Справа № 496/305/25
Провадження № 3/496/552/25
24 червня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
06.01.2025 року о 10:20 годині гр. ОСОБА_1 за адресою: траса М28-01 28 км., керував автомобілем Hyundai i30 д.н.з НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме почервоніння очей, порушення координації рухів, порушення мовлення). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу та від направлення до медичного закладу відмовився.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України, відповідальність за дане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судову засідання не з'явився, проте в системі «Електронний суд» звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїчов С.Д. із запереченням на складений протокол та просив закрити провадження у справі. Зазначив, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №213954 від 06.01.2025, вбачається, що 06.01.2025р. о 10.20 год., ТРАСА М28-01 28 км. водій керував автомобілем «Hyundai 130» номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я водій відмовився, також відмовився пройти тест на газоаналізатор «Драгер», чим порушив п.2.5 ПДР України. В якості підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення особою, яка склала протокол долучено: направлення на огляд водія транспортного засобу від 06.01.2025 р., довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та відеозапис з місця вчинення правопорушення. Разом з цим, на думку сторони захисту вказані докази жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Проте, працівниками поліції не було зафіксовано (задокументовано) факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. Описані в Інструкції ознаки алкогольного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, але як підтверджено долученим до матеріалів справи відеозаписом, ОСОБА_1 не мав таких ознак. Доказів роз'яснення працівниками поліції наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відеозапис не містить, як і не містить роз'яснення ОСОБА_1 його прав за ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. В протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні на огляд водія транспортного засобу час вчинення правопорушення вказано як «10.29 год.», в свою чергу згідно відеозапису фіксація події розпочинається о «10.59 год», дані розбіжності є суттєвими та вказують на невідповідність протоколу вимогам статті 256 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши заперечення, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, п.2.9а Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Щодо обставин зупинки транспортного засобу, то суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
Твердження адвоката про те, що працівники поліції не було зафіксовано (задокументовано) факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, є безпідставними, оскільки нормами чинного законодавства не передбачений такий обов'язок поліцейського. Частина 3 статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлює для поліцейського обов'язок лише поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Так, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів справи дії поліцейського, який склав протокол, в передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження представника Ільїчова С.Д. щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Крім того, підстава зупинки транспортного засобу, не є предметом доказування у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, співробітником поліції було виявлено такі ознаками алкогольного сп'яніння, як різкий запах алкоголю з ротової порожнини, що відповідає вимогам Інструкції та стало підставою для пропонування пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно Інструкції, для поліцейського достатньо мати підстави вважати, що особа перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, при цьому Інстуркція не вимагає виявляти декілька або всі ознаки алкогольного сп'яніння, що визначенні Інструкцією.
Відповідно ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Подія фіксувалась з самого початку зупинення транспортного засобу на відеозапис.
Відео сюжет починається із зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , далі після виявлення ознак сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поліцейський пропонує пройти огляд водія на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відповів відмовою, в подальшому пропонує проїхати до медичного закладу, на що водій теж відмовився. Поліцейський пояснив, що за таких обставин буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Суд не вбачає порушень з боку поліцейського, а саме те, що він не роз'яснив наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки поліцейський повідомив, що внаслідок відмови на ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні на огляд водія транспортного засобу часу вчинення правопорушення «10.29 год.», хоча згідно відеозапису фіксація події розпочинається о «10.59 год», то вказанні розбіжності, суд вважає не суттєвими, та відносить до відсутності технічних налаштувань на засобі фіксації. Зазначена розбіжність не спростовує усіх інших обставин, які суд сприймає та враховує у їх сукупності та взаємозв'язку.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 251 КУпАП.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не заперечував правовірності зупинки його транспортного засобу, а також не заперечував виявленої у нього ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), та в подальшому відмовився проти огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, суд вважає, що з урахуванням наданих доказів, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доказана матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 213954 від 06.01.2025 р., відеозаписом, відповідно якого ОСОБА_1 відмовився проїхати до найближчого медичного закладу з метою перевірки водія на стан алкогольного сп'яніння та пройти тест на місці зупинки транспортного засобу також відмовився відмовився.
Вказані докази є належними, допустимими, взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у суду не виникає.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на якого накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284, 285 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення 15 денного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у 15 денний строк, з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується:
-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Текст постанови виготовлено 17.09.2025 року з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов'язано з тим, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, веденням воєнного стану, передачі справ 2-х інших суддів, що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.
Суддя: В.М. Буран