Справа № 574/805/25
Провадження №2-о/574/44/2025
19 вересня 2025 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Буринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Спасьоненко О.В. звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, яку мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області помер його батько ОСОБА_2 .. З метою реалізації своїх спадкових прав, він звернувся до Буринського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для реєстрації смерті ОСОБА_2 в державному реєстрі та отримання свідоцтва про його смерть для підтвердження вказаного факту у нотаріуса.
Однак, Буринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції їй відмовив у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки нею подано документи, які суперечать вимогам законодавства України та не відповідають формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024. Та було роз'яснено, що рішення суду про встановлення факту смерті особи є єдиною підставою для державної реєстрації смерті на підставі медичних документів, оформлення медичними закладами на території не підконтрольній українській владі.
На підставі викладеного просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловічої статі, місце народження: с. Сніжки, Смілянський район, Сумська область, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області у віці 87 років.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 19.09.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились.
Представник заявника - адвокат Спасьоненко О.В. подав до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просить провести судове засідання без його участі та без участі заявника.
Від заінтересованої особи до суду також надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.
З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності учасників справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши обставини справи, надані докази та надавши їм належну оцінку, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Пленум Верховного Суду України в п.п.1, 13 Постанови №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", роз'яснив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Статтею 317 ЦПК України встановлені особливості провадження у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Зокрема, така заява може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком заявника, що вбачається з копії свідоцтва про його народження (а.с.19).
Листом Буринського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №19/31.1-062 від 12.09.2025 заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки для підтвердження факту смерті ним було пред'явлено документи, форма яких не відповідає формі, визначеній наказом, Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024 (а.с. 20).
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником було надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.08.2025 року Горлівським міським відділом записів актів цивільного стану Управління РАЦС Донецької народної республіки, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).
Відповідно до довідки про смерть № С-03411 від 21.08.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Сніжки Смілянського району Сумської області, причиною смерті є лівошлункова недостатність та ішемічна кардіоміопатія (а.с 26).
Згідно копії медичного свідоцтва про смерть серії 21 № 201128054 від 09.08.2025 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1207-VII, тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Постановою Кабінету міністрів України № 1364 від 06.12.2022 р. «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого м. Горлівка Донецької області перебуває в тимчасовій окупації Російською Федерацією з 07.04.2014 р.
Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно ст.4 цього Закону органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація смерті проводиться державним органом реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Між тим, відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина 1статті 4 цього ж Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22.
Враховуючи викладене, оскільки факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду та будь-яких даних, які б його спростовували судом не встановлено, а також враховуючи, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, так як він необхідний для реєстрації смерті його покійного батька, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.10, 13, 23, 247, 258, 259, 265, 268, 293, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Буринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Сніжки Смілянського району Сумської області, чоловічої статі, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, у віці 87 років.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до Буринського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: Буринський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Першотравнева, 1, ЄДРПОУ: 22598038.
Повне судове рішення складено 19.09.2025 року.
Суддя Т.Р. Гук