Справа № 495/3794/23
№ провадження 2/495/402/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
16 вересня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Дарій О.М.,
Справа № 495/3794/23
особисто відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини із батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини,
представника відповідача - адвоката Прокопішиної К.В.
17.04.2023 позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, просить суд шлюб між нею та відповідачем, укладений 09 червня 2012 року у виконавчому комітеті Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 10 - розірвати.
09 червня 2023 року відповідач звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини із батьком, змінивши предмет зустрічних позовних вимог остаточно просить суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою фактичного проживання батька та доньки у власній квартирі: АДРЕСА_1 ; встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач свою заяву обґрунтовує тим, що 09 червня 2012 року у виконавчому комітеті Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області між нею та відповідачем укладений шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 10.
Від вказаного шлюбу мають спільну дитину доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після нападу Росії на Україну, в цілях збереження життя та безпекового проживання як її так і дитини, вони переїхали проживати до батьків відповідача у с. Пасічне Білгород - Дністровського району Одеської області.
Згодом, в неї виникла потреба повернутися до роботи і 16 травня 2022 року вона повернулася до м. Одеси.
Донька залишилася проживати разом з батьком в с. Пасічне.
На її пропозиції повернутися до м. Одеси та проживати однією сім'єю, відповідач відмовився.
У зв'язку з тим, що вона не могла втратити роботу у м. Одеса, вони домовилися, що вона буде проживати та працювати у м. Одесі, до дому у с. Пасічне Білгород - Дністровського району приїздити на вихідні.
Проживаючи з відповідачем окремо, за сплином часу відношення чоловіка різко змінилося, він став зневажливо до неї відноситися та спілкуватися принижуючи її, що стало причиною непорозуміння у їх стосунках, і в неї і у відповідача втратилося почуття поваги один до одного і вона зрозуміла, що сім'я розпалася і відновити сімейні відносини між ними неможливо.
З початку січня 2023 року вони взагалі припинили спілкування між собою, перестали вести спільне господарство.
На підставі вищевикладеного вона і звернулася з позовом до суду.
Свої зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що відповідач з травня 2022 року повернулася до м. Одеси у зв'язку з роботою та до теперішнього часу проживає у місті, донька ОСОБА_4 проживає з ним, та повним вихованням і утриманням доньки увесь час займається виключно він.
За цей проміжок часу, відповідачка бачила доньку від сили разів три - чотири і то у парку коли він гуляв з донькою, підійшла до доньки запитала як справи і пішла далі.
Жодної емоції турботи, жодного прояву переживання чи прояву материнської любові як до доньки у відповідачки.
Зазначає, що він повністю утримує доньку, всі витрати на навчання у школі, одяг, взуття, харчування, речі необхідні для школи, для розумового розвитку доньки, відпочинок, прогулянки та інші побутові потреби доньки несе він один.
09 червня 2023 року, 14 червня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, відповідно до якого зазначив, що викладені обставини позову про розірвання шлюбу є надуманими.
Відносини між ними псувалися ще задовго до війни, до народження доньки, а потім стали ще гірші після народження доньки ОСОБА_4 .
У позивачки завжди знаходилися приводи щоб влаштувати суперечки, які перероджувалися у великі скандали, внаслідок чого вона уходила з дому, а потім через декілька тижнів поверталася як нібито нічого не відбувалося.
Йому доводилося закривати очі на всі її витівки та йти на поступки задля збереження сім'ї та власного заспокоєння.
Все що зазначила позивач у позову не відповідає дійсності, тому просить суд розібратися у цьому та врахувати при ухваленні рішення по справі.
Окрім того, позивач не ставить питання у позові стосовно доньки, яка наразі проживає з ним в селі у дідуся і бабусі і вона визнає це у позові.
19 липня 2023 року від позивача надійшов відзив на зустрічні позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позовних вимог позивача про визначення місця проживання дитини разом з батьком, зазначаючи, що викладене відповідачем у зустрічному позові не відповідає дійсності, так як це особистий, суб'єктивний домисел ОСОБА_1 , який об'єктивно ним не підтверджений.
