Єдиний унікальний номер 638/3861/21
Номер провадження 22-ц/818/1485/25
18 вересня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2024 року в складі судді Цвіри Д.М. по справі № 638/3861/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Харківської міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування, який в подальшому уточнили.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру загальною площею 53 кв м, житловою площею 29,2 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала спадкодавцю ОСОБА_4 , його сину ОСОБА_1 , онуку ОСОБА_2 та невістці ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським державним автомобільно-дорожнім технічним університетом № 1-00-017 від 04 грудня 2000 року. ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області, однак постановою від 04 лютого 2020 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що не визначена частка спадкодавця у спільному майні. З огляду на зазначене, вони мають право успадкувати нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_4 , однак позбавлені можливості здійснити це в позасудовому порядку.
Просили визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 53 кв м, житловою площею 29,2 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/4 її частину; визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/3 частку вказаної квартири.
26 жовтня 2021 року представником Харківської міської ради подано відзив на позовну заяву, проте його подано з пропуском строку, питання щодо поновлення строку на подання відзиву не порушувалось, тому судом вирішено справу за наявними матеріалами.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачами не надано жодних доказів, що вони належать до кола спадкоємців після померлого ОСОБА_4 , та не обґрунтовано розмір часток (по 1/3), право власності на які вони просять визнати за собою. Визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту прав.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 19 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.Ю. до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 53 кв м, житловою площею 29,2 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/4 її частину; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаної квартири, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - право власності за кожним на 1/4 частку вказаної квартири, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що факт того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 , підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 лютого 2020 року. Підставою для відмови нотаріуса була саме невизначеність частки спадкодавця, а не відсутність родинних зав'язків. Позивачі не просили визнати право власності на частку квартири за померлим, а лише встановити, що така частка належала йому колись, а не зараз. Вимога щодо визначення розміру частки померлого, яка у нього була на момент смерті, є можливим способом захисту прав. Дійсно, при подачі позову позивачі не досить правильно визначили розмір часток у праві власності, які повинні належати кожному з них, проте це могло б бути підставою лише для часткової відмови у позові. Повністю частку померлого ОСОБА_4 повинен був успадкувати його син - ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець першої черги, і таким чином йому належить 1/2 частка спірної квартири, а іншим позивачам - по 1/4.
Разом з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.Ю. подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копії свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_1 . Вказала, що до суду першої інстанції докази родинного зв'язку зі спадкодавцем не були надані, оскільки з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4
24 лютого 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В.Ю. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме свідоцтва про народження ОСОБА_2 , мотивоване аналогічним чином, а також тим, що раніше отримати це свідоцтво не було можливості через те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем і не мав доступу до нього.
Вказані клопотання про долучення нових доказів колегія суддів залишає без задоволення на підставі частини 3 статті 367 ЦПК України, оскільки доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивачів, не надано.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 18 вересня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи.
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с.170-171), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 2, а.с.165).
Адвокатом Тарасенко Вірою Юріївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 19 червня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с.163).
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с.172-173), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 2, а.с.166).
ОСОБА_3 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с.168-169), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 2, а.с.167).
Харківською міською радою отримано 19 червня 2025 року (т. 2, а.с.164).
18 вересня 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко В.Ю. надійшла заява про перенесення судового розгляду справи, призначеного на 18 вересня 2025 року для надання додаткового часу для мирного врегулювання спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Тарасенко В.Ю. 16 червня 2025 року було подано клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 16 червня 2025 року з метою надання додаткового часу для мирного врегулювання спору. В судовому засіданні 16 червня 2025 року судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 18 вересня 2025 року. Про дату, час та місце судового розгляду справи 18 вересня 2025 року учасники справи були повідомлені належним чином та мали достатньо часу для вирішення спору його мирним врегулюванням, проте цього не сталося.
