Справа № 591/7906/25
Провадження № 2/591/1766/25
19 вересня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10 м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163 в особі представника - адвоката Тараненка Артема Ігоровича до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) , про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18398,50 грн,
установив:
15.07.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.
Позов обґрунтований тим, що відповідачка уклала кредитний договір № 482186746 від 25.01.2022 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор). За вказаним договором відповідачка кредитні кошти отримала, користувалась ними, однак належним чином свої зобов'язання в частини повернення суми кредиту та нарахованих відсотків не виконала, у повному обсязі кредитні кошти не повернула. 28.11.2018 згідно умов Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». 30.10.2023 згідно умов Договору факторингу №30/1023-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс». 04.06.2025 згідно умов Договору факторингу №04/06/25-Ю, укладеного між ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». На підставі вищевказаних договорів факторингу позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором на загальну суму 18398,50 грн. Враховуючи, що відповідачкою заборгованість за укладеним нею кредитним договорам не погашена ані первісним кредиторам, ані позивачу, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання коштів.
Ухвалою Зарічного районного суду Сумської області від 21.07.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.08.2025, та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію, яка може підтвердити обґрунтованість позовних вимог. Судове засідання відклалося до 11.09.2025 та до 19.09.2025.
24.07.2025 від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, що саме відповідачці належить телефонний номер НОМЕР_2 , з якого відбувався акцепт кредитного договору. Також з поданого розрахунку не зрозуміло нарахування 2657,16 грн за сплаченими відсотками, не зрозуміло яка відсоткова ставка бралась при розрахунках та за яку кількість днів нараховані відсотки, відсутня формула нарахування. Крім того зазначає, що відступлення майбутніх вимог можливе лише за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину. В тексті позовної заяви позивач посилається на Договір факторингу №28/11118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», однак є не зрозумілим як 28.11.2018 можна продати право вимоги за борговим зобов'язанням, у якому право вимоги настало декілька років потому. Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Тому з огляду на вказане представник відповідачки вказує, що позивач є таким, що не набув прав первісного кредитора, а отже, не наділений правом пред'являти свої вимоги за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022 до відповідачки. Представник відповідачки просить залишити позов без задоволення та заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1000 грн та задовольнити заяву про застосування позовної давності, яка є підставою відмовлення у позові.
Представник позивача 29.07.2025 подав до суду відповідь на відзив, на задоволенні позовних вимог наполягає та зазначає, що позовна давність під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Також зазначає, що реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та адреса реєстрації, зазначені в кредитному договорі, повністю збігаються з даними відповідачки. Ці ідентифікатори є унікальними та незмінними, на відміну від номера телефону чи електронної пошти. Номер телефону та адреса електронної пошти є динамічними засобами зв'язку, які особа може змінювати на власний розсуд без будь-яких юридичних перешкод. Зміна номера телефону є поширеною практикою серед користувачів мобільного зв'язку і може відбуватися з різних причин, включаючи зміну оператора, втрату SIM- картки, або з міркувань безпеки. Факт розбіжності цих даних з поточними не може слугувати достатнім доказом непричетності відповідачки до укладення кредитного договору. Відповідно до п. 5.1. невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Тому вказує, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Також вказує на те, що з 11 квітня 2022 року відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» СМАРТ з 11.04.2022 до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів. На період з 11.04.2022 по 30.04.2022 Відповідачку частково звільнено від зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами шляхом зменшення ціни та загальної вартості послуг. Також у своєї відповіді на відзив представник позивача наголошує, що відповідачка не відмовлялась від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталась за додатковим роз'ясненням положень договору. Позивач зазначає, відповідачкою у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 482186746 від 25.01.2022, тому кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.
Від позивачки заперечення до суду не надходило.
На виконання вимог судової ухвали про витребування доказів 15.08.2025 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла витребувана інформація та документи.
У судове засідання, яке відбулось 19.09.2025, сторони та їх представники не прибули, про розгляд справи повідомлені.
Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 25.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 482186746. За умовами даного договору відповідачка отримала перший транш за договором у розмірі 15800 грн з датою повернення 24.02.2022. Кредитна лінія надається строком на 30 днів, а саме до 24.02.2022.
Згідно пункту 1.9. вищевказаного договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 135,05 (сто тридцять п'ять цілих п'ять сотих) процентів річних, що становить 0,37 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 667,77 (шістсот шістдесят сім цілих сімдесят сім сотих) процентів річних, що становить 1,83 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Відповідачка підписала вказаний договір за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2U32B.
Факт реєстрації відповідачки в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка допомога» підтверджується довідкою, з якої вбачається, що відповідачка 25.01.2022 о 12-35 подала заявку на кредит у розмірі 15800,00 грн, у якій вказані свої ідентифікаційні відомості, зокрема місце проживання, РНОКПП, номер мобільного телефону, паспортні дані, дані про дату народження, адресу електронної пошти. 25.01.2022 о 12-36 відповідачці на номер телефону НОМЕР_3 був направлений одноразовий ідентифікатор, який вона цього ж дня о 12-39 ввела/відправила Товариству, а 25.01.2025 о 12-39 грошові кошти були перераховані позичальниці.
Враховуючи, що ідентифікаційні дані відповідачки (РНОКПП, паспортні дані, відомості щодо дати народження та місця проживання) повністю збігаються з даними, наданими нею при укладенні договору, самі лише невідповідності щодо номера телефону та адреси електронної пошти не свідчать про те, що відповідачка спірний договір не укладала.