Відповідно до характеристики АТ «Банк Кредит Дніпро», за місцем роботи, вона характеризується задовільно. В неї дуже важлива робота з грошовими коштами і, якби вона зловживала алкоголем, була неврівноважена, агресивна, то на такій відповідальній роботі її б не тримали.
Насправді чоловік поки не збирається повертатись до роботи та на постійне місце проживання у Одесу, так як боїться, що його можуть призвати до лав ЗСУ. Саме з тих підстав, що донька буде проживати з ним і він є батьком, на вихованні у якого є неповнолітня дитина, він вирішує питання, як не бути призваним до ЗСУ.
Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що лише він займається вихованням та утриманням дитини, але це не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 не працював, мав достатньо багато вільного часу, постійно перебував дома, то і повинний був піклуватися про дитину.
Зазначила, що працює у банку старшим касиром-операціоністом, її посадовий оклад становить 15500 грн у місяць.
Вона двічі приїжджає до дитини, з якою підтримує тісні стосунки.
Вона забезпечує її усім необхідним, в тому числі продуктами харчування. Дитина весенні канікули проводила разом з нею у м. Одеса, вони відвідували розважальні центри, вона придбала їй необхідні для неї речі.
Коли вона зрозуміла, що чоловік буде заявляти, що вона залишила дитину і не опікувалась нею, вона вимушено збирала чеки на придбання продуктів харчування, які відвозила дитині.
18.10.2024 надійшла відповідь на відзив позивача за зустрічним позовом відповідно до якого наполягає на тому, що відповідачка за зустрічним позовом не цікавиться дитиною, за весь час тільки декілька разів приходила до школи, не приймає участі у житті та вихованні доньки.
23.10.2024 до суду надійшов відзив на заяву відповідача про зміну предмету зустрічного позову, відповідно до якого позивач зазначила, що їй невідома мета визначення місця проживання та особистого виховання батьком дитини.
Вона категорично не погоджується з вимогами встановлення самостійного виховання та утримання дитини батьком, оскільки законодавство України, захищає насамперед права неповнолітньої дитини, яка повинна мати як батька, так і матір.
Відповідач приймає всі зусилля та намагається відгородити та відсторонити дитину від неї.
Така поведінка батька губно впливає на психологічний стан дитини, що підтверджено висновком експертизи, в якому детально описано психологічний стан дитини, який необхідно корегувати від губного впливу батька на дитину.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
21.04.2023 Ухвалою судді Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.
21 червня 2023 року Ухвалою суду відмовлено в задоволені заяви відповідача про передачу справи за підсудністю.
21 червня 2023 року Ухвалою суду про об'єднання позовів в одне провадження, зустрічна позовна заява позивача була об'єднана з первісним позовом позивача; суд перейшов до розгляду справи у загальному позовному провадженні з призначенням справи до її підготовчого розгляду.
11 жовтня 2023 року Ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про призначення судово - психологічної експертизи дитині, провадження у справі на час проведення експертизи було зупинене.
29 листопада 2023 року Ухвалою суду провадження по справі було поновлено за клопотанням відповідача ОСОБА_1
01 грудня 2023 року Ухвалою суду призначена судово - психологічна експертиза дитині, провадження у справі було зупинене.
26 липня 2024 року Ухвалою суду провадження у справі було поновлено з продовженням підготовчого розгляду справи.
17 вересня 2024 року Ухвалою суду задоволена заява відповідача про залучення третьої особи.
23 квітня 2025 Ухвалою суду прийнята заява про зміну предмету зустрічного позову до розгляду.
23 квітня 2025 року Ухвалою суду задоволена заява відповідача про виклик свідків.
23 квітня 2025 року Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримала, не згодна з позовними вимогами щодо самостійного виховання дитини без участі матері, просить в їх задоволені відмовити, зазначаючи, що батько хоче отримати відстрочку від мобілізації та підстав для задоволення таких вимог не існує, батько маніпулює думкою дитини, що підтверджується висновком експертизи.
