Справа № 444/2684/25
Провадження № 3/444/1395/2025
10 вересня 2025 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Мікула В. Є., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника особи, адвоката Козакевича Ростислава Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 23 серпня 1996 року Жовківським РВ УМВС України у Львівській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 392855 від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 16 липня 2025 року о 00 год. 57 хв. в місті Рава-Руська, вулиця Немирівська, 5, керував автомобілем «Volkswagen Crafter», номерний знак НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, ана подія зафіксована на нагрудну камеру поліцейського 1068 та 1086, чим порушив п. 2.5 ПДР- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав на адресу суду письмові пояснення, які підтримав в судовому засіданні, зокрема зазначив, що дійсно спочатку він відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вважав зупинку транспортного засобу працівниками поліції безпідставною, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху та необґрунтованими вимоги зі сторони працівників поліції щодо нього про проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки він спиртних напоїв не вживав, в стані алкогольного сп'яніння не перебував, відповідно в нього не було жодних ознак алкогольного сп'яніння, в тому числі й запаху алкоголю з порожнини рота, про що зазначено працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Звертає увагу, що відразу на запитання працівника поліції щодо вживання алкоголю, він заперечив.
В подальшому його дружина, яка була пасажиром автомобіля, почала переконувати та просити його не займати принципової позиції та пройти огляд на стан сп'яніння, так як він не вживав спиртних напоїв, та не зважати на те, що вимоги щодо проходження такого огляду зі сторони працівника поліції були безпідставні.
Він врахував позицію дружини та повідомив працівникам поліції, що готовий пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки в стані сп'яніння не перебуває та перебувати не може, оскільки спиртних напоїв не вживав.
На що працівник поліції сказав, що вже пізно, оскільки раніше на їх неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння категорично відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеокамери.
Зазначає, що він казав працівникам поліції нехай фіксують на ці ж відеокамери, що він хоче пройти огляд на стан сп'яніння щоб вони переконалися, що він тверезий, на що почув, що зможе надати всі свої пояснення, заперечення в суді.
Стверджує, що відразу після зупинки транспортного засобу, не більше ніж через 10 хв. він вже заявляв працівникам поліції про те, що згідний пройти огляд на стан сп'яніння.
Зважаючи на те, що працівники поліції не реагували на його позицію, він їм повідомив, що свої інтереси буде захищати в суді в присутності адвоката.
Крім того працівники поліції не показували і не видавали направлення на огляд в медичний заклад, з таким його не ознайомлювали, дане направлення у його присутності не складалося.
Працівники поліції його не відстороняли від керування автомобілем, він біля поліцейських сів за кермо автомобіля та заїхав таким на подвір'я за місцем свого проживання, при цьому працівники поліції транспортний засіб не зупиняли.
Тобто ще до початку процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме о приблизно 01 год. 05 хв. він неодноразово заявив про те, що хоче пройти огляд на стан сп'яніння, однак його позиція була проігнорована поліцейськими.
Вважає, що протокол складений з грубими порушеннями, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, навпаки ще до початку процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне прапорушення, виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння, як наслідок, що і головне, порушено процедуру його, ОСОБА_1 , огляду на стан сп'яніння, що тягне недійсність такої.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Козакевич Ростислав Васильович подав на адресу суду письмове клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Клопотання мотивоване тим, що протокол складений з порушеннями, матеріали справи містять суперечливі дані, порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, що встановлена ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України, 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, що тягне недійсність такої, крім того відсутній повний відеозапис на підтвердження дотримання процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння до початку складення протоколу про адміністративне правопорушення, водночас позиція ОСОБА_1 полягає в тому, що він висловив бажання пройти огляд на стан сп'яніння, його пояснення матеріалами справи не спростовуються.
Зважаючи на клопотання ОСОБА_1 судом було здійснено допит в якості свідка ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів та приведеною до присяги, показала, що вона була присутня як пасажир в автомобілі «Volkswagen Crafter», номерний знак НОМЕР_3 16 липня 2025 року близько 01:00 год. в місті Рава-Руська, вулиця Немирівська,5 разом із ОСОБА_1 в момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції, тобто є очевидцем всіх подій, які відбувалися в той вечір.
Зазначила, що ОСОБА_1 ні 15 липня 2025 року, ні 16 липня 2025 року після 00:00 год. та до зупинки транспортного засобу поліцейськими спиртних напоїв не вживав, про що чітко зазначав працівникам поліції на їх запитання.
Лише після того як ОСОБА_1 та вона запитали поліцейського, чому поставлено вимогу про проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп?'яніння, почули, що чути запах алкоголю з порожнини рота, на що вона відповіла, що спиртні напої вживала вона.
