Провадження № 22-ц/803/5428/25 Справа № 210/5093/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
16 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 210/5093/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування вимог позивач посилалась на те, що протягом тривалого часу, з січня 2015 року по 12 квітня 2024 року, вона працювала на посаді кореспондента в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник».
Згідно наказу № 4-ос від 12 квітня 2024 року позивача було звільнено з посади кореспондента в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» за угодою сторін з 12 квітня 2024 року.
Після звільнення з роботи відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем шляхом виплати всіх сум, що їй належать.
Однак, станом на момент подання даної позовної заяви відповідач не здійснив даного розрахунку.
В матеріалах справи наявне подане відповідачем повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, відповідно до якого відповідач мав би сплатити позивачу при звільненні 105 797,24 грн (заробітна плата 69 355,33 грн та компенсація за невикористану щорічну відпустку 36 441,91 грн).
Згідно наявного в матеріалах справи поданого відповідачем повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, заробітна плата позивача у лютому 2024 року та у березні 2024 року мала становити по 7 100,00 грн, а всього 14 200 грн Згідно наданих відповідачем табелів обліку робочого часу, позивач в лютому та в березні 2024 року відпрацювала по 21 дню, а всього 42 дні. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 338,10 грн. (14 200,00/42). В наступні шість місяців з моменту звільнення (з 13 квітня по 13 жовтня 2024 року) позивач відпрацювала б 131 день (кожні понеділок, вівторок, середу, четвер, п'ятницю), а тому сума її заробітку за шість місяців мала б становити 44 291,10 грн (131*338,10).
На підставі навеедного вище позивач просила суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» на свою користь суму заборгованості із заробітної плати в розмірі 69 355,33 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 36 441,91 грн, а також середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 44 291,10 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості із заробітної плати за період з 01 лютого 2023 року по 12 квітня 2024 року у розмірі 69 355,33 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 36 441,91 грн та середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 44 291,10 грн всього стягнуто загальну суму 150 088,34 грн без відрахування обов'язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник», посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з введенням військового стану та внаслідок військової агресії і бойових дій на території України ТОВ «Редакція Криворізької міської газети «Червоний гірник» наразі знаходиться у скрутному фінансовому становищі. У 2023 році ТОВ «Редакція Криворізької міської газети «Червоний гірник» приймало участь у закупівлі за предметом ДК 021:2015:79820000-8 Послуги, пов'язані з друком. На участь у закупівлі було надано пропозицію від 2 учасників з ціною за результатами аукціону 1097832,71 грн та ТОВ «ДРУК-КР» - 1789707,40 грн. За результатами розгляду найбільш економічно вигідної пропозиції, пропозицію ТОВ «Редакція Криворізької міської газети «Червоний гірник» було відхилено. З таким рішенням замовника учасник ТОВ «Редакція Криворізької міської газети «Червоний гірник» не погодився та 08.01.2024 подав скаргу до Антимонопольного комітету України. За результатами розгляду скарги, 18.01.2024 Комісією Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 1115-р/пк-из від 18.01.2024 яким було постановлено зобов'язати виконавчий комітет Криворізької міської ради скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Редакція Криворізької міської газети «Червоний гірник».
Виконавчий комітет Криворізької міської ради не погодився із зазначеним рішенням комісії Антимонопольного комітету України від 18 січня 2024 року, та звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та скасувати зазначене рішення комісії Антимонопольного комітету України.
Таким чином, з кінця 2023 року по сьогоднішній день відповідач по справі позбавлений можливості укладення договору з основним контрагентом та отриманням основного обсягу доходів у вказаний період. Через зазначені обставини та введення військового стану на території України, що також вплинуло на діяльність відповідача, у період з лютого 2023 року по 12 квітня 2024 року дійсно виникла заборгованість з виплати заробітної плати працівникам. Заборгованість за невиплачену заробітну плату та невикористану відпустку перед позивачкою становить 105 797,24 грн. Не зважаючи на зазначені обставини, які вплинули на діяльність ТОВ «Редакція Криворізької міської газети «Червоний гірник», відповідач здійснював власний обов'язок та сплачував податки за ОСОБА_1 .
Апелянт вважає, що заборгованість зі сплати заробітної плати з боку відповідача утворилась не з його вини, а у зв'язку із значною зміною умов господарювання в умовах військового стану, мобілізації частини працівників до лав ЗСУ, заблокованої за рахунок розгляду спору в суді можливості укласти договір закупівлі за предметом ДК 021:2015:79820000-8 Послуги, пов'язані з друком.
