1Справа № 335/3719/25 2/335/2057/2025
19 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання - Кумер А.В., представника позивачів - адвоката Янковського Я.О., представника третьої особи - Рубан І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до відповідачів 1. ОСОБА_3 , 2. ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
21.04.2025 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою звернулися позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Янковського Я.О., до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, в якій просять позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на наступне. Батько пиячив все своє життя, а мати стала пиячити одразу після народження другого сина і фактично жодного дня не була тверезою (за виключенням днів, коли потрапляла у лікарню з хворобами від зловживання спиртними напоями). Батько теж постійно пиячив та пішов з родини, коли меншій дитині виповнився рік і жодних аліментів ніколи не сплачував. Після початку вторгнення російських військ на територію України у 2022 році, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх матір виїхали до м. Запоріжжя, деякий час мешкали у знайомих, в подальшому їм було виділено дві кімнати у гуртожитку. Матір весь час проводила на «Критому ринку», вела повністю антисоціальне життя. Приходячи п'яною вона закатувала скандали як у родині, так і серед сусідів. Вихованням молодшого сина взагалі не займалась. Фактично виховував його старший брат. Даніїл вчився у сусідній школі (он-лайн). У 2024 році закінчив 9 класів. Отримав дуже поганий атестат з низьким балом. Збирався піти вжитись до училища. Але мати «загубила» атестат з випискою. Із за цього він не зміг поступити на навчання. (В подальшому, в осені, він знайшовся. Відповідачка просто його разом зі своїм паспортом здала в залог в «розлітайці» та забула забрати). Протягом 2022-2024 року відповідачка взагалі не цікавилась життям свого молодшого сина. Фактичну опіку взяв над ним старший брат ОСОБА_5 . Через постійні сварки та бійки відповідачку було виселено з гуртожитку без надання приміщення для житла. Зараз Відповідачка жебракує, мешкає з безпритульними в районі Критого ринку м. Запоріжжя. Після того як матір вигнали з гуртожитку стало питання щодо офіційного піклування над неповнолітньою дитиною. Позивачі звернулись до Служби по справам дітей Вознесенівського району м. Запоріжжя, якою прийнято рішення щодо тимчасового влаштування неповнолітнього ОСОБА_2 в родину ОСОБА_1 . Таким чином, неповнолітній ОСОБА_2 мешкає разом з братом ОСОБА_1 , який опікується братом та виховує його, при цьому відповідачі жодним чином не приймають участі в житті дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі із розглядом в порядку загального позовного провадження.
30 квітня 2025 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 № 4273-ІХ, назва Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя була змінена на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
12.05.2025 від представника позивачів надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: просив витребувати у Головного управління національної поліції України в Запорізькій області інформацію щодо притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності відповідачів по справі.
15.05.2025 на адресу суду від органу опіки надійшов висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_2 .
Ухвалою суд від 21.05.2025 задоволено клопотання представника позивачів - адвоката Янковського Я.О. та витребувано з ГУНП в Запорізькій області інформацію щодо відповідачів; підготовче судове засідання відкладено.
10.06.2025 на адресу суду від ГУНП в Запорізькій області надійшов лист, в якому повідомлено інформацію щодо притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності. Крім того зазначено, що інформація про притягнення до кримінальної відповідальності може бути надана Департаментом інформатизації МВС України.
19.06.2025 від представника позивачів надійшло клопотання про витребування у служби ЄІС МВС (Департамент інформатизації МВС України) інформації про притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності.
Ухвалою суду від 02.07.2025 задоволено клопотання представника позивачів - адвоката Янковського Я.О. про витребування доказів; підготовче судове засідання відкладено.
25.07.2025 на адресу суду надійшла відповідь від Департаменту інформатизації МВС України.
Ухвалою суду від 18.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
В судовому засіданні 10.09.2025 позивачі та представник позивачів підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Представник третьої особи вважав за можливе задовольнити позовні вимоги з врахуванням висновку органу опіки.
Відповідачі в судові засідання не з'являлися, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлялися шляхом надсилання судових повісток за останніми відомими адресами відповідачів, а також шляхом розміщення оголошень на сайті Судової влади України.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачів повернулися до суду, як неотримані із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
У судовому засіданні 10.09.2025 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2025.
У судовому засіданні 19.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, а також представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно 26.03.2025 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного між регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); місце державної реєстрації Водянська сільська рада Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, 25.03.2009 складено відповідний актовий запис №14.
Відповідно до довідки №2304-5001776309 від 21.06.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Запорізького будівельного коледжу від 27.03.2025, ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12.05.2000 в книзі актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис №182; батьки: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Енергодарської міської ради Запорізької області.
Відповідно до довідки №2304-5002368697 від 05.12.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Запорізького будівельного коледжу від 27.03.2025, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Як свідчить свідоцтво про здобуття базової середньої освіти серії АР №54946163 від 13.06.2024 (разом з додатком до свідоцтва), ОСОБА_2 закінчив у 2024 році Запорізьку гімназію №41 Запорізької міської ради.
Відповідно до листа Запорізького будівельного фахового коледжу за вих. №59 від 31.01.2025 «Про виселення з займаного приміщення ОСОБА_3 », 30.11.2025 ОСОБА_3 вручено попередження про закінчення терміну дії договору про користування приміщенням (місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб) в студентському гуртожитку. ОСОБА_3 просять звільнити кімнату №420 у зв'язку з закінченням терміну дії договору та продовження порушення нею Положення про порядок внутрішньо переміщених осіб в студентському гуртожитку, а саме вчинення протиправних дій відносно мешканців гуртожитку 4 поверху, у зв'язку з чим викликано наряд поліції. Про ознайомлення із зазначеним листом свідчить підпис ОСОБА_3 .