Відповідач просить його зустрічні позовні вимоги задовольнити, зазначаючи, що він сам виховує дитину, матір дитини живе своїм життям і про неї не піклується.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, представника відповідача, з'ясувавши думку неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допитавши в якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ретельно дослідивши надані докази до справи, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що дійсно сторони зареєстрували шлюб 09 червня 2012 року у виконавчому комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 10. (а.с. 8 т.1)
Від вказаного шлюбу мають спільну дитину доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (т.1 а.с. 7)
Як зазначає позивач в своїх позовних вимогах, сім'ю зберегти не можливо, вона фактично розпалася, примирення не можливо.
Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за згодою позивача та відповідача, за домовленістю між ними, що не заперечується жодною із сторін.
Відповідно довідки № 201 Надеждинського старостинсьського округу Білгород - Дністровського району Одеської області від 22.05.2023, що видана ОСОБА_1 , зазначено, що він дійсно зареєстрований та проживає на території Надеждинського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_2 і до складу його сім'ї входять: батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (т.1 а.с. 33 зворотна сторінка)
Відповідно довідки № 202 Надеждинської старостинсьського округу Білгород - Дністровського району Одеської області, яка видана ОСОБА_1 , зазначено, що дійсно його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним на території Надеждинського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_2 з 24.02.2022 року по теперішній час. (т.1 а.с. 34)
Відповідно до акту встановлення факту проживання від 01 червня 2023 року, посвідченого сусідами, підтверджений факт проживання ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку дідуся та бабусі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , з 24 лютого 2022 року по теперішній час. (т.1 а.с. 35)
Відповідно довідки, що надана ОСОБА_1 вчителем англійської мови, в тому, що він дійсно та регулярно приводив свою доньку ОСОБА_3 на додаткові зайняття з англійської мови, до вчителя вищої категорії. ОСОБА_8 , три рази на тиждень з жовтня місяця 2022 року.
Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу «Моряк-1» від 05.06.2023, надана ОСОБА_5 , у тому, що в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 2008 року без реєстрації проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а з 2015 року також їх донька ОСОБА_3 .
З травня за вказаною адресою мешкає ОСОБА_2 .
З лютого 2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виїхали та за вказаною адресою не проживають. (т.1 а.с. 41)
Відповідно до статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
На виконання ухвали суду від Хаджибейської районної адміністрації до суду надійшов висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свій висновок орган опіки та піклування зазначив, що відносини між батьками дитини не склалися, вони почали проживати окремо.
Батько дитини - ОСОБА_1 проживає разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 від 06.01.2025, складеного службою у справах дітей Одеської міської ради, житлово - побутові умови задовільні, для дитини створені умови для виховання та розвитку.
Відповідно до інформації витягу з реєстру Плахтіївської територіальної громади від 21.11.2024, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дитині укладено з лікарем -педіатром ОСОБА_9 КНП «Дитяча міська поліклініка № 5 ОМР від 22.10.2018, матір'ю дитини - ОСОБА_2 .
Згідно з характеристикою Одеського ліцею № 100 Одеської міської ради від 10.10.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 4-В класу, навчається в ліцеї з першого класу. Навчальний матеріал засвоює на високому та достатньому рівні. Бере активну участь у всіх справах класу. Батьки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , приділяють велику увагу вихованню та навчанню своєї доньки ОСОБА_4 . ОСОБА_10 разом відвідують батьківські збори. ОСОБА_11 вигляд дитини охайний, доглянутий. Без поважних причин ОСОБА_4 заняття не пропускає, в разі її відсутності, батько вчасно попереджає. Мати, ОСОБА_12 , бере активну участь у всіх шкільних та класних справах.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 26.12.2024, складеного службою у справах дітей Одеської міської ради, житлово - побутові умови задовільні, для дитини створені умови для виховання та розвитку.