Крім того апелянт вважає, що позивачка звернулась до суду з даним позовом із пропуском строку, встановленого вимогами ст. 233 КЗпП України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання позивача, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мотуза О.В. перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» на посаді завідувача відділу з 26 січня 2015 року по 31 травня 2018 року та на посаді кореспондента з 01 серпня 2018 року по 12 квітня 2024 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.10-12).
Відповідно до наказу № 4-ос від 12 квітня 2024 року про припинення трудового договору трудові відносини між Позивачем та Відповідачем були припинені на підставі заяви Позивача за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 К3пП України. Відповідно до зазначеного наказу про припинення трудового договору Позивачу призначено до виплати компенсацію за невикористані календарні дні відпустки (а.с.14).
Проте, розрахунковий листок або довідку про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, ні в день звільнення, а ні згодом, на вимогу позивача, відповідачем не були надані. Суми, що належать до виплати при звільненні, не виплачені.
Згідно відповіді ТОВ «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» затребувана інформація з обмеженим доступом, отже надати запитувану інформацію не можливо (а.с.16).
Згідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, заробітна плата ОСОБА_1 за період 2023 -2024 роки, дата звільнення 12 квітня 2024 року становить 105 797,24 грн, з урахуванням ПДФО, військового збору та профспілкових внесків, яка складається з: компенсації за 163 невикористаних календарних дні відпустки - 36 441,91, зарплата за відпрацьований час - 69 355,33 грн (а.с.78-80).
Згідно відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідач за вказаний період заробітну плату позивачці нараховував та внески сплачував, разом з тим, виплату заробітної плати не здійснював (а.с.81-97).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 69 355,33 грн, з урахуванням вже утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 36 441,91 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 44 291,10 грн, з якої в подальшому відповідач має здійснити утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася в трудових відносинах з відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України.
Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.
За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена ст.117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Однак вимог ст.116 КЗпП України відповідачем дотримано не було, у визначені чинним законодавством строки не була виплачена заробітна плата з 01 лютого 2023 року по 12 квітня 2024 року, а також не здійснений розрахунок у день звільнення позивача, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.
Статтею 233 КЗпП, визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
На підставі наведенного вище суд першої інсанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що невиплачена позивачу заробітна, включаючи компенсацію за невикористані дні відпустки, підлягає стягненню на його користь у розрахованій відповідачем сумі 105 797,24 грн.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в редакції, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п.2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку середнього заробітної плати, позивачці за останні два місяці роботи (лютий-березень), що передувало місяцю, в якому відбулося звільнення, нарахована заробітна плата у розмірі 14 200 грн, отже середньомісячна заробітна плата позивачки складає 338,10 грн/день (з розрахунку: нарахована заробітна плата за два останні місяці - 14 200 грн: 42 (кількість відпрацьованих робочих днів за лютий-березень 2024 року). Середньоденна заробітна плата позивачки становить 338,10 грн /день.
Судом першої інстанції при проведенні розрахунку правильно визначено, що розмір середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні становить 44 291,10 грн за період з 01 лютого 2023 року по 12 квітня 2024 (наступний день після звільнення, оскільки день звільнення є останнім робочим днем) + 6 місяців (131 робочий день).
На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із виплати заробітної плати у сумі 69 355,33 грн, з урахуванням вже утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 36 441,91 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 44 291,10 грн, з якої в подальшому відповідач має здійснити утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги про те, що обставини, які вплинули на діяльність ТОВ «Редакція Криворізької міської газети «Червоний гірник», не давали відповідачу змогу випалатити позивачці заробітну плату при її звілненні не можуть бути підставою для відмови в задоволеені позовних вимог позивача та не звільняють відповідача від обов'язку виплати всі належні суми робітнику при його звільненні.
Коелгія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивачка звернулась до суду з даним позовом із пропуском строку, встановленого вимогами ст. 233 КЗпП України, оскільки на момент подання позову (06 вересня 2024 року) діяла редакція ст. 233 КЗпП України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду у спорах про оплату праці, включаючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивачка дізналася про порушення свого права 14 серпня 2024 року отримавши відповідь відповілдача на адвокатський запит.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція криворізької міської газети «Червоний Гірник» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню вкасаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 19 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: