Дата документу 19.09.2025
Справа № 334/5590/23
Провадження № 1-кп/334/214/25
19 вересня 2025 року м. Запоріжжя
колегія судів Дніпровського районного суду міста Запоріжжя
у складі головуючого судді ОСОБА_1
членів колегії: суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №62023080010000050 від 01 червня 2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя, Запорізької області, громадянина України, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області
за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №20 о/с від 12 січня 2021 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Наказом №541 о/с від 23 травня 2022 року на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 звільнено зі служби в поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 до 23 травня 2022 року являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу.
Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 присягнув на вірність Українському народові та зобов'язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Водночас, ОСОБА_7 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.ст.1, 2, 17 Конституції України, ст.ст.2, 64 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст.72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п.1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
Так, 24 лютого 2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Згідно з указом президента Володимира Зеленського №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними указами президента ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану на всій території України продовжувався і діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф було тимчасово взято під контроль Мелітопольський район та частину інших населених пунктів на території Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.
З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Запорізької області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
У свою чергу, ОСОБА_7 будучи громадянином України, перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території смт. Якимівки, Мелітопольського району, Запорізької області та інших населених пунктів Запорізької області, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, смт. Якимівки, Мелітопольського району системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст.65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в період часу приблизно з 08 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, після чого виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, здійснював чергування у незаконно створеному «правоохоронному органі», виконував завдання незаконної влади з патрулювання на території Якимівської ОТГ Мелітопольського району Запорізької області, незаконно проводив огляд на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів, розшукував та доставляв до незаконно створеного «правоохоронного органу» осіб, які не підтримували та чинили спротив незаконній владі, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Так, ОСОБА_7 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі - «народній міліції смт. Якимівки», а в подальшому у незаконно створеному «правоохоронному органі» так званому «Отделе полиции №3 (дислокации пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД в Запорожской области», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду та почав проходи службу в незаконно створеному окупаційною владою «правоохоронному органі».
В судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_7 , не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст.323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з'явився.
Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника адвоката ОСОБА_6 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях.
Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлений мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_7 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнього його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, вважає, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Захисник не мав можливості зв'язатися з обвинуваченим і узгодити з ним правову позицію щодо висунутого обвинувачення.
В судових дебатах захисник - адвокат ОСОБА_6 зазначив, що докази, надані стороною обвинувачення у своїй сукупності, не містять таких доказів, які б доводили склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст.111 КК України, який інкримінований ОСОБА_7 , та просив винести законне та справедливе рішення.
Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
Постановою від 13.12.2025 року про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих дій (т.1, а.с. 150-158);
Відповідно до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю за особою від 03 лютого 2023 року встановлено наступну інформацію: 26 січня 2023 року близько 14 години 02 хвилин ОСОБА_10 був здійснений аудіо зв'язок за допомогою месенджеру «WhatsApp» зареєстрованого на номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , який зайняв посаду дільничного у незаконно створеному окупаційною владою рф правоохоронному органі «народна міліція смт. Якимівка». Між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відбулася розмова в ході якої повідомилось що ОСОБА_7 з початку повномасштабного вторгнення став начальником ППС. (т.1, а.с. 160-169);
