Справа № 578/338/25
Провадження № 2/591/1823/25
19 вересня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І.
справа № 578/338/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором
сторони:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» /далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»/
представник позивача - Мохир Ярослав Вікторович
відповідач - ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 /
вимоги позивача: стягнення заборгованості за кредитним договором № 17.07.2023-100003220від 18.07.2023 у розмірі 9 083.93 грн, яка складається з : суми основного боргу - 6 000.00 грн; процентів - 2 183.93 грн; комісія - 900.00 грн; судові витрати по оплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 2 422.40 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч умовам кредитного договору відповідач порушив договірні зобов'язання і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит та не виконав інші грошові зобов'язання перед кредитодавцем.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
У квітні 2025 року в системі «Електронний суд» позивач через представника подав до Краснопільського районного суду вказаний позов.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 судову справу передано для розгляду головуючому судді Алевтині Іванівні Косар.
22 травня 2025 року рішенням №1105/0/15-23 Вища рада правосуддя передала територіальну підсудність судових справ Краснопільського районного суду Сумської області Зарічному районному суду м. Суми.
Крім того, рішенням від 1 липня 2025 року №1384/0/15-23 Вища рада правосуддя відрядила суддю Краснопільського районного суду Сумської області Косар Алевтину Іванівну до Зарічного районного суду м. Суми для здійснення правосуддя строком на один рік з 14 липня 2025 року.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2025 судову справу передано для розгляду головуючому судді Алевтині Іванівні Косар.
24 липня 2025 року Ухвалою суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив у визначений судом строк відповідач не подала.
У порядку частини другої статті 191 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/ суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Інші процесуальні дії передбачені пунктом 3 частини третьої статті 265 ЦПК, судом не здійснювались.
Судом встановлено, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 17.07.2023-100003220 від 18.07.2023 на наступних умовах:
Сума кредиту-6 000.00 грн; строк кредитування-28 днів. Дата повернення кредиту:14/08/2023. Первинний період користування кредитом -14 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.3 % .
Кредитний договір відповідач підписав електронним цифровим підписом. Кошти отримав 18.07.2023 шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок.
Згідно довідки-Розрахунку заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить:6 000 грн основний борг; 2 183.93 проценти, 900.00 грн комісія, а усього 9 083.93 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 18.07.2023 по 14.08.2023.
Встановлені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до чч. 1,2 статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 525 ЦК одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527, 530 ЦК боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 1055 ЦКни кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною першою статті 1049 ЦК встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідач відзив не подав. Обставин, викладених у позові, не спростував.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено:
Доказів того, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором таким не виконало, матеріали справи не містять.
Щодо доведеності розміру заборгованості
Позивач надав суду докази перерахування коштів на рахунок відповідача.
Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем заявленої заборгованості.
У суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором щодо основного боргу та процентів, стороною відповідача в ході розгляду справи такий розрахунок у жодній мірі не спростований.
Щодо позовних вимог про стягнення комісії за користування кредитом суд зазнає таке.
10 червня 2017 року набув чинностіЗакон «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі «Прозахист правспоживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».
Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 9 кредитного договору встановлено комісію, що пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 900.00 грн, яка за законом повинна надаватись безоплатно, відтак суд вважає положення пункту 9. кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, нікчемним.
Оскільки за змістом положення пункту 9 кредитного договору банком не було визначено обґрунтування періодичності та оплатності надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості, що виходять за межі безоплатних послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», а також у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження надання такого виду послуг кредитором, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченою комісією у розмірі 900.00 грн не має.
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Суд відхиляє здійснений позивачем у довідці-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 17.07.2023-100003220 від 18.07.2023, розрахунок заборгованості в частині заборгованості за комісією в розмірі 900.00 грн.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 17.07.2023-100003220 від 18.07.2023 становить 8 183.93 грн, з яких 6 000.00 грн основний борг та 2 183.93 грн проценти, а тому позов підлягає до задоволення часткового.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 422.40 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, що передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Відповідно до статті141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 182.40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 8 183.93 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422.40 грн (сума сплаченого судового збору) / 9 083.93 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 2 182.40 грн.
Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ:37356833, місце знаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 11032, Україна) заборгованості за кредитним договором № 17.07.2023-100003220 від 18.07.2023 у розмірі 8 183 /вісім тисяч сто вісімдесят три/ грн 93 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ:37356833, місце знаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 11032, Україна) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 182 /дві тисячі сто вісімдесят дві/ грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» код ЄДРПОУ:37356833, місце знаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 11032;
представник позивача: Мохир Ярослав Вікторович РНОКПП: НОМЕР_2 , діє на підставі ДОВІРЕНОСТІ № 0204/25-01 від 02.04.2025;
відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 19 вересня 2025 року.
Суддя А. І. Косар