Справа № 344/14152/22
Провадження № 22-ц/4808/1174/25
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Барков В. М.
16 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Бойчука І. В.,
Пнівчук О. В.,
секретар: Петрів Д. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника АТ «Універсал Банк» адвоката Сахабутдінова Віктора Юрійовича на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2025 року в складі судді Бородовського С. О., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра Олега Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, акта про передачу майна та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації,
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідачів АТ «Універсал Банк», приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра О. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Юрчак О. В., ОСОБА_2 з позовом про визнання недійсними та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, акта про передачу майна та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що під час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 остання уклала договір поруки від 19 жовтня 2007 року в забезпечення виконання кредитного договору № 02/887к від 19 жовтня 2007 року на суму 70 000 доларів США, укладеного між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 . Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2013 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк». Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал Банк» 72 391, 64 долари США, що еквівалентно 578 590,18 грн. Вказував, що в ході примусового виконання виконавчого листа №344/7326/2013 від 03 грудня 2013 року згідно постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року у ВП №58008889 та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року стягувачу АТ «Універсал Банк» в рахунок погашення заборгованості передано квартиру загальною площею 90 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1507840626101, номер об'єкта в РПВН 20742657. Вказана квартира була придбана ним та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, що підтверджується нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 22 жовтня 2009 року, серії ВМК №596381.
Посилаючись на те, що про наявність вказаного рішення та виконавчого провадження по його виконанню він не знав, довідався про переоформлення квартири на ПАТ «Універсал банк» з інформаційної довідки №310974284 від 27 вересня 2022 року, а також на те, що своєї згоди ОСОБА_2 на укладення договору поруки за зобов'язанням ОСОБА_4 , він не давав, позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра О. В. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року у виконавчому проваджені №58008889, свідоцтво від 26 червня 2020 року, видане приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О. В., зареєстроване в реєстрі за №615. Також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52861290 від 26 червня 2020 року приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О. В. та внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими відновити становище, яке існувало до порушення права: поновити за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено визнати недійсними та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року постановлену приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніром О. В., акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року у виконавчому проваджені №58008889 складений приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніром О. В., свідоцтво від 26 червня 2020 року, видане приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О. В., зареєстроване в реєстрі за №615. Також скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52861290 від 26 червня 2020 року приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О. В. Постановлено внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими відновити становище, яке існувало до порушення права, а саме поновити за ОСОБА_2 право власності на квартиру
АДРЕСА_2 же рішенням стягнуто солідарно з відповідачів АТ «Універсал Банк», приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра О. В. на користь позивача ОСОБА_1 5 043, 20 грн. судового збору.
У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник АТ «Універсал Банк» адвокат Сахабутдінов В. Ю., посилаючись на його необґрунтованість, а також на неповне та необ'єктивне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Також просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Представник АТ «Універсал Банк» вказує на те, що впродовж тривалого часу, а саме протягом 10 років, в межах виконання виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_2 кредитної заборгованості виконавчою службою, а в подальшому і приватним виконавцем проводились відповідні виконавчі дії, на адресу ОСОБА_2 скеровувалася різного роду поштова кореспонденція. А тому твердження позивача про його необізнаність щодо наявності судового рішення та виконавчого провадження по його виконанню є такими, що вводять суд в оману.
Зазначає, що після опису та арешту майна, призначення СОД, проведення оцінки спірна квартира була виставлена на торги ДП «СЕТАМ», яке в свою чергу виставляло вказану квартиру на реалізацію тричі, а саме 20 березня, 21 квітня та 20 травня 2020 року. А тому позивач та ОСОБА_2 мали можливість у вільному доступі спостерігати за проведенням аукціону.
Також адвокат Сахабутдінов В. Ю. зауважує, що лише після не реалізації спірної квартири на аукціоні, відповідач АТ «Універсал Банк» за рахунок нереалізованого майна частково задовольнив свої вимоги за рішенням суду, а саме шляхом взаємозаліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Представник скаржника звертає увагу апеляційного суду на те, що спірна квартира була придбана за кредитні кошти, що підтверджується доданим позивачем договором іпотеки від 22 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого вказана квартира передана у забезпечення виконання умов договору про переведення боргу № 014/0035/74/85407-0 від 22 жовтня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Також адвокат Сахабутдінов В. Ю. вважає непідтвердженими посилання позивача на те, що він постійно проживає у спірній квартирі, оскільки згідно довідки ЖЕО Житло-Сервіс від 15 липня 2019 року № 471 у спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та її син ОСОБА_6 .
