Справа №461/4503/25
15 вересня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
представника позивача Любашевського В.П.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Львівського комунального підприємства «Старий Львів»
(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15, ЄДРПОУ 20782401),
представник позивача - Любашевський Вячеслав Полікарпович
(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15)
до
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» заборгованість по оплаті житлово - комунальних послуг за період з лютого 2022р. по квітень 2025р. включно з пенею та інфляційними витратами у сумі 20647,51грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ЛКП “Старий Львів», згідно ухвали Львівської міської ради № 5634 від 10.10.20219 р., як правонаступник прав та обов'язків ЛКП «Центральне», на підставі договору № 25 від 01.06.2019 р. про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, надає житлово-комунальні послуги по будинку АДРЕСА_2 . Відповідач, як власник кв. АДРЕСА_3 , несе зобов'язання по оплаті послуг з утримання багатоквартирного будинку.
Відповідач за період з лютого 2022 року по квітень 2025 року заборгував перед ЛКП «Старий Львів» 17728,07 грн. Також, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за весь час прострочення 2809,5 грн. інфляційних витрат та, з врахуванням положень п.1 ч. 2 ст.258 ЦК України, 109,94 грн. - пені у розмірі 0,01 % суми боргу за кожний день прострочення.
З огляду на наведене, позивач просить заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.07.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, де серед іншого зазначає, про відсутність доказів фактичного надання послуг та про недійсність і нікчемність договору №25 від 01.06.2019. У зв'язку з наведеним просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених вимог, просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги
При ухваленні рішення суд має з'ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Судом встановлено наступне.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 332007035 від 11.05.2023, яка міститься у матеріалах справи.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 5634 від 10.10.2019 р. "Про припинення ЛКП «Центральне» шляхом приєднання до ЛКП «Старий Львів», ЛКП «Центральне» приєднано до ЛКП «Старий Львів».
Положеннями статей 68, 162 Житлового кодексу України передбачено, що наймач та власник житла зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону, виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктами 6, 9, 13 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
При цьому відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов'язок індивідуального споживача надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст. 9 Закону встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частиною 1, 2 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 712 "Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком", витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками (частина перша статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем, визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком (стаття 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень, визначених абзацами другим - сьомим цієї частини (ч. 13 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону, колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
З аналізу вказаних норм випливає, що рішення з питань управління багатоквартирним будинком, а саме визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміна умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням, приймається зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
З матеріалів справи вбачається, що договір № 25 від 01 червня 2019 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком був укладений на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 в особі ОСОБА_2 , який діє на підставі протоколу зборів № 25 від 02.05.2019.
Рішення загальних зборів є за своєю правовою природою актом, є дійсним, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше, тобто існує презумпція легітимності рішень відповідних органів управління. На момент розгляду справи договір не визнаний недійсним, а відтак, посилання сторони відповідача що він не має юридичного значення,- суд вважає безпідставними.
Згідно додатку № 1 до вищезазначеного договору передбачені кошторис та вимоги до якості послуги на управління будинком. Складовими витрат на утримання будинку та прибудинкової території та поточного ремонту спільного майна будинку були передбачені та встановлені умови і періодичність послуг: витрати з прибирання прибудинкової території (протягом дня за графіком) ; витрати з прибирання сходових кліток (протягом дня за графіком); витрати з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації (при плановому та загальному оглядах будинку, при аварійній ситуації-негайно); обслуговування димових та вентиляційних каналів будинку (два рази на рік весною та осінню, при виникненні аварійної ситуації-негайно); технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання (два рази на рік. Заміна, ремонт проводки, ламп, патронів - за необхідності. Для усунення аварійних ситуацій-негайно); поточний ремонт (за необхідності. На підставі планових обсягів робіт, що включені до розрахунку тарифу); винагорода управителя; надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (збирання, зберігання, вивезення (шляхом укладення окремого договору з виконання послуг); технічне обслуговування ліфтів (шляхом укладення окремого договору з виконання послуг); купівля електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (освітлення місць загальногокористування тощо) ( (шляхом укладення окремого договору з виконання послуг); суцільна дератизація (шляхом укладення окремого договору з виконання послуг); ліквідація наслідків аварійних ситуацій у внутрішньо-будинкових мережах (шляхом укладення окремого договору з виконання послуг).
Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, суд приходить до висновків про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Щодо доводів відповідача про недійсність договору № 25 від 01 червня 2019 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, суд виходить з наступного.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Наведений договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, відтак він є чинним. Крім того, неможливо не відзначити, що відповідач не є стороною даного договору.
Відтак, зазначені доводи відповідача не можуть вважатися належною підставою для відмови у задоволенні позову.
Питання ненадання чи неналежного надання комунальних послуг врегульовано ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якою у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Посилаючись на ненадання послуг з боку позивача, відповідачем до матеріалів справи не долучено доказів того, що він звертався до позивача у встановленому законом порядку із претензіями до відповідача щодо ненадання або надання неналежної якості послуг. Доданий акт претензія від 27.09.20217 адресована ЛКП «Центральне», та не може бути підставою визнання факту ненадання послуг, адже виходить за межі періоду за який пред'явлено відповідні вимоги.
Також відповідач у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від його оплати, відповідачем надано не було.
За змістом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.09.2018 у справі № 522/7683/13-ц, саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості за житлово-комунальні послуги, заявленого стороною позивача надавачем відповідних послуг.
Для здійснення оплати комунальних послуг відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , згідно з яким виникла заборгованість за період з лютого 2022 року по квітень 2025 року в розмірі 20 647 гривень 51 копійка, яка складається з : заборгованість - 17728,07 грн., інфляційне збільшення за весь час прострочення - 2809,5 грн., пеня 109,94 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р. скасував повну заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабміну від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції від 30.12.2023) установлено, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Виходячи з наведеного, вимоги щодо стягнення пені, інфляційних збитків, підлягають задоволенню частково, тобто за період до 24 лютого 2022 року до січня 2024 (початок дії змін внесених до відповідної постанови КМУ). При цьому доводи представника позивача щодо непоширення постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (із змінами) на правовідносини сторін є безпідставними, адже зазначена постанова регламентує правовідносини саме у сфері житлово-комунальних послуг, тобто у сфері, що має безпосереднє відношення до правовідносин сторін у цій справі. Більше того, сам позивач у заяві поданій до суду заяві посилається на законодавство, яке регламентує діяльність у сфері житлово-комунальних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового провадження та не спростовані відповідачем.
При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» 19827 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 31 (тридцять одну) копійку заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» 2326 (дві тисячі триста двадцять шість) гривень 16 (шістнадцять) копійок - відшкодування судових витрат.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? Львівське комунальне підприємство «Старий Львів»
(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15, ЄДРПОУ 20782401),
представник позивача - Любашевський Вячеслав Полікарпович
(79008, м. Львів, вул. Сербська, 15)
Відповідач ? ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
АДРЕСА_6 )
Повний текст рішення складено 19.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький