19.09.25
Справа № 635/1625/25
Провадження № 2/635/3383/2025
19 вересня 2025 року с-ще Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Устіч О.Л.
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивачів.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити розмір аліментів, стягнутих рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 травня 2018 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мерефа, Харківського району Харківської області реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частину заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 09 березня 2013 року. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Зазначає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дитини на підставі судового наказу, виданого Харківським районним судом Харківської області від 05.05.2018 року (справа №635/2147/18) у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Однак, за період з 2018 по 2023 рік відповідач аліменти на утримання дитини не сплачував. Кошти почали надходити лише у травні 2024 року. Зазначає, що на даний час вона отримує від відповідача щомісячно суму у розмірі 1598 гривень. Ця сума не є достатньою для забезпечення дитині відповідного рівня життя та розвитку. Крім того, позивач зазначає, що має проблеми зі здоров'ям: хронічну імунно тромбоцитопенічну пурпуру та інсулінонезалежний цукровий діабет і на даний час не працює. Відповідач проходить службу в лавах ЗСУ, має регулярний дохід, інших дітей не має, аліменти нікому не сплачує. Позивач посилається на те, що попередньо стягнуті аліменти не, забезпечують достатнього рівня забезпечення дитини усім необхідним, погіршився її стан здоров'я та у зв'язку зі значним ростом цін, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 березня 2025 року відкритопровадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Аргументи сторін
Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що заперечує проти позову, оскільки вимоги позивача викладені в даному позові є необгрунтованими та не враховують його сімейний, майновий та фізичний стан здоров'я. Відповідач зазначає, що 09 березня 2013 року вони з позивачкою уклали шлюб, який в подальшому було розірвано заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28.02.2020 року по справі №635/8491/19. Під час шлюбу у нас народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 15.05.2018 Харківським районним судом Харківської області видано судовий наказ по справі № 635/2147/18, яким було стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 04 квітня 2018 року і досягнення дитиною повноліття. Станом на день подання відзиву, заборгованості по сплаті аліментів немає та сплачуються щомісячно в повному розмірі, відповідно до рішення суду. Свій батьківський обов'язок, щодо матеріального забезпечення доньки ОСОБА_4 зі своєї сторони виконує в повному обсязі. Відповідач зазначає, що 02.08.2023 він уклав шлюб і на сьогодні перебуває у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_5 , яка перебуває на його утриманні і матеріальному забезпеченні. Крім того, разом із ними проживає дитина дружини від її першого шлюбу та потребує матеріального забезпечення, тому він матеріально підтримую дитину дружини.Також зазначає, що половина його доходу, що він отримує, йде на забезпечення належних умов проживання його матері, ОСОБА_6 , 1960 року народження, яка є пенсіонеркою, а саме лікування, матеріальну допомогу на оплату комунальних послуг. Також у зв'язку із тим, що він є військовослужбовцем ЗСУ та не в змозі постійно фізично допомогти матері по господарству, то відповідно вимушений оплачувати послуги іншим людям, щоб допомагали їй по господарству та дому.Крім того зазначає, що у зв'язку із проходженням військової служби в лавах ЗСУ, він 19 листопада 2024 року отримав травмування: ОСОБА_7 больовий та вестибуло-атактичний синдром, що спричинило лікування за власний кошт, витрати на обстеження та медикаменти. Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого, що видана КНП Мереф'янською ЦРЛ №419 від 21 січня 2025 року, ОСОБА_2 було зроблено хірургічне втручання, а саме 19 січня 2025 року проведена операція герніотомія, усунення защемлення, аллопластика. Згідно до Довідки №86 позаштатної госпітальної постійно діючої ВЛК при КНП «МЦРЛ» ОСОБА_2 потребує лікування та відновлення після оперативного втручання. То ж ним витрачено значну частину коштів на лікування і в подальшому зараз витрачаю великі кошти на відновлення, реабілітацію. Відповідач зазначає, що його дохід це лише заробітна плата, яку він не приховує і сплачує всі податки державі, тому на сьогоднішній день, враховуючи його склад сім'ї, його дохід витрачається на щоденні потреби, враховуючи комунальні платежі, оплату житла та допомогу матері, купівлю найнеобхіднішого одягу, продуктів, медикаментів, витрати на лікування та реабілітацію. Окрім того, він сплачує аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, без затримок. При цьому виконує і не відмовляється виконувати свій батьківський обов'язок, щодо матеріального забезпечення своєї доньки ОСОБА_3 , згоден і в змозі сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 1/10 частки із всіх видів мого заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й до досягнення донькою повноліття.
