Справа № 466/4920/25
пр.№ 2-о/464/194/25
18 вересня 2025 року м. Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Шашуріної Г.О. розглянувши за правилами окремого провадження цивільну справу № 466/4920/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство у справах ветеранів України про встановлення факту, що має юридичне значення,
Адвокат Григоренко Ю.С., від імені та в інтересах заявника, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова із заявою, в якій просить встановити юридичний факт безпосередньої участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період з 24 лютого 2022 року по 02 липня 2022 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 27 травня 2025 року дану справу направлено за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою від 07 лютого 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.
Представником заінтересованої особи подано письмові пояснення щодо заяви.
У судове засідання призначене на 11:30 год 18 вересня 2025 року учасники справи не з'явилися, скористалися правом, наданим ч.3 ст.211 ЦПК України, подали до суду заяви, в яких просять проводити розгляд справи у їх відсутності.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У відповідності до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
Звертаючись до суду з заявою, заявник просить встановити факт безпосередньої участі її сина у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в період з 24.02.2022 по 02.07.2022, необхідно для того, щоб його мати (заявник) отримала статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України та скористалася пільгами та правами, передбаченими відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що передбачені для членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України. На думку заявника, іншим, окрім як судовим шляхом, встановити такий факт неможливо, через відсутність у неї необхідних на те документів.
Статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, визначених у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання вимог цієї норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
За змістом п.п.19, 26 вказаного Порядку рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями або міжвідомчою комісією, що можуть бути оскаржені відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та / або в судовому порядку.
Порядок визнання осіб учасниками бойових дій відповідними Комісіями Міністерства оборони України здійснюється на підставі Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.05.2015 за № 531/26976.
Пунктом 12 зазначеного Положення визначено перелік документів, необхідних для визнання особи учасником бойових дій.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, для військовослужбовців, які перебували у відрядженні в державах, де в той час велися бойові дії, це документи: - рішення Міністра оборони України або начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про відрядження; витяг із наказу (по стройовій частині) відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження; копії посвідчень про відрядження з відповідними відмітками про вибуття та прибуття.
Саме на Комісії покладено повноваження по встановленню особі статусу учасника бойових дій на підставі документів, поданих заявником, з урахуванням показань свідків (пункти 18-20 вказаного Положення).
Таким чином, питання надання статусу учасника бойових дій заявнику повинно вирішуватися відповідною комісією.
При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц, від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, не можуть розглядатися судами, зокрема заяви про встановлення фактів проходження військової служби, перебування на фронті. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 233/2929/17 та у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 202/5029/18 зазначено, що законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту участі в бойових діях, а тому справи про встановлення факту участі у бойових діях не підлягають розгляду в судовому порядку.
Отже, Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що факт участі особи в бойових діях не підлягає встановленню в судовому порядку.
Разом тим, відомостей про оскарження таких відмов у порядку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене оскільки чинним законодавством передбачено позасудову процедуру підтвердження особою її участі в бойових діях, а розгляд заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.
Такий висновок узгоджується з висновком про застосування норм права Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №233/2929/17.
Згідно з п.1 ч.1, ч.2 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Отже провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Оскільки зазначені вимоги не підлягають судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено їх вирішення.
Керуючись ст.ст.255, 258-261, 293, 315, 353 ЦПК України,
Закрити провадження у справі № 466/4920/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство у справах ветеранів України про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.
Суддя Галина ШАШУРІНА