Відповідно до характеристики на ОСОБА_3 , надану завідуючою гуртожитку ОСОБА_6 , ОСОБА_3 зі статусом ВПО проживала у гуртожитку ЗБФК з травня 2022 року по 14.02.2025, і була виселена у зв'язку з Наказом по коледжу від 31.01.2025 №59. ОСОБА_3 проживала на 4 поверсі гуртожитку, де систематично вчиняла протиправні дії, які суперечать договору про проживання, а саме: розпивала алкогольні напої, вчиняла дебоші, тероризувала мешканців гуртожитку, приводила осіб чоловічої статі і з ними пиячила по декілька днів у кімнаті. При цьому ніде не працювала, окрім по декілька днів реалізатором, потім після вживання алкоголю її виганяли з роботи. Оскільки її поведінка суперечила всім нормам і правилам проживання, то мешканці поверху подавали неодноразово скарги директору коледжу з проханням вплинути на ОСОБА_3 . Тому було прийнято рішення про непродовження з ОСОБА_3 додатку до договору на проживання і виселення з гуртожитку.
З характеристики на ОСОБА_1 , надану завідуючою гуртожитку ОСОБА_6 , останній мешкає в гуртожитку з травня 2022 року по теперішній час як ВПО. За цей час ОСОБА_5 охарактеризував себе як гарний мешканець, ввічливий, доброзичливий, добрий товариш та опікун і наставник свого молодшого брата ОСОБА_7 , з яким він проживає в одній кімнаті та піклується про нього весь цей термін. З боку адміністрації коледжу та гуртожитку, а також мешканців поверху до ОСОБА_8 претензій немає. Характеризується з позитивної сторони.
Згідно характеристики на ОСОБА_2 , надану завідуючою гуртожитку ОСОБА_6 , останній мешкає в гуртожитку з травня 2022 року по теперішній час як ВПО. За цей час ОСОБА_9 характеризується як мешканець з позитивної сторони. Має добрий характер, в спілкуванні з мешканцями гарні відносини, неконфліктний, законослухняний хлопець. Весь цей час проживає разом з братом ОСОБА_10 в одній кімнаті гуртожитку. Конфліктів між ними немає, навпаки опіка та підтримка.
Окрім того, на підтвердження своїх позовних вимог позивачами надано характеристики на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які складено тренером спортзали « ОСОБА_11 » ОСОБА_12 , згідно з якими ОСОБА_1 у ролі старшого брата виконував усі обов'язки батьків, тобто займався піклуванням свого молодшого брата ОСОБА_7 , допомагав йому та мотивував на краще. Батьків тренер жодного разу не бачив. ОСОБА_7 виглядає охайно, завжди гарно вдягнений і одразу видно, що брату він не байдужий.
Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку №1568 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 27.03.2025 о 14:08 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 27.03.2025 о 14:06 за адресою: АДРЕСА_3 останній раз бачив батька 5 років тому, тоді мешкали в АДРЕСА_3 . Потрібно розшукати батька щоб позбавити батьківських прав на дитину, мешканці села кажуть, що він поїхав на Захід України (в яке місто невідомо). Дані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Як свідчить лист Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 31.03.2025 №Д-260, адресований ОСОБА_13 , розглянуто звернення останнього, відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей ЗМР прийнято рішення про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ю ОСОБА_1 до вирішення подальшої долі дитини.
Відповідно до наказу Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 31.03.2025 «Про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_2 », наказано, зокрема, тимчасово влаштувати неповнолітнього ОСОБА_2 в родину ОСОБА_1 до вирішення подальшої долі дитини; вжити заходів соціального захисту неповнолітнього ОСОБА_2 відповідно до порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 №866.
Згідно листа ГУНП в Запорізькій області від 05.06.2025 за вих. №1406/2/01-2025, за інформацією, яка міститься в ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України», громадянка ОСОБА_3 притягувалася до адміністративної відповідальності - 12.06.2023 співробітниками УПП в Запорізькій області складено протокол серії ЕАС №7152190 за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн, штраф не сплачено. В ІПНП відсутня інформація про притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності.
Згідно листа Департаменту інформатизації МВС України від 18.07.2025 за вих. №26456/16-2025, станом на 16.07.2025 за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
При цьому, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до кримінальної відповідальності не притягується, в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, яку 17.06.2015 засуджено Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ст. 121 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. 21.01.2019 знято з обліку КВІ Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області на підставі ухвали Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 28.12.2018 у зв'язку з відбуттям іспитового строку. Відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_3 вважається такою, що не має судимості.
Відповідно до висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 12.05.2025 за вих. №01-13/1127, районна адміністрації як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_2 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Судом відхиляється висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина ОСОБА_2 , оскільки у ньому не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідачів батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дітей. Висновок ґрунтується практично повністю на думці позивачів у даній цивільній справі, при цьому органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків, бажання останніх на підтримку сімейних стосунків з сином.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, зокрема те, що позивачами не надано достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав, свідоме нехтування ними батьківськими обов'язками щодо неповнолітнього сина, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав, що відповідатиме основним інтересам дитини, зокрема збереженню її зв'язку з рідними батьками.
Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з відповідачів на користь позивача-1 ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України« Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно зі статтею 141Сімейного кодексу України (далі -СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України способами виконання батьками обов'язку утримати дитину визначаються за домовленістю між ними. Рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Матеріали справи не містять доказів призначення ОСОБА_1 законним представником ОСОБА_2 , відтак позовна вимога про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з відповідачів на користь позивача-1 ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що за приписами ч. 3 ст. 179 Сімейного кодексу України, неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача у зв'язку із відмовою у позові.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до відповідачів 1. ОСОБА_3 , 2. ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.К. Сиротенко