Справа № 591/10096/25 Провадження № 3/591/2949/25
Іменем України
18 вересня 2025 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Басова В.І., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 та Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Одеса, що зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 - кулиметник, матрос, за ч.3 ст. 172-20 та ч.1 ст. 130 КУпАП,
Солдат ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, 30.08.2025 року близько 11 год. 00 хв. під час виконання обов'язків військової служби на території базування підрозділу військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 був виявлений командуванням з підозрою на перебування у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, а саме: неясна мова, запах з порожнини рота , хитка хода, порушення координації рухів. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 30.08.2025 року № 3061 - ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги ст. ст. 11,16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст. 4 Дисциплінарного статут Збройних Сил України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
За даним фактом складений протокол про адміністративне правопорушення КИС № 1896 від 31.08.2025.
Також, 30.08.2025 року о 04 год. 33 хв. в м.Сумах по вул Володимирська, 3 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Transporter н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або прослідувати до медичного закладу охорони здоров'я КНП СОР ОКМЦ СНЗ категорично відмовився. Від подальшого керування транспортного засобу відсторонений, чим порушив п. 2.5 ПДР , за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 438303 від 30.08.2025 року.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не направляв.
Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.проти Іспанії» зазначив, що заявник (зацікавлена особа) зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.
За таких обставин, та враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог статті 268 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Враховуючи, що в провадженні Зарічного районного суду знаходяться справи про адміністративне правопорушення вчинені однією особою, перебувають у провадженні одного судді та стосуються однієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зобов'язаний об'єднати їх в одне провадження під одним номером: справа №591/10096/25, провадження 3/591/2949/25.
Відповідно до ч.3 ст. 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в умовах особливого періоду.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє дотепер.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, підтверджується зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення, висновком щодо результатів медичного огляду, письмовими поясненнями, копією військового квитка.
Заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено п. 2.9 а) ПДР.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Огляд на стан сп'яніння - це один із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, порядок застосування та наслідки порушення якого встановлені ст.266 КУпАП.
Зокрема, згідно ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення, складеним у відношенні нього, де зафіксовано обставини правопорушення, направленням на медичний огляд водія, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого особа відмовилась від проходження огляду, довідкою про відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія, переглянутим відеозаписом вказаних подій.
Слід зазначити, що у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об'єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, вік, суд дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 з урахуванням ч.2 ст.36 КУпАП до адміністративної відповідальності у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 як військовослужбовець звільнений від сплати судового збору.
Керуючись до п.12 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ч. 3 ст.172-20, ст. 283, ст. 284 КУпАП,
Об'єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення 591/10096/25, провадження 3/591/2949/25 зі справою №591/10179/25, провадження №3/591/2982/25, присвоївши справі номер справи № 591/10096/25, провадження 3/591/2949/25.
ОСОБА_1 , визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 172-20 КУпАП, частиною першою статті 130 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобоми на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.
Суддя В.І.Басова