Факт перерахування відповідачці на вказаний нею картковий рахунок кредитних коштів за договором у сумі 15800 грн підтверджується копією платіжного доручення від 25.01.2022 з призначенням платежу - переказ згідно договору № 482186746 від 25.01.2022, для зарахування на кредитну картку НОМЕР_4 , а також банківською випискою по рахунку наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог судової ухвали про витребування доказів, якою також підтверджується факт перерахування 25.01.2022 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошових коштів у сумі 15800,00 грн шляхом зарахування на картку НОМЕР_5 .
28.11.2018 згідно умов Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
Слід звернути увагу, що хоча відповідно до пункту 8.2 строк цього договору закінчується 28.11.2019, водночас умовами додаткової угоди № 19 до договору строк його дії продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 строк дії договору факторингу від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2021, додатковою угодою № 27 - до 31.12.2022, додатковою угодою № 31 - до 31.12.2023, додатковою угодою № 32 - до 31.12.2024. Вказані додаткові угоди наявні у матеріалах спарви.
30.10.2023 згідно умов Договору факторингу №30/1023-01 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс» , відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс».
04.06.2025 згідно умов Договору факторингу №04/06/25-Ю, укладеного між ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». На підставі вищевказаних договорів факторингу позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором на загальну суму 18398,50 грн.
Факт переходу прав кредитора за вказаними вище договорами підтверджується вищевказаними договорами факторингу, додатковими угодами №27, №31, №32 до договору факторингу від 28.11.2018, платіжними інструкціями, реєстрами боржників, актами прийому-передачі реєстрів боржників.
Відтак матеріали справи підтверджують як факт укладення кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і перерахування кредитних коштів відповідачці, так і факт переходу у встановленому порядку права вимоги за цим кредитним договором до позивача.
Водночас також встановлено, що відповідачка, користуючись на власний розсуд наданими їй кредитними коштами, належним чином свої зобов'язання не виконувала, своєчасно та у повному обсязі суми кредиту та нарахованих процентів кредиторам не повертала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка залишається несплаченою на момент розгляду справи.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язання, а також питання, пов'язані з кредитом та факторингом.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо форми укладених кредитних договорів суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідачка підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, подавши заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого отримала на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-повідомлення, який використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Відтак суд робить висновок, що спірний кредитний договір підписані відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірних правочинів: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариств-позикодавців за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний кожен з договорів між його сторонами не міг бути укладений.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідачка згідно укладеного нею договору отримала у користування кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, повідомлений нею при укладанні договору, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе зобов'язання.
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 даного Кодексу боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відтак навіть за умови, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким вона не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані у кредитних договорах, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитних договорів та прострочення позичальником виконання зобов'язань, факт набуття ним права грошової вимоги до відповідачки за спірними договорами, а на відповідачку - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,) та відповідачкою, факт надання відповідачці кредитних коштів шляхом зарахування коштів на банківський картковий рахунок, також позивачем доведений той факт, що він у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
У ході розгляду справи суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та погоджується з ним.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.
При цьому суд також погоджується з позицією позивача, викладеною у відповіді на відзив щодо того, що на час розгляду справи відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки до 04.09.2025 діяло положення п. 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України, за якими на період дії на території України правового режиму воєнного стану строки позовної давності були зупинені.
Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 422,40 грн.
Відтак враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідачки підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн надано: договір №05/06/25-01 про надання правової допомоги від 05.06.2025. Відповідно до протоколу погодження вартості послуг та детального опису наданих послуг адвокатом надані послуги за усну консультацію Клієнта, підготовку адвокатського запиту, вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики, складання позовної заяви, участь в судовому засіданні та у відеоконференціях, підготовка та подача клопотпнь/заяв та інших процесуальних документів до суду, складання апеляційної скарги, касаційної скарги, підготовка та укладання мирової угоди, відзив на позовну заяву/ відповідь на відзив на позов, заперечення/додаткові пояснення по справі, відзив на апеляційну скаргу. Додатковою угодою № 25770580590 до договору про надання правничої допомоги адвокат взяв на себе зобов'язання надавати позивачу юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 розмір наданих адвокатом послуг склав 7000,00 грн.
Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Представник відповідачки звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачкою, до 1000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На обґрунтування підстав для зменшення витрат на правничу допомогу представник відповідачки зазначає, що ціна позову, дій адвоката щодо підготовки позову не вимагали значного обсягу юридичної та технічної роботи, а розмір витрат не відповідає принципам виваженості, розумності та справедливості.
За змістом части першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.
Суд погоджується з доводами представника відповідачки про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною справою та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, часу, витраченому адвокатом на виконання робіт за договором про надання правової допомоги, кількості судових засідань, проведених у справі, обсягу наданих доказів на обґрунтування позову, а тому з урахуванням принципів об'єктивності, справедливості та розумності наявні підстави для задоволення клопотання представника відповідачки та зменшення розміру таких витрат до 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10 м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором № 482186746 від 25.01.2022 у розмірі 18398,50 грн, з яких 15741,34 грн заборгованість за тілом кредиту, 2657,16 грн заборгованість за відсотками; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10 м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю. О. Зеря