Рахунок ІВАN НОМЕР_2 В АТ «СЕНС-БАНК», МФО 300346) 2 422 (лві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого позивачем судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1058/25
Заочне рішення набрало законної сили " " _________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію заочного рішення видано " " ________________ року.
Секретар: