Справа № 464/4993/25
пр.№ 1-кп/464/509/25
19.09.2025 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141410000574 від 14.07.2025, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє 18.07.2024 Сихівським районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном 2 роки, покарання не відбув, судимість непогашена,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно.
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_3 , незважаючи на введення та дію на території України правового режиму воєнного стану, 12.07.2025 близько 19.32 год., перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО», що за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 283, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_6 , а саме мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі 23108RN04Y серії Redmi 13 C, 256 GB, IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , зеленого кольору, вартістю 3 400 грн., в якому знаходились дві сім картки оператора мобільного зв'язку Київстар з номером телефону НОМЕР_3 та оператора мобільного зв'язку Лайфсел з номером телефону НОМЕР_4 , які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, після чого з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3 400 грн.
Таким чином органом досудового розслідування кваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненому визнав повністю та підтвердив, що вчинив правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. Повідомив, що 12.07.2025 ввечері на вул. Зеленій зустрів незнайомих йому осіб, з якими вживав алкоголь. Після цього вони вирішили піти на АЗС для того щоб зарядити мобільні телефони. Перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО», побачив мобільний телефон марки «Xiaomi», який йому не належав котрий перебував в стані зарядки. Взявши його в руки за другим разом йому вдалося його деблокувати, а тому вирішив ним заволодіти. Отримавши доступ до телефону, він його поставив за штани, та покинув приміщення, тим самим покинув місце події та повернувся до місця проживання. Наступного дня, зранку, потерпіла через відділений доступ видалила з нього усі приватні дані. При цьому його мама також запитувала де я взяв телефон, на що повідомив у сі обставини останній. Після цього він вирішив його добровільно повернути. Йшовши на роботу він зайшов АЗС «ОККО», та повернув викрадене. Вертаючись із автозаправки він зустрів працівників, поліції, котрі вже проводили розгляд заяви потерпілої, котрим він все повідомив. На даний час надзвичайно шкодує про вчинене, щиро розкаюється, розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро та соромно за скоєне, просить суворо не карати. З матеріалами кримінального провадження ознайомлений, жодні докази не оспорює, правильно розуміє обставини за яких його обвинувачено, з якими повністю погоджується та просить здійснювати спрощений порядок дослідження доказів.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з заявою про проведення розгляду кримінального провадження за її відсутності. Будь-яких претензій, зокрема, майнового характеру, до обвинуваченого не має. З приводу міри покарання покладається на розсуд суду.
На підставі вимог ст. 325, ч. 3 ст. 349 КПК України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності представника потерпілого.
Як вбачається з висновку експерта №СЕ-19/114-25/17402-ТВ від 25.07.2025, за результатами судової товарознавчої експертизи встановлено, що ринкова вартість представленого на дослідження мобільного телефону торгівельної марки «XIAOMI» модель 23108RN04Y серії Redmi 13 C 256 GB GREEN станом на 12.07.2025 становить 3 400 грн.
Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту про проведення спрощеного порядку дослідження доказів підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_3 узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення інкримінованого злочину, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавленим права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, а прийняте рішення про скорочений судовий розгляд свідчитиме про те, що обставини, які сторонами не оспорюються, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає такі належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 , суд враховує наступне.
Згідно з диспозицією ч. 4 ст. 185 КК України суб'єкт злочину підлягає кримінальній відповідальності серед іншого за крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, повторно.
Указом Президента України №264/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №4356-ІХ від 16.04.2025, воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Крім того, відповідно до п. 1 примітки до ст. 185 КК України повторним у ст. ст. 185, 186 та 189-191 КК України визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або ст. ст. 187, 262 КК України.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи засудженим за ч.4 ст. 185 КК України, в час іспитового терміну, під час дії на території України правового режиму воєнного стану, перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО», маючи вільний доступ до майна, що йому не належить, переслідуючи корисливий мотив, таємно, протиправно таким заволодів, та, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим, довів свій злочинний умисел до кінця, спричинивши шкоду потерпілій.
За таких обставин суд дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно.
У роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
Обираючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, за яким кваліфіковано дії обвинуваченого, є тяжким злочином.
При вивченні особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові, громадянин України, не працює, неодружений, на обліку в КНП ЛОР «ЛОКПД» не перебуває, з грудня 2023 року перебуває на обліку в КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем зареєстрованого проживання скарг на нього не надходило, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, востаннє 18.07.2024 Сихівським районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном 2 роки, покарання не відбув, судимість непогашена.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 за ст. 66 КК України, є визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне усунення спричиненої шкоди шляхом повернення викраденого майна.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, стороною обвинувачення не встановлено.
З досудової доповіді щодо обвинуваченого вбачається, що результати оцінки обвинуваченого показали високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високий рівень ризику ймовірності вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно ч.1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При цьому, у п. 8 Постанови ПВСУ № 7 від 24.10.2010 ВСУ звернув увагу на те, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) ( 2341-14 ) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
При визначенні виду покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового терміну, повторно, тому при його безальтернативності, суд вважає, що необхідним та достатнім буде покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд також бере до уваги, що обвинувачений повністю визнав вину, характер поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування, що сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, добровільно повернув викрадене майно, тим самим усунув спричинену шкоду, думку потерпілої, котра претензій матеріального чи морального характеру до нього не має, дії вчинив за відсутності обставин, пов'язаних із воєнною обстановкою (під час дії повітряної тривоги, ракетної небезпеки, комендантської години), поведінку під час судового слідства, що не оспорював фактичних обставин у справі, тим самим продемонстрував бажання стати на шлях виправлення, за місцем проживання скарг від сусідів не надходило, є особою що перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з 2023, проходить замісну терапію та потребує постійного прийому медичних препаратів, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення не є корупційним кримінальним правопорушенням, кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, кримінальними правопорушення, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, а ОСОБА_3 не є представником держави, у тому числі іноземної, зважаючи на висновки органу пробації, про середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, у зв'язку із чим такі дані в сукупності вказують на обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що дають підстави суду для застосування ч. 1 ст. 69 КК України, та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч. 4 ст. 185 КК України.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, розмір спричиненої шкоди, відсутність претензій від потерпілого, думку органу «центру пробації» викладену у досудовій доповіді про високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства в т.ч. для окремих громадян, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі слід визначити на строк 4 роки, оскільки саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Крім того судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024 у кримінальному провадженні № 12024141410000299 ОСОБА_3 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнено від відбування основного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 2 роки.
Згідно ч.3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_3 інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив після ухвалення вищевказаного вироку, але до повного відбуття покарання, зважаючи на дані, що характеризують особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшують, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд прийшов до переконання, про часткове приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, та призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Крім того встановлено, що ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 30.07.2025 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 23:00 год до 06:00 год. до 30 вересня 2025 року включно.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КК України.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у справі понесено процесуальні витрати за проведення експертизи у зв'язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи, а саме 25.07.2025 експертом проведено судову товарознавчу експертизу №СЕ-19/114-23/17402-ТВ, вартістю 1 782,80 грн.
Таким чином, суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 1 782,80 грн.
Питання речових доказів слід вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
Так, документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
При дослідженні речових доказів встановлено, що речовими доказами у кримінальному провадженні визнано: компакт диск DVD-R з відеозаписами за 12.07.2025 з приміщення АЗС «ОККО», мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 13C», IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , серійний номер НОМЕР_7 , без встановленої сім картки та з захисним склом.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 29.07.2025 накладено арешт на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 13C», серійний номер НОМЕР_7 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 .
На підставі викладеного, ч. 4 ст. 185, ст. ст. 50, 63, 60, 65, 69, 71, 78 КК України, керуючись, ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 69 КК України призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України, ОСОБА_3 до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024, та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
Речові докази у справі після набрання вироком законної сили, а саме:
-компакт диск DVD-R - залишити зберігати в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження;
-мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 13C», IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , серійний номер НОМЕР_7 - повернути власнику ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Після набрання вироком законної сили зняти арешт з мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 13C», серійний номер НОМЕР_7 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 .
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1