Оскільки клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 18 вересня 2025 року з належним обґрунтуванням поважних причин для відкладення слухання справи не надано, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира загальною площею 53 кв м, житловою площею 29,2 кв м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським державним автомобільно-дорожнім технічним університетом № 1-00-017 від 04 грудня 2000 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 грудня 2019 року (а.с. 16-23, 25-26 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 15 том 1).
Постановою державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області від 04 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що частка померлого у спільній сумісній власності на квартиру не визначена (а.с. 24, 29-40 том 1).
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частиною 1 статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частиною 2 статті 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина 4 статті 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19); від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22); від 22 травня 2024 року у справі № 450/4257/21 (провадження № 61-11623св23), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визначення, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/4, оскільки ОСОБА_4 вже помер, і відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення належності 1/4 частки спірної квартири померлій особі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що вимога про визначення розміру частки померлого, яка у нього була на момент смерті, є можливим способом захисту прав, що позивачі не просили визнати право власності на частку квартири за померлим, а лише встановити, що така частка належала йому колись, колегія суддів відхиляє, адже такий спосіб захисту, як вже зазначалось, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, а також вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав, за захистом яких позивачі звернулися до суду.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині вимоги про визнання права на частку у спірній квартирі за ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина.
Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 , який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька. Інші позивачі, які є онуком та невісткою померлого, не є особами, що закликаються до спадкування, за наявності спадкоємця першої черги. Відомостей щодо складання померлим заповіту на їх користь, щодо прийняття ними спадщини матеріали справи не містять.
Висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів родинного зв'язку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , спростовується наданою позивачем копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 лютого 2020 року, за змістом якої встановлено, що ОСОБА_1 є сином та дійсно є спадкоємцем за законом майна ОСОБА_4 .
Відсутність визначення частки спадкодавця ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру позбавляє ОСОБА_1 як спадкоємця можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку, що підтверджується відповідною відмовою у вчиненні нотаріальних дій.
Оскільки спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності чотирьом співвласникам, частки яких є рівними, тобто по 1/4, то у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/4 частку квартири, право на успадкування якої має його син ОСОБА_1 .
Враховуючи, що ОСОБА_1 у зв'язку з невизначеністю частки спадкодавця позбавлений можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини у встановленому законом порядку, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним право власності на 1/4 частку у праві власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 .
Водночас, підстав для визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності за кожним на 1/3 частку спірної квартири, як вони просили у позовній заяві, не вбачається з урахуванням того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 взагалі не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи і визнано в апеляційній скарзі, а ОСОБА_1 має право на спадкування лише 1/4 частки, що залишилась після смерті батька.
Право власності позивачів на спірну квартиру, набуте в порядку приватизації, ніким не оспорюється, такі їх права не є порушеними чи невизнаними.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки позивачі як співвласники спірної квартири не мають спору між собою щодо розміру належних їм часток, то не позбавлені можливості вирішити питання щодо визначення часток та поділу нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, у позасудовому порядку шляхом звернення до нотаріуса та укладення відповідного договору.
Підстави для перерозподілу часток у судовому порядку наразі відсутні.
Щодо вимог про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частки, а за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 1/4 частці, викладених в апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції такі вимоги не розглядає в силу вимог частини 6 статті 367 ЦПК України, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції, де позивачі просили визнати за кожним з них право власності на 1/3 частку квартири. Зміна позовних вимог на стадії апеляційного перегляду справи не допускається.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи, що висновки суду не в повній мірі відповідають встановленим обставинам справи та наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
За подання позову позивачами сплачено судовий збір у розмірі 3632,00 грн (908,00 грн * 4 вимоги) (а.с. 1, 62 том 1), за подання апеляційної скарги 5448,00 грн (а.с. 101 том 2).
Враховуючи, що позов та апеляційну скаргу задоволено частково, а саме в частині однієї вимоги, то з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270,00 грн (3632,00+5448,00) : 4 вимоги).
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 (одну четверту) частки у праві власності на квартиру загальною площею 53 кв м, житловою площею 29,2 кв м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина