18 вересня 2025 року місто Чернівці справа №727/1436/25
провадження №22-ц/822/702/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Литвинюк І.М., Половінкіної Н.Ю.
секретар Факас А.В.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 червня 2025 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, головуючий в суді першої інстанції суддя Терещенко О.Є.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі по тексту - ПАТ «СК «Уніка») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Посилалося на те, що 27 жовтня 2023 року між ПАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ЕР №217594155.
Зазначає, що 30 серпня 2024 року в м.Чернівці сталася ДТП за участю автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобіля Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_3 .
Згідно відповіді НПУ, протоколу про адміністративне правопорушення та схеми місця ДТП, остання сталась внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України.
Посилається на постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року (справа №727/9689/24 та справа №727/9696/24), згідно яких закрито провадження у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, проте не встановлено відсутність вини відповідача у правопорушеннях, передбачених ст.122-4 та 124 КУпАП.
Оскільки потерпілому власнику Audi, д.н.з. НОМЕР_2 було завдано майнової шкоди внаслідок ДТП, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на суму 52 810,83 грн.
При цьому, у відповідності до положень ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), позивач вважає, що в нього наявне право регресної вимоги до відповідача, а тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 52 810,83 грн., а також стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та оплатою правової допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 червня 2025 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 52 810,83 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот десять) гривень (вісімдесят три) копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Повний текст рішення складено 13 червня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент ДТП (з 26 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року) відповідач перебував на амбулаторному лікуванні в амбулаторії загальної практики сімейної медицини в зв'язку із гіпертонічною хворобою 2-3 ступеня.
Під час ДТП ОСОБА_1 отримав травму правого гомілково-ступневого суглобу, в зв'язку із чим 02 вересня 2024 року звернувся до КНП «Центральна міська клінічна лікарня» за медичною допомогою.
В момент ДТП через стресову ситуацію, яка виникла, стан відповідача різко погіршився, він відчув запаморочення через різке підвищення артеріального тиску. Для запобігання гіпертонічної кризи відповідачу негайно потрібно було прийняти лікарські препарати від тиску, яких при ньому не було.
Відповідач дійсно від'їхав з місця пригоди, щоб прийняти прописані йому таблетки від тиску. Але через деякий час повернувся на місце пригоди.
Відповідач залишив місце ДТП з поважних причин (через погіршення стану здоров'я та необхідність негайного прийому ліків). Невжиття цих заходів могли призвести до незворотних негативних наслідків для здоров'я відповідача.
При цьому відсутність відповідача на місці події біля 2-х годин в жодному випадку не створило позивачу перешкоди у визначенні обставин, характеру та/або розміру збитків.
Відповідно до Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПАТ Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 сплатив всі передбачені договором платежі.
Крім того, ОСОБА_1 є постійним клієнтом ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та щорічно, починаючи з 2021 року укладає договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), страховий платіж по якому складає 50 224,00 грн.
Вважає, що позивач в даному випадку намагається покласти обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, що суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду переглядається в частині задоволених позовних вимог.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року (справа №727/9689/24), 30 серпня 2024 року приблизно об 22 год. 01 хв., в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 41, керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Eclipse», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пп. 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.31-32).
Також, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року (справа №727/9696/24), 30 листопада 2024 року приблизно об 22 год. 01 хв., в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 41, керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Eclipse», д.н.з. НОМЕР_1 , залишив місце ДТП, здійснивши дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухаючись за інерцією здійснив зіткнення з транспортним засобом, що знаходився попереду - марки «Audi E-Tron», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив пп. 2.10 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП (а.с.33-34).
Відповідно до копії Полісу серії ЕР №217594155, транспортний засіб Mitsubishi Eclipse Cross, д.н.з. НОМЕР_1 , був забезпеченим у позивача транспортним засобом (а.с.35).
Судом досліджено відповідь від НПУ, згідно якої винуватцем у ДТП, яке відбулось о 22:01 год. 30 серпня 2024 року є відповідач ОСОБА_1 (а.с.25-29).
Власник пошкодженого т/з марки «Audi E-Tron», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування №22138800872/2 (а.с.12-13).
За вказаним зверненням, керуючись проведеною ремонтною калькуляцією та актом огляду транспортного засобу (а.с.16-20), ОСОБА_4 (потерпілому) було виплачено страхове відшкодування на загальну суму 52810,83 грн., про що складено страховий акт/наказ №22138800872/2 (а.с.8).
Даний факт також підтверджується платіжною інструкцією №189565 від 24 вересня 2024 року (а.с.9).
Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілому склав 52 810,83 гривень.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що право страховика подати регресний позов до страхувальника пов'язується саме із встановленим фактом самовільного залишення місця ДТП страхувальником або водієм транспортного засобу. Оскільки факт залишення місця ДТП відповідачем ОСОБА_1 - є встановленим та підтвердженим належними та допустимими доказами (зокрема, даний факт не оспорюється представниками відповідача у відзиві), а тому з відповідача підлягає стягненню в порядку регресу майнова шкода, заподіяна потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 52 810,83 гривень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою виплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок учасників дорожньо-транспортної пригоди не залишати самовільно місце дорожньо-транспортної пригоди.
Матеріалами справи підтверджено, що 30 серпня 2024 року мало місце ДТП за участю відповідача ОСОБА_1 , який є винуватцем у вчиненні вказаного ДТП, чого не заперечує і сам відповідач.
У зв'язку з настанням події, у відповідності до вимог Закону, позивачем здійснено регламентну виплату потерпілій особі.
Як слідує з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 грудня 2024 року (справа №727/9696/24), провадження в справі стосовно ОСОБА_1 , якому ставилось у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП - закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з вказаної постанови, ОСОБА_1 , 30 серпня 2024 року приблизно об 22 год. 01 хв., в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 41, керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Eclipse», д.н.з. НОМЕР_1 , залишив місце ДТП, здійснивши дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухаючись за інерцією здійснив зіткнення з транспортним засобом, що знаходився попереду - марки «Audi E-Tron», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив пп. 2.10 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі не заперечує самого факту залишення місця ДТП, однак вказує, що залишив місце ДТП з поважних причин, а саме з необхідністю прийняти ліки.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не доведеними і погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду та після ДТП самовільно залишив місце пригоди, чого сам відповідач не заперечує, то ПАТ Страхова компанія «Уніка», як страховик, що здійснив регламентну виплату потерпілій особі, має право регресу до нього і підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що він залишив місце ДТП з поважних причин, зокрема, він вказує про погане самопочуття та необхідність прийняття ліків, проте ОСОБА_1 не надано доказів про виклик швидкої медичної допомоги на місце ДТП або звернення в цей період до лікаря з метою надання медичної допомоги. За таких обставин його вина відповідно до вимог ст.82 ЦПК України призюмується.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим, не надано заперечення розрахунку страхового відшкодування.
Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем сплачено потерпілій особі у порядку відшкодування шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, який після ДТП залишив місце пригоди, наявні підстави для стягнення в порядку регресу з відповідача вказаної суми страхового відшкодування.
Відтак, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, і надавши їм належну оцінку й дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди відповідача з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Будь-яких інших доводів, які б могли вплинути на суть ухваленого у справі судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
Н.Ю. Половінкіна