Відповідно до довідки АТ «Банк Кредит Дніпро» від 31.10.2024 № 02/4-32, ОСОБА_2 з 29.0.2019 по теперішній час дійсно працює у АТ «Банк Кредит Дніпро» на посаді старшого касира-операціоніста відділення «Приморське» в м. Одесі.
Згідно з актом бесіди з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.12.2024, складеного службою у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_4 розповіла, що навчається у 4-В класі, люблений предмет - математика. В школі має багато друзів. Полюбляє гуляти в парку, по магазинах. ОСОБА_4 бачиться з матір'ю рідко, по телефону спілкуються раз у дві неділі. Вона живе з батьком, ходить до школи, яка розташована поруч з будинком. Жити й надалі бажає з батьком у своїй квартирі.
На засіданні комісії мати дитини ОСОБА_2 повідомила, що зустрічалася з донькою, стосунки з дитиною налагоджуються, кожний день з нею переписуються, розмовляють. Батько, ОСОБА_1 , сказав, що донька дійсно зустрічається з мамою, що це пішло їй на користь, але вона ще прохолодо ставиться до матері.
Мати дитини ОСОБА_2 , погодилася щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком.
На виконання ухвали суду про призначення судової психологічної експертизи надійшов до суду 17.07.2024 висновок експерта № 23-5513 від 27 жовтня 2023, відповідно до якого зазначено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально - психологічних особливостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, не спроможна у повній мірі надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї, але спроможна виявляти прихильність до когось з батьків. ОСОБА_4 виявляє прихильність до батька.
Ставлення дитини до батька - ОСОБА_1 : дівчинка відчуває любов до батька, демонструє дружнє до нього ставлення, виявляє бажання знаходитися поруч із батьком, має прилеглість до пана ОСОБА_13 . ОСОБА_4 транслює ознаки любові та прихильності до батька, вказує на бажання спілкуватися та проводити час з паном ОСОБА_13 , жити з ним у своїй квартирі у зручній та звичайній обстановці.
Дитина виявляє впевненість в тому, що батько її любить, піклується про неї. ОСОБА_4 боїться образити батька своїм спілкуванням із матір'ю, переживає щодо отримання відповідної реакції батька.
Ставлення дитини до матері ОСОБА_2 характеризується неоднозначністю та суперечливістю: під час діагностичної бесіди дитина вказувала на свої відчуття не любові до матері, проявляла відчуження, відкидання, демонструвала до неї зневажливе ставлення, засудження, транслювала знецінення її почуттів (прояви негативізму до матері мають ознаки залежності від впливу батька та його родини), демонструвала впевненість, стосовно того, що мати її покинула, водночас під час виконання проективних методик визначала матір важливою, значущою фігурою в своєму житті. Неусвідомлено проявляє прихильність до матері, бачить її як особу, що задовольняє потреби родини, опікується нею.
Ставлення дитини до матері є наслідком комплексу факторів та обставин: конфліктного розлучення батьків, впливу з боку батька та його близьких родичів, залучення дитини до «конфлікту лояльності».
За умов корекції поведінки матері з урахуванням зауважень ОСОБА_4 , дівчинка готова проводити з нею спільний час, залишатися на ночівлю, тощо.
За результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 вбачається, що дитина декларує бажання проживати разом із батьком - ОСОБА_1 . Таке бажання обумовлено індивідуальною (власною, особистісною) прихильність ОСОБА_4 до батька, яку транслює дитина; небажанням образити батька спілкуванням з матір'ю; бажанням проживати у себе вдома, у звичній, зручній обстановці; впливом батька та його родини.
Оцінка сімейної ситуації малолітньою дитиною ОСОБА_3 має ознаки залежності від впливу з боку батька - ОСОБА_1 та його близьких родичів (матері, дружини брата, тощо).