Необґрунтованими, на думку представника скаржника, є твердження позивача щодо незаконного способу позбавлення його права власності на квартиру, оскільки АТ «Універсал Банк» діяв згідно норм законодавства. Більш того, торги з реалізації арештованої квартири недійсними не визнавались, а тому у позивача відсутні підстави для визнання недійсними та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, акту про передачу майна та свідоцтва і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
На думку представника відповідача АТ «Універсал Банк», приватним виконавцем не було порушено ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо перевірки перебування боржниці у шлюбі, оскільки частка одного з подружжя не виділялась з спільно набутого майна.
Представник скаржника також зауважує, що позивач не просить зареєструвати його майновий інтерес на спірну квартиру, а просить повернути державну реєстрацію за боржником. Таким чином вказані дії позивача не підтверджують його зацікавленості у поділі майна або реєстрації частки квартири яка на його думку належить йому, а лише намагається скасувати прилюдні торги для уникнення ОСОБА_2 зобов'язань, які виникли у неї з судового рішення.
Також адвокат Сахабутдінов В. Ю. вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Судом не враховано того, що за приписами ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Не враховано також судом і вимог ст. 73 СК України, чим позбавлено АТ «Універсал Банк» на відшкодування зобов'язань ОСОБА_2 за рішенням суду. При цьому вказує, що навіть якщо позивачем буде доведено, що спірне майно придбане за спільні кошти, то зазначене не є перешкодою для звернення стягнення на частку у квартирі належній ОСОБА_2 .
Крім того, адвокат Сахабутдінов В. Ю. вважає, що позивачем невірно визначено суб'єктний склад відповідачів у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У надісланому на адресу суду відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Круць В. М. доводи апеляційної скарги заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Додатково представник позивача вказує, що факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім'я ОСОБА_2 не означає, що воно належить лише їй. Крім того, ОСОБА_2 стала боржником у ВП № 58008889, в межах якого було звернено стягнення на спірну квартиру, у зв'язку з тим, що вона виступала поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_4 , а отже даний договір поруки був укладений не в інтересах сім'ї. Також зазначає, що відповідач не вказав інформацію про те, що виконання умов кредитного договору позичальником ОСОБА_4 було забезпечено договором іпотеки від 10 жовтня 2007 року № 4076590, предметом якого була належна їй квартира по АДРЕСА_3 , вартість якої повністю покривала суму кредиту. При цьому зазначає, що належна ОСОБА_4 квартира перебуває під арештом банку.
Представник позивача зауважує, що спірна квартира по АДРЕСА_4 належала на праві спільної сумісної власності позивачу, який не має жодного відношення до виконавчого провадження, не є боржником у виконавчому провадженні, а тому позбавлення його права власності на спірне нерухоме майно у будь-якому випадку не може бути правомірним.
Крім того, звертає увагу на те, що приватний виконавець Кушнір О. В. при проведенні виконавчих дій лише пересвідчився в тому, що спірна квартира зареєстрована за боржником ОСОБА_2 , однак не з'ясував її сімейний стан та не встановив, чи спірна квартира була придбана у період шлюбу.
Представник позивача зазначає, що прийняте судом рішення відновить право власності позивача на частку у його майні, яку він у подальшому має право виділити.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О. В., та третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Юрчак О. В. в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Універсал Банк» адвоката Сахабутдінова В. Ю., який просив скаргу задовольнити, пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Круць В. М. та представника третьої особи Кульчинської Г. І. адвоката Сурмачевського А. Ю., які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи наступного.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновків, що спірна квартира, яка була передана стягувачу у рахунок погашення боргу, була придбана під час перебування позивача та ОСОБА_2 у шлюбі. При цьому, суд вважав, що ОСОБА_2 уклала договір поруки, а тому не прийняла на себе майнову поруку відповідним нерухомим майном. Даний договір був укладений не в інтересах сім'ї, а тому ОСОБА_2 відповідає за зобов'язаннями лише особистим майном, або часткою у майні подружжя, яка виділена їй в натурі. Також суд першої інстанції констатував, що відповідач не дотримався положень ч.2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 29 серпня 1987 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2022 року (т.1, а.с. 12).
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2013 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал Банк» 72 391, 64 долари США, що еквівалентно 578 590,18 грн. (т.1, а.с.13-14). Вказаним рішенням встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №02/887к, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 70 000 доларів США. В забезпечення виконання даного зобов'язання між банком та ОСОБА_7 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки від 19 жовтня 2007 року.
Згідно постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року у ВП №58008889 та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 червня 2020 року стягувачу АТ «Універсал Банк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №344/7326/2013 від 03 грудня 2013 року передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_5 , з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1507840626101, номер об'єкта в РПВН 20742657 (т.1, а.с. 23).
Право власності АТ «Універсал Банк» на зазначену квартиру було зареєстроване на підставі свідоцтва № 615, виданого 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О. В. (т.1 а.с. 26).
Також встановлено, що спірна квартира була придбано позивачем та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, що підтверджується нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 22 жовтня 2009 року серії ВМК №596381 та договором іпотеки від 22 жовтня 2009 року (т.1, а.с. 8-11, 27-29).
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.
Таким способом може бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Тобто, для скасування вищезазначених протоколу та акту необхідно встановити їх незаконність, а зокрема незаконність дій державного виконавця, пов'язаних із прийняттям таких актів, які порушують права позивача.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 6, 8, 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
В разі залишення стягувачем за собою нереалізованого майна оформлення та підписання договору купівлі-продажу майна як окремого документа законодавством не передбачено. Натомість такий договір укладається шляхом звернення виконавця до стягувача з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна з одночасним припиненням права вимоги стягувача до боржника в межах вартості нереалізованого майна (оферта) та виявлення стягувачем волі залишити за собою це майно (акцепт). Виконання договору з боку покупця (стягувача) полягає у внесенні на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь стягувача, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. На підтвердження виконання договору з боку покупця виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Подальші дії покупця (стягувача) та виконавця спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця. З цією метою виконавець складає акт та видає або надсилає його покупцю, покупець отримує свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися (ст. 72 Закону України «Про нотаріат»), звертається до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.
Отже, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Абзац 2 п. 8 розділу X Порядку, відповідно до якого у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги, не відповідає зазначеній нормі закону, а тому не підлягає застосуванню згідно з ч. 7 ст. 10 ЦПК України. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що діяла на момент ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій, було встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Абзацом 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. За змістом цих положень вони застосовуються в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування не будь-яких, а правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до яких свідоцтво про придбання нерухомого майна з торгів не належить.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження №14-125цс20) зазначено, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, п.98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження №12-135гс19, п. 80) та багатьох інших.
При цьому, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, п. 5.6).
Таким чином, ані позовна вимога про визнання незаконними та скасування постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, ані позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не призвели б до захисту прав позивача та не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, п. 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, п. 52).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки вимоги про визнання недійсними та скасування акта, постанови державного виконавця та визнання недійсним виданого на їх підставі свідоцтва є неефективним способом захисту порушеного права, а тому оскаржуване рішення необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог із зазначених вище підстав.
З огляду на це інші доводи апеляційної скарги правового значення для справи не мають.
Враховуючи те, що відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва від 26 червня 2020 року про право власності АТ «Універсал Банк» на спірне нерухоме майно, апеляційний суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію речового права власності за АТ «Універсал Банк» також необхідно відмовити.
Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та ухвалює нове рішення у справі, з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7 564 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника АТ «Універсал Банк» адвоката Сахабутдінова Віктора Юрійовича - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2025 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Кушніра Олега Вікторовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, акта про передачу майна та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судові витрати у справі пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 7 564 (сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 80 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2025 року.
Судді В. М. Барков
І. В. Бойчук
О. В. Пнівчук