Позивач ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив, відповідно до якої позов підтримує, просить його задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що відповідач у своєму відзиві посилається на те, що він повністю і своєчасно виконує свої батьківські обов'язки щодо фінансового забезпечення дитини. Однак, це ствердження є недостовірним, оскільки на підставі судового наказу, виданого Харківським районним судом Харківської області від 15.05.2018 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу і до досягнення дитиною повноліття. Довідки, надані відповідачем, підтверджують сплату аліментів на утримання дитини, починаючи з травня 2024 року. Тобто увесь час до цього, починаючи з травня 2018 року відповідач ухилявся від виконання свого обов'язку зі сплати аліментів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 85857,53 грн. станом на 30 квітня 2024 року, що підтверджується розрахунком заборгованості №56462950 від 13.02.2025 року, виданої державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зазначає, що відповідач за весь час, що вони розлучені, не прагнув спілкуватись з донькою, хоча вона жодного разу не завдавала їм перешкод для цього, навпаки, дбаючи про інтереси дитини, готова сприяти та створювати усі умови для спілкування з відповідачем. Єдина перешкода - відсутність бажання у відповідача спілкуватись з донькою. Відповідач не приймає ніякої участі у житті Єлизавети, не відвідує батьківські збори, лікарню разом з донькою та інші заклади, не цікавиться її інтересами проблемами, дозвіллям. Оскільки відповідач не позбавлений батьківських прав, ніхто не заважає йому приділяти більше уваги дитині, займатися її дозвіллям, оздоровленням, відвідувати лікарів та лікувальні заклади, які він вважає потрібними, купувати одяг, канцелярські товари для школи, іграшки, відвідувати гуртки, оздоровляти дитину в санаторії - на власний розсуд. Відповідачем не надано доказів щодо його прагнення приймати участь у житті дитини та нести витрати, пов'язані з розвитком, вихованням та життєдіяльністю доньки. Увесь час, починаючи з 2018 року, відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків. Навіть привітати доньку з днем народження зміг тільки один раз, при досягненню нею десятиріччя. Зазначає, що усі витрати, пов'язані з забезпеченням доньці достатнього рівня життя, необхідного для фізичного, розумового та морального розвитку здійснювалось за її рахунок, поки відповідач системно ухилявся від сплати аліментів. Діючим законодавством не передбачено звільнення від обов'язку утримувати дітей та не приймати участь у витратах батьків, які не мають майна, або офіційного доходу. Укладання нового шлюбу не є підставою для ухилення відповідача від обов'язку сплачувати аліменти на утримання дитини, так само, як і наявність дитини нової дружини від попереднього шлюбу. Відповідач не надав належних доказів щодо того, що його теперішня дружина не має можливості працювати і забезпечувати себе і свою дитину. Також вона не позбавлена права звернутись до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на батьків, згідно ст.180 Сімейного Кодексу України. Оскільки відповідач не є біологічним батьком даної дитини та не надано доказів того, що він звернувся з заявою до суду про усиновлення дитини другої дружини, відповідно пріоритет у виконанні обов'язку щодо утримання дитини залишається за спільною дитиною - ОСОБА_3 . Також Відповідач зазначає у своєму відзиві про постійну матеріальну допомогу своїй матері, що унеможливлює оплату більшого розміру аліментів на доньку, при цьому не надається жодних підтверджень щодо оплати ним рахунків матері, відсутня підтвердження звернення матері відповідача до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на її утримання. Також відповідачем не зазначено, що його мати має ще одного сина - ОСОБА_8 , який мешкає в одному місті з нею, має офіційне працевлаштування і не позбавлений можливості допомагати своїй матері. Доводи відповідача щодо лікування за власний рахунок після отримання травми також не підтверджуються доказами. Відсутні медичні виписки з призначеним лікуванням і відповідні чеки, що підтверджують придбання ліків або проходження медичних обстежень з їх подальшою оплатою.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заперечення на відповідь на відзив, зазначив, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою як для матері, так і для батька. Але при цьому позивач ОСОБА_1 бажає покласти обов'язок щодо матеріального забезпечення виключно на батька дитини. Зазначає, що позивач по справі не працює, проживає із чоловіком без реєстрації шлюбу, який теж ніде не працює та дізнавшись, що він проходжу службу в ЗСУ, бажають збільшити розмір аліментів, не лише для матеріального забезпечення доньки ОСОБА_4 , а й для забезпечення власних матеріальних потреб привласнивши кошти дитини. На підтвердження своїх слів до суду надав відповідь із розрахунком заборгованості, отриману від Харківського ВДВС у Харківському районі, що свідчить про відсутність заборгованості і сплати аліментів та фактична сплата аліментів за період із травня 2024 року по день подання заперечення становить 125120, 79 грн. Зазначає, що він по мірі фінансової можливості, постійно із 2018 року надавалися кошти особисто донці по причині, того що позивачка ОСОБА_1 постійно зловживає спиртними напоями та використовує кошти для власних потреб. Також, про факт подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, виданого Харківським районним судом Харківської області від 15.05.2015 року по справі № 635/2147/18, відповідачу ОСОБА_2 стало відомо лише в 2024 році, так як позивачка не направляла відповідний судовий наказ до виконавчої служби у зв'язку із тим, що він фактично кошти надавав дитині «на руки». Але після того, як позивач ОСОБА_1 дізналася, що він проходжу службу в ЗСУ, направила судовий наказ на виконання і відповідно утворилася заборгованість по сплаті аліментів, що повністю ним погашена протягом травня-липня 2024 року, а також в подальшому щомісячно, без затримок сплачуються аліменти відповідно до рішення суду. Вказує, що він сумлінно та добровільно виконуючи покладені на нього обов'язки по утриманню дитини, має такі ж права на участь у вихованні доньки як і матір. Проте матір ОСОБА_1 перешкоджає побаченням відповідача ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 і не дозволяє спілкуватися з нею. Тобто матір дитини порушує право дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, в якому беруть участь обоє батьків, якщо інше не встановлено судом; порушує його права як батька, що передбачені ст. 141, 153, 157 Сімейного кодексу, а саме право на особисте спілкування з донькою. Він неодноразово намагався вирішити питання побачень з дитиною мирним шляхом, але безуспішно, 08 квітня 2025 року подано заяву до служби у справах дітей та сім'ї Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області, щодо отримання права на спілкування з ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_2 . Після отримання відповіді із служби у справах дітей та сім'ї Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області має намір звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини. Також зазначає, що позивачем зазначено, що всі витрати пов'язані із забезпеченням доньки здійснювалися за рахунок матері, але це не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 протягом останніх дев'яти років не здійснює трудову діяльність та постійного систематично веде аморальний спосіб життя. Позивач вказує на те, що донька ОСОБА_3 перебуває на її утриманні, проте не надає жодних належних та допустимих доказів обґрунтованості заявлених позовних вимог. Позивач не надала суду доказів підтвердження стосовно здійснення повного утримання доньки ОСОБА_4 та в чому воно полягає. Відповідач ОСОБА_2 фактично не ухиляється від сплати аліментів, як зазначає позивач і наголошує, що сплачує аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, без затримок. При цьому виконує і не відмовляється виконувати свій батьківський обов'язок, щодо матеріального забезпечення своєї доньки ОСОБА_3 , згоден і в змозі сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 1/10 частки із всіх видів мого заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й до досягнення донькою повноліття.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач у судове засідання не з'явилася, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 про розгляд справи у його відсутність, позов не визнає.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Зі змісту свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області , актовий запис №244 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є «батько» ОСОБА_2 та «мати» ОСОБА_1 .
Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Мерефа, Харківського району, Харківської області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 04 квітня 2018 року і досягнення дитиною повноліття, а також на користь держави судовий збір в сумі 176,20грн. (сто сімдесят шість гривень двадцять копійок).
З розрахунку заборгованості головного державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костянтина Ларко вбачається, що з квітня 2018 року по квітень 2024 року сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 85857,53 грн. У травні 2024 року боржником сплачено заборгованість у розмірі 52346,59 грн., у червні 2024 року сплачено 13914,73 грн., у липні 2024 року сплачено 24390,71 грн., з серпня 2024 року по січень 2025 року сплачено по 1598,00 грн. Станом на 01.02.2025 переплата зі сплати аліментів становить 0,50 грн.