Особливості виховної поведінки ОСОБА_1 через наявність симбіотичних взаємин, контролю, надмірної батьківської опіки дитини, маніпулювання почуттями дитини (образи на доньку за її спілкування із матір'ю), залучення дитини до конфлікту лояльності можуть мати негативний влив на дитину: ймовірно блокування самостійності та ініціативи дитини, яку батько не готовий надати, формування у дитини тривожності, безпорадності, запізнювання соціальної зрілості, інфантилізму, розвитку залежної поведінки від інших. Умови виховання батька можуть призвести до повної втрати дитини стосунків з матір'ю, що буде мати негативні наслідки в її подальшому дорослому житті. При залишенні дитини проживати разом із батьком є ризик втрати зв'язків із матір'ю.
На цей час у дитини наявні ознаки психологічної травми «покинутого», яка сформована зусиллями батька та його родини.
За умови проходження терапевтичної роботи з психологом з метою корекції вказаних особливостей, негативний вплив може бути мінімізований.
Особливості виховної поведінки ОСОБА_14 не мають негативного впливу на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини.
Виявлені недоліки у виховній концепції ОСОБА_2 , а саме надмірна поступливість, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, не є критичними та за умов проходження терапевтичної роботи з метою корекції вказаних особливостей, можуть бути скореговані за допомогою психолога.
Умови виховання дитини матір'ю ( ОСОБА_2 ) з психологічної точки зору є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку дитини, лояльні до взаємодії батька та дитини та орієнтовані на відповідні бажання ОСОБА_4 .
Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , негативно впливає на її емоційний стан, через відчуження матері та конфлікт лояльності, до якого дитина залучена.
Особливості виховної поведінки ОСОБА_1 можуть мати негативний вплив на психологічний стан та розвиток дитини та призводити, з одного боку, до надмірного перебільшення власної значущі для дитини, з іншого - до формування у неї тривожності, безпорадності, запізнювання соціальної зрілості. Керуюча (домінантна) роль батька, надмірна батьківська опіка у спілкуванні з дитиною, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, наявність симбіотичних взаємин, залучення до «конфлікту лояльності», маніпулювання почуттями дитини (образи на доньку за її спілкування із матір'ю), можуть призвести до позбавлення дівчинки самостійності, відповідальності за власні дії, а в подальшому - розвитку інфантилізму дитини, залежної поведінки від інших.
Умови виховання батька можуть призвести до повної втрати дитиною стосунків з матір'ю, що буде мати негативні наслідки в її подальшому дорослому житті. На цей час у дитини наявні ознаки психологічної травми «покинутого», сформованої зусиллями батька та його близьких родичів.
За умов проходження терапевтичної роботи з психологом з метою корекції вказаних особливостей, негативний вплив може бути мінімізований.
Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , негативно впливає на її емоційний стан, через конфлікт лояльності, до якого дитина залучена.
З урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_2 , властивостей її емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості вбачається, що у підекспертної наявні необхідні для виховання дитини психолого - педагогічні якості. Виховання дитини ОСОБА_2 , з психологічної точки зору, є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку ОСОБА_4 (відповідно до даних, отриманих під час дослідження підекспертної). Окремі психологічні особливості у виховній концепції ОСОБА_2 , а саме надмірна поступливість, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, не є критичними та за умов проходження терапевтичної роботи з метою корекції вказаних особливостей, можуть бути скореговані.
Виховання ОСОБА_2 є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку дитини, лояльне до взаємодії батька та дитини та орієнтовано на відповідні бажання ОСОБА_15 (т.1 а.с. 206-234).
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду.
Щодо позовних вимог позивача про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На підставі викладеного, суд вважає, що можливість збереження сім'ї втрачена, подальше сумісне життя подружжя суперечило б інтересам позивача, тому її позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього.
При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
У відповідності до ч.2 ст. 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).
Відповідно до частини другої статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу.
Зокрема, відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, дитина проживає з батьком, мати дитини проти цього не заперечує і не заперечувала, від позивача за зустрічним позовом мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.
Як зазначила відповідач у відзиві на зустрічний позов, дитина залишилася проживати з батьком в с. Пасічне Білгород - Дністровського району до покращення обстановки у державі, оскільки це пов'язано з поверненням її до роботи у м. Одеса.
На її думку, позивач боїться, що його можуть призвати до лав ЗСУ, саме з цих підстав, що донька буде проживати з ним і він є її батьком, на вихованні якого є неповнолітня дитина, він вирішує питання, як не бути призваним до ЗСУ.
На протязі судового розгляду відповідач та її представник повідомляли суд, що дитина залишилася проживати з батьком за їх спільною згодою, спору щодо цього між ними немає та в своїх позовних вимогах про розірвання шлюбу вона зазначала, що дитина проживає з батьком, вона не може зрозуміти чому батько піднімає це питання в судовому порядку, вважає, що це помста зі сторони ОСОБА_1 за подання нею заяви про розірвання шлюбу.
Зі змісту Висновку органу опіки та піклування вбачається також, що мати не заперечує стосовно визначення місця проживання дитини з батьком, спору з цього приводу не виникає.
Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею суду не надавала.
В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом повідомляв суду, що він не забороняє відповідачці бачитися з дитиною.
На підставі викладених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_2 не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у нього, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини не заперечувала щодо визначення його з батьком дитини.
Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Допитані в ході судового розгляду в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 також зазначили, що дитина проживає з батьком, він нею опікується та не зазначили жодного факту про незгоду матері з тим, щоб дитина проживала з батьком, або перешкоджала зазначеному.
При з'ясуванні думки неповнолітньої дитини ОСОБА_3 також не встановлено того, що мати заперечує проти того, щоб вона проживала з батьком.
Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року, справа № 127/16211/23 зазначено наступне: «суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дочки разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені. А відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла».
«Верховний Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою.
З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача.
Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі. Тому в цій частині доводи касаційної скарги безпідставні.»
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки позивачем не доведено порушення його прав відповідачем.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 , суд зазначає наступне:
Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20) вказано, що розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18, (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У заяві про встановлення такого юридичного факту обов'язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).
Позивач, звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання ним неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зазначив безпосередню мету встановлення такого факту.
Слід зауважити, що саме по собі встановлення судом факту самостійного виховання дитини батьком не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог, тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини в п.3 ст.9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 141 СК України та ч.3 ст.11 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 523/6990/19 (провадження № 61-5210св21), зазначено, що «законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Статтею ст.153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 157 СК України визначає порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини.
Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Закон не передбачає обов'язку підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні шляхом встановлення юридичного факту в судовому порядку.
Натомість, такий факт може бути підтверджений за рішенням суду в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
За змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Таким чином, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі п.2 ч.1 ст. 164 СК України.
Позивач в позовній заяві зазначив, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні та самостійному вихованні.
Проте, проживання дитини окремо від матері в силу ст. 141 СК України не впливає на обсяг її прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Крім цього суд зауважує, що за цим позовом позивач фактично намагається юридично закріпити за собою статус «одинокого батька», при цьому не позбавляючи відповідача батьківських прав. Однак, така ситуація суперечила б самій суті цього статусу і не відповідає інтересам дитини.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в силу ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей, а позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації своїх батьківських прав.
Розірвання шлюбу та місце проживання дитини з позивачем, що включає в себе обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
Відтак, стороною позивача не надано жодних доказів, що в питанні виховання доньки ОСОБА_3 , відповідачка умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав з даного приводу, а також не надано доказів того, що визначення самостійного виховання та утримання дитини батьком, буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, судом встановлено, що дитина підтримує спілкування з матір'ю та відповідач в судовому засіданні наполягала на тому, що вона піклується дитиною, зустрічається з донькою, стосунки з дитиною налагоджуються, кожний день вони з нею переписуються, розмовляють, має постійне місце роботи, згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 , житлово- побутові умови задовільні, для дитини створені умови виховання та розвитку, бере активну участь у всіх шкільних та класних справах дитини, про що також зазначено у висновку органу опіки та піклування від 02 квітня 2025 року Хаджибейської районної адміністрації, що свідчить про бажання відповідачки приймати участь у вихованні дитини.
