Справа № 308/12844/25
1-кс/308/5590/25
19 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №22025070000000016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1 та ч.2 ст. 111 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2025, про арешт майна,-
18.09.2025 слідчий в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області майор юстиції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні за №22025070000000016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1 та ч.2 ст. 111 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2025, про арешт майна.
Згідно вказаного клопотання просить накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22025070000000016 від 10.01.2025 за ч.5 ст. 111-1 та ч.2 ст. 111 КК України, а саме на об'єкт нерухомого майна:
-квартиру (реєстраційний номер 7240743), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Розгляд клопотання просив провести без повідомлення підозрюваного, щодо якого здійснюється провадження, та його захисника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий, прокурор в судове засідання не з'явився, слідчий розгляд клопотання просив здійснювати у його відсутності.
Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (ч. 2 ст. 172 КПК України).
З метою забезпечення збереження належності майна, стосовно якого ставиться питання про арешт, особі, щодо якої здійснюється провадження, слідчим суддею визначено за доцільне розглядати відповідне клопотання без участі власників майна та/або їх захисника, оскільки вбачається наявність ризику відчуження об'єкту рухомого майна третім особам як особисто, так і через представника.
Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження під час розгляду клопотання не здійснювалось відповідно до статті 107 КПК.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22025070000000016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 111-1 КК України та ч.2 ст.111 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2025, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.01.2025.
Підставою внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що:
-№1 «Громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, надав добровільну згоду на зайняття посади так званого
«командира отделения отдельного поста (по охране г. Северодонецка) пожарно-спасательной части пожарно-спасательного отряда федеральной противопожарной служби Государственной противопожарной служби Главного управления МЧС России
по Луганской Народной Республике», у незаконному органі влади, а саме так званому «Министерство чрезвычайных ситуаций и ликвидации последствий стихийных бедствий Луганской Народной Республики», створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території Луганської області у м. Сєвєродонецьк»;
-№2 ««Громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній безпеці України, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану, а саме: прийняв пропозицію представників окупаційної адміністрації рф та добровільно зайняв посаду так званого «командира отделения отдельного поста (по охране г. Северодонецка) пожарно-спасательной части пожарно-спасательного отряда федеральной противопожарной служби Государственной противопожарной служби Главного управления МЧС России по Луганской Народной Республике», у незаконному органі влади, а саме так званому «Министерство чрезвычайных ситуаций и ликвидации последствий стихийных бедствий Луганской Народной Республики», створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території Луганської області у м. Сєвєродонецьк».
15.01.2025 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, а саме: у добровільному зайнятті громадянином України посади пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора та ч.2 ст.111 КК України, а саме: у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення громадянину України ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст.135, 276-278 КПК України опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручено захиснику підозрюваного.
Також, у зв'язку із перебуванням ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території Луганської області, в порядку ст. 135-138 КПК України, 07.01.2025 у офіційному державному друкованому виданні «Урядовий кур'єр» та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повістки про виклик останнього в слідчий відділ Управління для участі в слідчих (розшукових) та процесуальних діях на 21.01.2025, 22.01.2025, 23.01.2025, однак в призначені дні та час ОСОБА_7 не з'явився на виклики слідчого та не повідомив про причини неявки.
Крім того, громадянина України ОСОБА_7 в порядку ст. 135 КПК України викликано для вручення повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного та проведення інших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22025070000000016 від 10.01.2025, але на зазначені дати останній не прибув, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №443772747 від 16.09.2025 у власності громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , перебуває об'єкт нерухомого майна, а саме: квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до санкції ч.5 ст. 111-1 КК України діяння, передбачені диспозицією цієї статті, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до санкції ч.2 ст. 111 КК України діяння, передбачені диспозицією цієї статті, караються позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Метою поданого клопотання про арешт майна слідчий та прокурор визначили забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 170 КПК завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В свою чергу відповідно до частини 5 статті 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
А частиною десятою статті 170 КПК передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В свою чергу статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. наприклад пункт 53 рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).
Таким чином, право на володіння речами і документами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слід накласти арешт на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_7 .
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 170-173 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накласти арешт із забороною відчуження на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , у кримінальному провадженні №22025070000000016 від 10.01.2025 за ч.2 ст. 111 КК України та ч.5 ст.111-1 КК України, а саме на: квартиру (реєстраційний номер 7240743), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, які зобов'язані письмово проінформувати заінтересованих осіб.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали.
У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_8