Справа № 465/10198/24
Провадження 2/465/3610/25
Іменем України
19.09.2025 м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря Арбуза Р.В., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі також - АТ «ПУМБ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість у сумі 142 381,64 гривень та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.10.2020 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2001718748401, на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 гривень.
Крім цього, 07.09.2022 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1010523374, на підставі якого відповідач отримав від позивача кредит у сумі 42 851,34 гривень.
Вказує, що відповідач не виконує свої зобов'язання належним чином за вказаними Договорами і станом на 06.10.2024 у нього перед банком виникла заборгованість по кредитному договору № 2001718748401 від 28.10.2020 у розмірі 90 252,04 грн., з яких: 49 884,11 грн. заборгованість за кредитом; 40 367,93 грн. заборгованість процентами та по кредитному договору № 1010523374 від 07.09.2022 у розмірі 52 129,60 грн., з яких: 42851,34 грн. заборгованість за кредитом; 8,56 грн. заборгованість процентами; 9 269,70 грн. заборгованість за комісією.
На даний час відповідач надалі продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за Договорами не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Перший Український Міжнародний Банк», у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 142 381,64 гривень, а також сплачений судовий збір 2 422,40 гривень.
Ухвалою суду від 18.07.2025 заочне рішення від 08.05.2025 по цивільній справі № 465/10198/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження.
01.08.2025 судом отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 88 463 грн. 59 коп. загального розміру заборгованості, яка складається з 44 884 грн. 11 коп. заборгованості за тілом кредиту і 34 309 грн. 78 коп. заборгованості за процентами за кредитним договором №2001718748401 від 28 жовтня 2020 року, а також 9 269 грн. 70 коп. заборгованості за комісією за кредитним договором № 1010523374 від 07 вересня 2022 року та відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, натомість у прохальній частині позову просив розглянути справу в спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні позов частково заперечив та зазначив, що він здійснив новий перерахунок заборгованості. У зв'язку з чим, визнає загальну суму заборгованості за кредитним договором № 2001718748401 від 28.10.2020 у розмірі 90 252,04 гривень. Проте в частині вимог про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022 у розмірі 9 269,70 гривень просить відмовити, оскільки встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитногодоговору, оскільки незрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць та те, що відповідні дії банку вносять дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими. Також просить відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат, оскільки відповідач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку з чим звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що 28.10.2020 між АТ «Першим Українським Міжнародним Банком» та ОСОБА_2 було підписано заяву про приєднання № 2001718748401 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
На підставі кредитного договору ОСОБА_2 було видано кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 5 000 гривень з розміром процентної ставки 47,88 % річних, який згідно довідки про збільшення кредитного ліміту неодноразового збільшувався, зокрема 18.02.2021 збільшено до 9 500 гривень, 20.05.2021 збільшено 21 500 гривень, 16.06.2021 збільшено 50 000 гривень, 27.02.2022 збільшено 49 885 гривень та 03.03.2022 збільшено 50 000 гривень.
У Заяві про приєднання зазначено, що «підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджую, що приймаю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» про укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, та і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджуюся з тим, що обрати будь які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку)…».
В розділі «Підтвердження та Запевнення» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в п. 2 вказується, що «підписанням цієї Заяви я надаю, крім викладених в ДКБО, наступні підтвердження та запевнення, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний: всі умови ДКБО мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення».
Відповідно до заяви № 2001718748401 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.10.2020 описаних вище, з умовами яких погодився відповідач, про що свідчить наявність його власноручного підпису в ній, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ПУМБ» свої зобов'язання по кредитному договору № 2001718748401 від 28.10.2020 перед відповідачем виконав, що підтверджується випискою особового рахунку з 28.10.2020 по 06.10.2024.
Крім цього, 07.09.2022 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 було підписано заяву про приєднання № 1010523374 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
На підставі кредитного договору ОСОБА_2 було видано кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 42 851,34 гривень, строком 24 місяці, з розміром процентної ставки 1,4 % річних та сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості за ставкою 1,4 %.
У Заяві про приєднання зазначено, що «підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджую, що приймаю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» про укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, та і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджуюся з тим, що обрати будь які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку)».
В розділі «Підтвердження та Запевнення» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що підписанням цієї Заяви Клієнт, крім викладених в ДКБО, надає наступні підтвердження та запевнення, що: 1. ознайомлений(а) з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний/згодна, в тому числі з умовами ДКБО щодо надання права Банку на здійснення договірного списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта; всі умови ДКБО мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 2. Розуміє всі наслідки підписання Заяви електронним підписом або цифровим власноручним підписом, а також підтверджує, що підписання електронним підписом або цифровим власноручним підписом має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперовому носії, і що електронні документи, створені та підписані відповідно до умов ДКБО не можуть бути заперечені, відмінені, розірвані, визнані недійсними, відкликані тощо лише на тій підставі, що вони підписані/ вчинені в електронній формі; 3. отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4. До підписання Заяви отримав(ла) в письмовій формі інформацію згідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на Сайті Банку. В дату підписання цієї Заяви, мені надано ДКБО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на Сайті Банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи». 5. Підтверджую спосіб отримання від Банку примірнику Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № № 1010523374 від 07.09.2022 р. (та інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві) шляхом розміщення та відображення в особистому кабінеті Клієнта в системі «Інтернет-банкінг», зокрема у мобільному додатку «ПУМБ Online», та погоджуюсь, що додаткове підтвердження одержання цих електронних документів не вимагається, такі документи вважаються одержаними Клієнтом з часу розміщення Банком та відображення в особистому кабінеті Клієнта. За відсутності повідомлення від Клієнта про неотримання примірнику Заяви (інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві), примірник договору вважається наданим Банком Клієнту.
Відповідно до заяви № 1010523374 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07.09.2022 описаних вище, з умовами яких погодився відповідач, про що свідчить наявність підписання останнім її за допомогою електронного підпису, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ПУМБ» свої зобов'язання по кредитному договору № 1010523374 від 07.09.2022 перед відповідачем виконав, що підтверджується випискою особового рахунку з 07.09.2022 по 06.10.2024 та платіжною інструкцією № TR.59487730.34396.25578 від 07.09.2022.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Таким чином, підписавши заяви відповідач підтвердив, що він в повній мірі ознайомився з умовами отримання кредиту, розміром процентів та іншими платежами за користування кредитними коштами.
Отже, зі змісту договору №2001718748401 від 28.10.2020 та договору № 1010523374 від 07.09.2022 вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Як вбачається із розрахунків заборгованості та виписок/особових рахунках, що відповідач належно не виконує свої зобов'язання за вказаними Договорами і станом на 06.10.2024 у нього перед банком виникла заборгованість за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020 у розмірі 90 252,04 грн., з яких: 49 884,11 грн. заборгованість за кредитом; 40 367,93 грн. заборгованість процентами, та за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022 у розмірі 52 129,60 грн., з яких: 42851,34 грн. заборгованість за кредитом; 8,56 грн. заборгованість процентами; 9 269,70 грн. заборгованість за комісією.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладення зазначених договорів, останні у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належними підставами для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов'язків сторін.
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що «Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.»
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2021 року по справі № 278/2177/15-ц (отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».
Загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020 становить 90 252,04 гривень.
Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.
Належних доказів того, що відповідач здійснив повне погашення тіла кредиту та процентів за вищевказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку сумі заборгованості по тілу кредиту та процентам, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено загальний розмір заборгованості у розмірі 90 252,04 гривень за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020, який розраховано станом на 06.10.2024, з яких: 49 884,11 грн. заборгованість за кредитом та 40 367,93 грн. заборгованість процентами, а відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення зазначеної заборгованості є обґрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав заявлену суму по вказаному договорі.
Загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022 становить 52 129,60 гривень.
Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.
Належних доказів того, що відповідач здійснив повне погашення тіла кредиту та процентів за вищевказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку сумі заборгованості по тілу кредиту та процентам, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено загальний розмір заборгованості у розмірі 52 129,60 гривень за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022, який розраховано станом на 06.10.2024, з яких: 42851, 34 грн. заборгованість за кредитом та 8,56 грн. заборгованість процентами, а відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення зазначеної заборгованості є обґрунтованими.
Водночас, суд вважає безпідставними вимоги про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022 у розмірі 9 269,70 грн., з огляду на таке.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними.
У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.5 заяви № 1010523374 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 08.09.2022,розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 1,4 %.
Проте, в зазначеній заяві не зазначено в чому саме полягає комісія за обслуговування кредитної заборгованості та за які саме банківські послуги призначена, а також принципу її нарахування такий договір не містить.
Разом з тим, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Встановивши у Кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів) вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто положення пункту 1 цього договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 216/7637/21, від 09 лютого 2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада2023 року в справі № 204/224/21.
Ураховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав по кредитному договору № 1010523374 від 07.09.2022 до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії у розмірі 9 269,70 гривень, тому в цій частині позову слід відмовити.
Згідно з ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020 та за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020 та за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022 у загальному розмірі 133 111,94 гривень є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
За приписами статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, відповідну правову позицію викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 800/203/17, в якій позивач додав до позовної заяви копію посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи, що, як встановив суд касаційної інстанції, дає право на пільги, визначені законодавством України для ветеранів війни та інвалідів війни, тому відповідно до зазначених правових норм він звільнений від сплати судового збору.
Як вбачається із копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 29 квітня 2021 року та вкладення до такого посвідчення, виданого 31 серпня 2022 року, що відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку з чим звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
За таких підстав, оскільки позивач сплатив при зверненні до суду судовий збір у сумі 2 422,40 гривень, а відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку з чим звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому суд приходить до висновку про необхідність компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України витрати на сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 211, 259, 263-265, 268, 273,353 ЦПК України, суд -
Позов частково задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020 та за кредитним договором № 1010523374 від 07.09.2022 в розмірі 133 111(сто тридцять три тисячі сто одинадцять) гривень 94 копійки.
Компенсувати Акціонерномутовариству«Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 гривень, за рахунок держави у порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 19.09.2025.
Суддя Б.Б. Кушнір