Зі змісту листа В.о. начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віталія Головко вбачається, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження за № 56462950 згідно судового наказу №635/2147/18, виданого 15.05.2018 документ видав: Харківський районний суд Харківської області про: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідною віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу тобто з 04.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.03.2025 станом на 26.03.2025 заборгованість відсутня.
Як вбачається з довідки №02-18/65 від 14.04.2025 Комунального закладу Мереф'янський ліцей №5 з дошкільним підрозділом» Мереф'янської міської ради Харківської області вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається в 6 класі Комунального закладу Мереф'янський ліцей №5 з дошкільним підрозділом» Мереф'янської міської ради Харківської області. За роки навчання в закладі з 1 класу (з 01.09.2019) по теперішній час ОСОБА_1 , мати ОСОБА_4 , бере активну участь у шкільному житті та вихованні своєї доньки. Батько, ОСОБА_2 , не бере участь у вихованні та шкільному житті доньки.
З довідки №853 від 11.02.2025 начальника відділення кадрової роботи секції персоналу штабу вбачається, що ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 з 19.06.2023 по теперішній час.
Як вбачається з довідки №859 від 06.01.2025 про обставини травми, 19 листопада 2024 року сержант ОСОБА_2 отримав травмування: Акубаротравма. Больовий та вестибуло-атактичний синдром.
Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого, що видана КНП Мереф'янською ЦРЛ №419 від 21 січня 2025 року, ОСОБА_2 оперований 19 січня 2025 року - герніотомія, усунення защемлення, аллопластика.
02 серпня 2023 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 , виданим Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №187.
Зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в графі «батько» записано ОСОБА_10 , в графі «мати» ОСОБА_6 .
З пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є пенсіонеркої, пенсія за віком, довічно.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 зазначеної статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Отже, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частинами 1,2, 3 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
З аналізу змісту вказаних правових норм вбачається, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
За ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства можна дійти висновку, що діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його.
Позивач скористалася своїм правом, визначила спосіб стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення ґрунтуються на зміні законодавчо визначеного мінімального розміру аліментів на утримання дитину, недостатності фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб сина.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених уст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» в редакції змін від 28.08.2018 (підстава - 2475-VIII) внесено зміни в тому числі до ст.182 СК України та визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У силу положень ст. ст. 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 643/11949/19.
Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (Постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач пов'язує необхідність зміни способу стягнення аліментів не зі зміною матеріального становища відповідача, а недостатністю фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб сина.
Під час судового розгляду відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального становища, які б свідчили про те, що зміна способу стягнення аліментів фактично призведе до збільшення їх розміру, доказів, що визначений судом розмір аліментів у частці від його доходу є для нього непосильним тягарем з огляду на існування обставин, визначених у статті 182 СК України, а також доказів, що його дохід є мінливим, що свідчило б про недоцільність зміни способу стягнення аліментів та призвело б до порушень інтересів дитини.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст. ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов'язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов'язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.
Виходячи з наведених обставин, суд вважає наявними підстави для зміни способу стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, окрім вищевказаних обставин, суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2025 року становить 3196 гривень.
Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від: 05 жовтня 2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.430 ЦПК України, рішення суду не підлягає негайному виконанню, оскільки вирішення даного спору не пов'язане зі стягненням аліментів, судом вирішувався спір щодо зміни розміру стягуваних аліментів.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, виходячи з того, що відповідач є працездатним і як батько зобов'язаний матеріально утримувати свого сина, забезпечивши його мінімально необхідними благами, які потрібні для життя та виховання, суд дійшов висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів.
Вказаний висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2019 року в справі № 766/5464/16-ц та від 23 листопада 2022 року в справі №128/2206/21.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, на даному етапі життя ОСОБА_3 необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде визначення аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пленум Верховного Суду України у пункті 23 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, шляхом зміни способу їх присудження, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року у справі № 635/2147/18.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості, що не проголошуються:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ,
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .
Суддя О.В.Назаренко