308/12444/25
17.09.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Іванов А.П., розглянувши матеріали об'єднаної в одне судове провадження справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Узбекистан, м. Коканд, мешканця АДРЕСА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення №66 від 27.08.2025 з'ясовано, що 14.08.2025 до Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла заява ОСОБА_2 , 1954 р.н., з якої стало відомо про призов на військову службу її сина ОСОБА_3 , який не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки користується правом на відстрочку. 13.08.2025 ОСОБА_3 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення військово-облікових даних та перебування на військовому обліку. В подальшому, 13.08.2025 ОСОБА_3 був направлений для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення придатності для проходження військової служби за станом здоров'я. За результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби. В подальшому, 14.08.2025 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №м1092 ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений у складі команди до військової частини НОМЕР_1 . Відтак, 14.08.2025 ОСОБА_3 розпочав проходити військову службу. Водночас, з матеріалів, доданих до заяви встановлено, що ОСОБА_3 на момент призову мав на утриманні матір, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи і відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. 11.07.2025 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 було видано довідку №В122/42 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на весь період мобілізації та строк дії відповідних законних підстав. Таким чином, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , незважаючи на наявність обов'язку під час призову організувати перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, незважаючи на наявність підстав для відстрочки у ОСОБА_3 , відповідно до якої останній не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, здійснив призов ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації та відправив останнього до військової частини, чим грубо порушив права та свободи особи.
В протоколі вказано, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах особливого періоду, під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок недбалого ставлення до виконання обов'язків військової служби, належний порядок призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не забезпечив, безпідставно, допустив видання наказу, на підставі якого ОСОБА_3 було призвано на військову службу під час мобілізації, не зважаючи на те, що останній мав право на відстрочку, передбачене п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення №65 від 27.08.2025 з'ясовано, що 25.08.2025 у кримінальному провадженні №42025072210000221 від 30.07.2025 за ч. 5 ст. 426-1 КК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження щодо вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінального правопорушення. 23.06.2025 ОСОБА_4 представниками Державної прикордонної служби України доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення військово-облікових даних та перебування на військовому обліку. В подальшому, 23.06.2025 ОСОБА_4 був направлений для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення придатності для проходження військової служби за станом здоров'я. За результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби. 24.06.2025 ОСОБА_4 отримав мобілізаційне розпорядження та у відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 158 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», та був направлений у складі команди до військової частини НОМЕР_2 , де останнього було зараховано до списків особового складу частини. Відтак, ОСОБА_4 24.06.2025 розпочав проходити військову службу. Водночас, з матеріалів досудового розслідування та матеріалів перевірки, яка проводилася ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_4 на момент призову був студентом денної форми навчання Фахового коледжу Класичного приватного університету і відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Згідно з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 на момент призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 мав відстрочку до 07.08.2025 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Таким чином, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , незважаючи на наявність обов'язку під час призову організувати перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, незважаючи на наявність відстрочки у ОСОБА_4 , відповідно до якої останній не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 24.06.2025 видав, підписав та скріпив гербовою печаткою наказ №300 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким призвав ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправив останнього до військової частини НОМЕР_2 , чим грубо порушив права та свободи особи.
В протоколі вказано, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах особливого періоду, під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 , , внаслідок недбалого ставлення до виконання обов'язків військової служби, належний порядок призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не забезпечив, 24.06.2025 безпідставно, допустив видання наказу №м300 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що в свою чергу призвело до призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_4 , який на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання 17.09.2025 не з'явився, але надав заяву, в якій поросив суд закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення за відсутності в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення. В своїх письмових запереченнях пояснив, що станом на дату прийняття рішення про призов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації відстрочка у таких була відсутня, ОСОБА_3 в період після 07.08.2025 з відповідною заявою не звертався; ОСОБА_4 не надано підтверджуючих документів про наявність права на відстрочку.
В судовому засіданні прокурори ОСОБА_5 та Соколов А.В. просили накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Вислухавши думку прокурорів Худан А.І., ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали об'єднаної справи про адміністративні правопорушення, враховуючи письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
З об'єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов'язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв'язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов'язків проявила до них байдужість та несумлінність.
Між вказаними протиправними діями та наслідками має бути наявний причинний зв'язок, який за своїм змістом може бути прямим або опосередкованим.
Таким чином, правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення №66 від 27.08.2025, окрім такого, додано пояснення ОСОБА_2 , зокрема її заяву від 14.08.2025, адресовану до прокуратури, а також довідку начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.07.2025 про погодження відстрочки ОСОБА_3 у зв'язку з утриманням мами-особи з інвалідністю ІІ групи; довідку від 25.06.2025 про отримання допомоги (прим. нечитабельна), висновок ВЛК щодо необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 й висновок МСЕК, що остання є особою з інвалідністю ІІ групи, довідку із сільської ради щодо фактичного місця проживання ОСОБА_3 .
З наданого протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів не видається можливим встановити ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, зокрема вчинення ОСОБА_1 дій, що становлять об'єктивну сторону вказаного.
В своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 11.07.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 було погоджено за його заявою відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та внесено у день оформлення довідки 14.07.2025 відомості про надану відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів з інформацією про кінцеву дату закінчення строку дії наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період -07.08.2025. В період після 07.08.2025 ОСОБА_3 з відповідною заявою про надання відстрочки не звертався, відповідних документів, що підтверджують наявність законних підстав для відстрочки ним подано не було.
Так, вказаними матеріалами не підтверджується, що ОСОБА_1 при прийнятті рішення про призов ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації від 14.08.2025 був обізнаний про наявність у такого підстав для відстрочки, що в розпорядженні такого були наявні документи, додані до розглядуваного протоколу.
При цьому пояснення свідка ОСОБА_2 , допитаної в судовому засіданні від 12.09.2025, не спростовують висновки суду, а лише свідчать про те, що вона є особою з інвалідністю, а ОСОБА_3 здійснює догляд за нею. При цьому інформації про те, чи було достеменно відомо про це ОСОБА_1 нею також не надано.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення №65 від 27.08.2025, окрім такого, додано постанову заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 25.08.2025 про закриття кримінального провадження, відкритого за повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо здійснення призову ОСОБА_4 .
З наданого протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів не видається можливим встановити ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, зокрема вчинення ОСОБА_1 дій, що становлять об'єктивну сторону вказаного.
В своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особа, що була затримана органами ДПС України при спробі незаконного перетину державного кордону України. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за даними якого ОСОБА_4 рахується особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації. ОСОБА_4 не надав підтверджуючих документів про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи про його бронювання.
Так, вказаними матеріалами не підтверджується, що ОСОБА_1 при прийнятті рішення про призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації від 24.06.2025 був обізнаний про наявність у такого підстав для відстрочки чи про його бронювання, але знехтував такими, проявивши службову недбалість.
Більш того у згаданій постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що за даними «Оберіг» ОСОБА_4 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджує доводи ОСОБА_1 .
Окрім цього суд зауважує, що до розглядуваних протоколів не додано посадову інструкцію начальника ТЦК та СП, що позбавляє суд реальної можливості дослідити функціональні обов'язки ОСОБА_1 , зокрема ким саме здійснюється перевірка наявності/відсутності підстав для відстрочки/бронювання військовозобов'язаних.
Згідно з приписів ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Леванте проти Латвії» неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Окрім того, суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, а саме, що відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме наявності в його діях недбалого ставлення до військової служби.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про притягнення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.П. Іванов