Згідно з наказу по особовому складу від 23 травня 2022 року №541 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 (0091669) інспектора сектора реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мелітопольського районного управління поліції, було звільнено з 23 травня 2025 року з чергової частини сектору моніторингу Бердянського районного відділу поліції.На день звільнення стаж служби в поліції становив 22 роки 10 місяців 26 днів, вислуга років на пільгових умовах - 01 рік 00 місяців 23 дні (т.1, а.с. 195);
Протоколом огляду речей та документів від 12 червня 2023 року було переглянутий чат спілкування ОСОБА_12 («Telegram» id 344579379) з користувачем «Telegram» (id 91057580, м.т. НОМЕР_2 ) « ОСОБА_13 » (вірогідно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин рф, службовець міністерства економічного розвитку рф, т.зв. «куратор» окупованих територій від рф). В ході спілкування був направлений розрахунок по заробітній платі співробітникам мвд. З огляду розрахунку було встановлено що ОСОБА_7 займає посаду «командир отделения патрульно-постовой службы» з окладом 50000 російських рублів. (т.1, а.с. 201-241);
Рапортом старшого оперуповноваженого Запорізького управління ДВБ НП України майором поліції ОСОБА_15 встановлено що під час моніторингу мережі Інтернет виявлено інформацію щодо здійснення правоохоронної діяльності на території смт. Якимівка. Мелітопольського району, Запорізької області особою, яка є ставлеником окупаційних військ російської федерації та організації діяльності незаконної правоохоронної структури «козачья дружина по охране общественного порядка».Під час перегляду опублікованого відео встановлено, що працівник поліції, інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мелітопольського РУП ГУНІ в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жетон 0091669, телефон НОМЕР_4 . перейшов працювати на бік окупантів. (т.2, а.с. 35-36);
Протоколом проведення негласних слідчих дій від 01 червня 2022 року старшим оперуповноваженим УКР ГУНП в Запорізькій області, були оглянуті переписки осіб окупаційної влади з обвинуваченим ОСОБА_7 (т.2, а.с. 54-71);
Зі змісту повідомлення начальника департаменту в ході проведення контррозвідувальних заходів, отримано інформацію щодо протиправної діяльності співробітників відділу поліції №1 Мелітопольського РУП ГУНІ в Запорізькій області (Якимівська селищна громада), які в період воєнного часу зрадили військовій присязі на вірність українському народові та сприяють представникам збройних формувань російської федерації в окупаційній діяльності на території Запорізької області. В цей же час, в діях деяких співробітників відділу поліції №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області виявлено порушення вимог наказу ГУНП в Запорізькій області №282 від 04 квітня 2022 року, що виявилось у неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке відповідно до вказаного наказу визначене місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНІ в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області. За наявними даними, співробітники відділу поліції №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, які залишилися на тимчасово окупованих територіях Запорізької області дали згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, виконують накази, вказівки та розпорядження окупаційної адміністрації рф. В списку особового складу що перейшли на сторону окупаційної влади був ОСОБА_7 (т.2, а.с.111-116);
Протоколом огляду від 15 вересня 2022 року було оглянуто матеріали соціальних мереж та інших інформаційно-медійних ресурсів у всесвітній мереріжі «Інтернет» відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , використовує мобільні телефони з № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , станом на теперішній час займає посаду «И.о. начальника патрульной полиции Акимовского РОВД». Проведеним оглядом встановлені контакти та переписки обвинуваченого ОСОБА_7 (т.2, а.с.122-132);
Протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 05 січня 2023 року, виявлено папку виявлено папку «telegram». Вказана папка містять матеріали листування ОСОБА_7 месенджері для смартфонів, планшетів та ПК «Telegram», який обмінювався текстовими, голосовими та відео повідомленнями. подальшому оглянуто папку з назвою «massaging», в якій виявлено палки, які містять зображення у форматі «*ірд», які містять матеріали переписок ОСОБА_7 зі своїми контактами. Під час детального огляду вищезазначених папок виявлено: Папка «Akimovsky ОР3» містить зображення у форматі «* jpg», які відображають суть переписок ОСОБА_7 у месенджері «Telegram» в груповому чаті «Акимовский ОП №3». Фрагменти листування у формі скріншотів містяться на арк. 142-145. Подальшим оглядом виявлені переписки з особам «Анна», «Настя Рос», «Nick», « ОСОБА_16 » який станом на теперішній час займає посаду «Ио. начальника отдела полиции Акимовского РОВД» (т.2, а.с. 141-149).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив що обвинувачений ОСОБА_7 був його колишній підлеглий, який працював в групі реагування патрульної поліції. На момент початку повномасштабного вторгнення весь особовий склад був піднятий по тривозі, і було сказано евакуюватися з м. Мелітополь. Вказаний наказ був доведений до відома всіх працівників поліції, які залишились на тимчасово окупованій території, через всі можливі месс енджери та телефонні дзвінки. Обвинувачений ОСОБА_7 вказаний наказ не виконав, залишився на тимчасово окупованій території, погодився на співпрацю з окупаційною владою, добровільно зайняв посаду, та здав свою табельну зброю окупантам. Свідок переконаний в тому, що ОСОБА_7 мав можливість залишити тимчасово окуповану територію та безперешкодно дістатись м. Запоріжжя як і всі інші співробітники, які не погодились на співпрацю з окупаційною владою.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що працював оперуповноваженим карного розшуку в смт. Якимівка, Запорізької області. Після початку війни, особовий склад підняли по тривозі, сказали всім приїхати до Мелітопольського РУП. Всім було оголошено про евакуацію. Хто залишився за місцем мешкання, збирались в патрулі, щоб захистити селище від мародерів. Де саме був ОСОБА_7 на той момент не знав, так як останній мешкав в м. Мелітополь. 05 квітня 2022 року свідок разом з родиною переїхав до м. Запоріжжя, до колишнього співробітника поліції Петрова, звернулась окупаційна влада і він почав збирати колишніх співробітників, щоб ті перейшли на бік ворожої сторони. Вже після того я він виїхав, то дізнався що будуть проводитися збори з окупаційною владою, та попросив свого знайомого який залишився на окупованій території, щоб він сходив і подивився хто перейшов на сторону ворога. Обвинувачений ОСОБА_7 перейшов на сторону окупаційної влади. В подальшому з телеграм каналів дізнався що ОСОБА_7 вигнали з поліції і він пішов воювати за окупаційну владу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив що обвинуваченого ОСОБА_7 знає особисто, працювали разом. Після оголошення евакуації з смт. Якимівка, свідок деякий час перебував у себе вдома. 08 квітня 2022 року йому на телефон в групу телеграм прийшло повідомлення що будуть збори з представники фсб рф, які будуть проводити агітацію вступити до так званої «народної міліції». Свідок дані збори пропустив, і вже 12 квітня 2022 року прибув до м. Запоріжжя. Вже після виїзду з окупації свідок спілкувався з місцевими мешканцями, які повідомляли йому, що обвинувачений ОСОБА_7 пішов на співпрацю з окупантами.
Суд покази свідка ОСОБА_19 не приймає до уваги, оскільки вони нічого на підтверджують та не спростовують.
Так, колегією суддів визнано загальновідомими та такими, що не потребують доказування обставинами те, що 24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
З огляду на викладене, доводи захисника ОСОБА_6 щодо відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_7 суб'єктивної та об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що ОСОБА_7 діяв не добровільно, а під примусом з боку представників окупаційної влади.
Зазначене є свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
Окрім того, стороною захисту не надано відомостей про те, що ОСОБА_7 будь-яким чином повідомляв компетентним органом України про здійснення на нього тиску з боку представників окупаційної влади тощо.
Також колегією суддів встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом заходи для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Про час та дату всіх судових засідань ОСОБА_7 повідомлявся у передбачений законом спосіб як через публікацію виклику у газеті «Урядовий кур'єр», так і на офіційному веб-сайті судової влади України.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Обвинувачений ОСОБА_7 не має судимості і раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вчинив особливо тяжкий злочин, проживає на тимчасово окупованій території, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому, колегія суддів керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, беручи до уваги, обставини скоєного ОСОБА_7 злочину, який ним був вчинений в період дії в Україні воєнного стану, його тяжкість, враховуючи дані біографії обвинуваченого, недотримання ним складеної присяги поліцейського, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді позбавлення волі на певний строк, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст.54 КК України, позбавити його спеціального звання - «старшого лейтенанта поліції».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України та призначити йому покарання у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки з конфіскацією усього, належному йому на праві власності, майна.
На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання - «старший лейтенант поліції».
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення..
Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Інші судді, які входять до складу колегії:
ОСОБА_2
ОСОБА_3