Дійсно ОСОБА_1 спочатку відмовлявся проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки займав принципову позицію, так як вважав, що вимоги працівників поліції були безпідставні, надуманими та незаконними, оскільки він не порушував ПДР, в нього не було жодних ознак алкогольного сп'яніння, хоча вона переконувала ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, так як він не вживав спиртних напоїв.
Їй вдалося переконати ОСОБА_1 змінити позицію та приблизно через 10 хв. після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 висловив бажання пройти огляд на стан сп'яніння, однак це було проігноровано поліцейськими, які сказали, що вже пізно, оскільки раніше ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд.
Ствердила, що протокол ще не був складений і не міг бути складений, оскільки ОСОБА_1 досить швидко змінив свою позицію та почав заявляти про те, що буде проходити огляд на стан сп'яніння.
Він не був відсторонений від керування, як водій заїхав на подвір'я автомобілем, при цьому працівники поліції його не зупиняли.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позицію його захисника, вивчивши клопотання адвоката про закриття провадження у справі, проаналізувавши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема представлені відеозаписи, покази свідка, дослідивши докази кожен окремо та їх в сукупності, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для з'ясування всіх обставин справи, повноти розгляду справи судом було детально досліджено протокол про адміністративне правопорушення, а також відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, проаналізовано такі з врахуванням пояснень ОСОБА_1 та його захисника, а також беручи до уваги покази свідка, пасажира автомобіля.
На відеозаписі під назвою «WhatsApp Video 2025-07-16 at 07.30.32.mp4» зафіксовано лише рух транспортного засобу.
Суддя враховує, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування ним транспортним засобом.
З відеозапису під назвою «01086_00108620250716005717_0006A.MP4», зокрема, реальний час зафіксований на відеозаписі починаючи з 00 год. 59 хв. 25 с. до 01 год. 00 хв. 06 с. вбачається, що на запитання працівника поліції до ОСОБА_1 , чи вживав він алкоголь, останній чітко відповів «ні».
Після цього працівник поліції відразу пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому суд враховує, що працівник поліції не повідомляв ОСОБА_1 про підстави для проведення такого огляду, лише після того як ОСОБА_1 запитав «чому я маю погоджуватися пройти огляд на стан сп'яніння?», а також пасажир запитала «а причина?», працівник поліції сказав, що чує запах алкоголю, на що пасажирка відповіла, що це від неї.
В подальшому ОСОБА_1 своє непогодження на проходження огляду на стан сп'яніння мотивує тим, що не розуміє причину зупинки транспортного засобу, вважає, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції є порушенням з їх сторони (01 год. 01 хв. 01 с.- 01 год. 02 хв. 20 с. цього ж відеозапису).
В подальшому на цьому ж відеозаписі зафіксовано як пасажир заявляє до ОСОБА_1 , що він «може пройти огляд, яка різниця…», на що ОСОБА_1 відповів «чого я маю проходити, порушують та показав в сторону працівника поліції», а пасажир надалі просить та переконує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння (01 год. 02 хв. 22 с.- та до кінця відеофайлу- 01 год. 04 хв. 19 с.)
На наступному відеозаписі під назвою «01068_00106820250716012324_0005A.MP4», який розпочато о 01 год. 23 хв. 23 с. зафіксовано як працівник поліції стоїть біля огорожі, воріт та оголошує, що складений протокол за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, запитує, чи буде пан Орест ознайомлюватися із протоколом, чи буде отримувати копію протоколу?
При цьому суд не може залишити поза увагою те, що на цьому відеозаписі зафіксовано (01 год. 23 хв. 55 с. та до кінця відеозапису), що транспортний засіб взагалі відсутній на першочерговому місці його зупинки, як і відсутній ОСОБА_1 та пасажир автомобіля.
Тобто матеріали справи містять 3 (три) відеофайли, які не є безперервними, носять фрагментний характер.
Відсутні відеозаписи подій за період з 01 год. 04 хв. 19 с. (кінець відеозапису під назвою «01086_00108620250716005717_0006A.MP4» до 01 год. 23 хв. 23 с. (початок відеозапису під назвою «01068_00106820250716012324_0005A.MP4»).
Тобто в матеріалах справи відсутні відеозаписи щодо подій, які відбувалися упродовж більше як 19 хв.
Суд враховує, що при цьому у поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що він в цей період висловлював позицію, що згідний пройти огляд на стан сп'яніння.
Саме через неповноту відеозапису нема зафіксованих зазначених подій та обставин, які мають важливе значення для всебічного та повного розгляду справи, встановлення істини, перевірки пояснень ОСОБА_1 .
Водночас його пояснення в судовому засіданні підтверджені показами свідка, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, приведена до присяги.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, зокрема п. 5 розділу II даної Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відеозапис може бути визнано належним та допустимим доказом у відповідній справі про адміністративне правопорушення за умови дотримання працівником патрульної поліції вимог щодо порядку застосування такого технічного засобу, зокрема і знаходження його в безперервному режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати те, що законодавцем було передбачено два варіанти гарантування законності проведення поліцейським дій, пов'язаних із виявленням стану алкогольного сп'яніння та фіксування відповідних результатів, можливості використання цих результатів у якості доказу, оцінки цих доказів з точки зору їх належності та допустимості, а також урегулювання будь-яких суперечностей, які можуть виникнути при вчиненні цих дій, підтвердження чи спростування законності вчинюваних дій при чому як поліцейськими, так і особами, щодо яких проводиться огляд, а також іншими особами, присутніми при вчиненні цих дій. Такими гарантіями є: проведення відеозапису указаних вище дій, або вчинення цих дій у присутності двох свідків.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявний диск, однак при ознайомленні з матеріалами справи, зокрема із інформацією на даному диску, встановлено, що відеозапис є неповним, носить фрагментний характер, є розрив у відеозаписах на більш ніж 19 хв., а саме нема зафіксованих подій за період з 01 год. 04 хв. 19 с. (кінець відеозапису під назвою «01086_00108620250716005717_0006A.MP4» до 01 год. 23 хв. 23 с. (початок відеозапису під назвою «01068_00106820250716012324_0005A.MP4»).
Свідки працівниками поліції не залучалися.
Суд враховує, що з графи 1 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що складення такого розпочато о 01 год. 20 хв., тобто від моменту закінчення відеозапису під назвою «01086_00108620250716005717_0006A.MP4» (01 год. 04 хв. 19 с.) до початку процедури складення протоколу за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 01 год. 20 хв. минуло близько 16 хв.
Саме через неповноту відеозапису, фактичне припинення такого працівником поліції, нема зафіксованих зазначених вище подій та обставин, які мають важливе значення для всебічного та повного розгляду справи, встановлення істини.
Додатково суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення не містяться відомості про технічний засіб, яким зафіксовано події, які містяться на даному відеозаписі: серію відеокамери, дату її виробництва, на яку здійснювався відеозапис.
Суд бере до уваги, що на адвокатський запит Відділом поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівської області надано всі наявні відеозаписи з нагрудних камер відеоспостереження працівників поліції, відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції в повному обсязі щодо подій 16 липня 2025 року, які мали місце за участі ОСОБА_1 та стосуються складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Порівняльний аналіз відеозаписів свідчить, що вони є аналогічними тим, що і знаходяться в матеріалах справи.
Позиція ОСОБА_1 про те, що він ще до початку процедури складення протоколу висловив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак почув від працівників поліції, що вже пізно, оскільки раніше він неодноразово відмовився від проходження такого огляду, матеріалами справи не спростовується, навпаки такі його пояснення підтверджуються показами свідка.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З врахуванням встановлених вище обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, є недійсним.
Тобто наведені в комплексі обставини та наявні в матеріалах справи докази не дають можливість стверджувати про наявність вини у діях ОСОБА_1 , які б підпадали під кваліфікацію адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підсумовуючи наведене вище, вважаю, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол складений з порушеннями, матеріали справи містять суперечливі дані, порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, що встановлена ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України, 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, що тягне недійсність такої, крім того відсутній повний відеозапис на підтвердження дотримання процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння до початку складення протоколу про адміністративне правопорушення, водночас позиція ОСОБА_1 полягає в тому, що він висловив бажання пройти огляд на стан сп'яніння, його пояснення матеріалами справи не спростовуються.
Крім того матеріали справи не містять жодних доказів про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом.
Навпаки суд звертає увагу, що на відеозаписі під назвою «01068_00106820250716012324_0005A.MP4» зафіксовано (01 год. 23 хв. 55 с. та до кінця відеозапису), що транспортний засіб взагалі відсутній на першочерговому місці його зупинки, як і відсутній ОСОБА_1 та пасажир автомобіля.
Це лише підтверджує пояснення ОСОБА_1 про те, що він як водій заїхав на територію власного подвір'я за місцем його проживання.
Матеріали справи не містять жодних доказів, що працівники поліції зупиняли в цей момент автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Ч. 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.
А тому суд приходить до висновку, що справа про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, відсутні належні та допустимі докази вини останнього.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення- закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: Мікула В. Є.