З висновку експерта № 23-5513 судової психологічної експертизи, проведеною за ухвалою суду, встановлено наступне: «Особливості виховної поведінки ОСОБА_2 не мають негативного впливу на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини.
Виявлені недоліки у виховній концепції ОСОБА_2 , а саме надмірна поступливість, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, не є критичними та за умов проходження терапевтичної роботи з метою корекції вказаних особливостей, можуть бути скореговані за допомогою психолога.
Умови виховання дитини матір'ю ( ОСОБА_2 ) з психологічної точки зору є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку дитини, лояльні до взаємодії батька та дитини та орієнтовані на відповідні бажання ОСОБА_4 .
Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , негативно впливає на її емоційний стан, через відчуження матері та конфлікт лояльності, до якого дитина залучена.
Особливості виховної поведінки ОСОБА_1 можуть мати негативний вплив на психологічний стан та розвиток дитини та призводити, з одного боку, до надмірного перебільшення власної значущі для дитини, з іншого - до формування у неї тривожності, безпорадності, запізнювання соціальної зрілості. Керуюча (домінантна) роль батька, надмірна батьківська опіка у спілкуванні з дитиною, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, наявність симбіотичних взаємин, залучення до «конфлікту лояльності», маніпулювання почуттями дитини (образи на доньку за її спілкування із матір'ю), можуть призвести до позбавлення дівчинки самостійності, відповідальності за власні дії, а в подальшому - розвитку інфантилізму дитини, залежної поведінки від інших.
Умови виховання батька можуть призвести до повної втрати дитиною стосунків з матір'ю, що буде мати негативні наслідки в її подальшому дорослому житті. На цей час у дитини наявні ознаки психологічної травми «покинутого», сформованої зусиллями батька та його близьких родичів.
За умов проходження терапевтичної роботи з психологом з метою корекції вказаних особливостей, негативний вплив може бути мінімізований.
Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , негативно впливає на її емоційний стан, через конфлікт лояльності, до якого дитина залучена.
З урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_2 , властивостей її емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості вбачається, що у підекспертної наявні необхідні для виховання дитини психолого - педагогічні якості. Виховання дитини ОСОБА_2 , з психологічної точки зору, є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку ОСОБА_4 (відповідно до даних, отриманих під час дослідження підекспертної). Окремі психологічні особливості у виховній концепції ОСОБА_2 , а саме надмірна поступливість, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, не є критичними та за умов проходження терапевтичної роботи з метою корекції вказаних особливостей, можуть бути скореговані.
Виховання ОСОБА_2 є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку дитини, лояльне до взаємодії батька та дитини та орієнтовано на відповідні бажання ОСОБА_4 ».
За рекомендацією експерта після поступового відновлення дружніх та довірливих стосунків з матір'ю, безпечного для емоційного стану дівчинки, яке повинно проходити в супроводі психолога, враховуючи особливості виховної поведінки ОСОБА_2 та відсутності у неї потенціалу до обмеження дитини у взаємодії з батьком, експерт вважає, що найліпшим інтересам дитини відповідає встановлення місця проживання дитини з матір'ю.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину ОСОБА_3 , тобто взагалі без участі матері у житті дитини, відтак факт самостійного виховання і утримання дитини не підтверджується належними доказами та не відповідає інтересам дитини, тому у задоволенні зустрічних позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, слід відмовити.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з не обґрунтованістю зустрічних позовних вимог позивача, також не підлягають стягненню з відповідача на позивача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 109-110, 112, 115, СК України, ст. ст. 12, 13, 83, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 09 червня 2012 року у виконавчому комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 10 - розірвати.
В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини із батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ: 26303175.
Орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 04379189, адреса: 682200, Одеська область, Білгород - Дністровський район, смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83.
Повний текст рішення складений 19 вересня 2025 року.
Суддя: