Справа № 461/7236/25
Провадження №2/461/3470/25
"19" вересня 2025 р. м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Кротова О.Б., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України до Кадлубовскі Рішарда ( ОСОБА_1 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, -
встановила:
02.09.2025 представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат Капля А.С., звернулась до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Кадлубовскі Рішарда (KADLUBOWSKI RYSZARD) про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою в розмірі 19771, 14 грн та судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.09.2025, справа надійшла до провадження судді Кротової О.Б.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.09.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків поданої заяви, а саме для виконання вимог ч. 5 ст.177 ЦПК України та надання доказів у підтвердження підсудності даної справи з іноземним елементом Галицькому районному суду м. Львова.
15.09.2025 на виконання вищенаведеної ухвали суду про залишення позову без руху, надійшла заява представника позивача адвоката Каплі А.С. про усунення недоліків, в якій позивач, обґрунтовуючи підсудність справи Галицькому районному суду м. Львова посилається на положення ст.3, 497 ЦПК України, п.7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст.35 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований постановою ВР №3941-XII від 04.02.1994, та вказує, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце поблизу будинку №12 по вулиці Озаркевича у м. Львові, внаслідок якої позивачем була здійснена регламентна виплата потерпілій особі. Зазначає, що дійсно відповідач Кадлубовскі Рішард (KADLUBOWSKI RYSZARD) в Україні зареєстрованого місця проживання чи перебування не має. Місцем проживання відповідача є Республіка Польща, м. Бродніца, вул. Спокійна, 3.
Разом з тим, зазначає, що керуючись вищезазначеними положеннями законів та міжнародного договору, Моторне (транспортне) страхового бюро України визначило підсудність даної справи саме Галицькому районному суду м. Львова.
Оцінивши подану заявником на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху заяву, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України не усунуто, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Положення ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», на яку покликається в заяві про усунення недоліків позивач, визначає загальні підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема пункт 7 частини 1 цієї статті передбачає, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо дія чи подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Стаття 35 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований постановою ВР №3941-XII від 04.02.1994, передбачає: «1. Відповідальність за заподіяну шкоду, яка не виникає з договірних відносин (недозволені дії) визначається законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої мав місце випадок, що є джерелом зобов'язання. Однак, коли позивач і відповідач є громадянами однієї Договірної Сторони, застосовується законодавство цієї Договірної Сторони. 2. У справах, зазначених у пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої мав місце випадок, що є джерелом зобов'язання, або на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на тій території знаходиться майно відповідача».
Вище зазначені положення Закону України «Про міжнародне приватне право» та Договору між Україною і Республікою Польща жодним чином не суперечать положенням Цивільного процесуального кодексу України.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України «Територіальна юрисдикція підсудність».
За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У позовній заяві позивач зазначає, що місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , та як слідує з матеріалів позовної заяви ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) є громадянином Польщі.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації в Україні не значиться.
Так, положеннями ст. 28 ЦПК України передбачено випадки, коли підсудність справи визначається за вибором позивача, зокрема пунктом 6 визначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. Вказані положення не суперечать та узгоджуються з положеннями статті 35 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований постановою ВР №3941-XII від 04.02.1994.
Однак, з матеріалів позовної заяви вбачається, що Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до Кадлубовскі Рішарда (KADLUBOWSKI RYSZARD) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, оскільки на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чи «Зеленої картки», позивач відшкодував шкоду, завдану потерпілому ОСОБА_3 , та відповідно заявив зворотну вимогу до ОСОБА_2 (KADLUBOWSKI RYSZARD) як до винної особи.
Таким чином, спірні правовідносини не стосуються самого місця дорожньо-транспортної пригоди, не є спором про відшкодування шкоди, безпосередньо майну позивача шкоди не заподіяно. У даному випадку спір виник між сторонами з приводу стягнення коштів в порядку регресу, що за своєю правовою природою не є відшкодуванням шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, а тому на правовідносини, про які йдеться в позові положення ч. 6 ст. 28 ЦПК України, не поширюються.
Зазначена категорія спорів не віднесена до виключної чи альтернативної підсудності, та підсудність даної справи визначається за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України, на загальних підставах.
Аналогічної за змістом правової позиції дотримався у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року по справі № 752/22030/18 (провадження № 61-11326св19).
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Таким чином, враховуючи наведене вище, позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі судді від 04.09.2025, а саме не надано відомостей на підтвердження обставин щодо підсудності даної справи з іноземним елементом Галицькому районному суду м.Львова. Відсутність зазначених відомостей унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.
Отже, з огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху, не було виконаним стороною позивача, а також приймаючи до уваги те, що повернення позову, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із зазначеним позовом, суд вважає за необхідне позовну заяву визнати неподаною та повернути позивачу.
При цьому, позивачу слід роз'яснити, що позивач не позбавлений можливості повернути собі сплачений судовий збір у разі зверненні до суду з відповідним клопотанням. Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 27, 48, 81, 175, 175, 185, 260, 497 ЦПК України , суддя,
Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до Кадлубовскі Рішарда (KADLUBOWSKI RYSZARD) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - вважати такою, що не подана, та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стати підставою для його повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя О.Б. Кротова