Справа №639/4808/25
Провадження №2-а/639/165/25
09 вересня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Скороход Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 і просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на громадянина ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. Вищевказаною постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що 27.06.2025 року під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних), узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язанимОСОБА_1 , яке полягає в тому, що громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії особливого періоду (який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року і діє до теперішнього часу), в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 4-6 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-IX, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України №3633-ІХ (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Проте ОСОБА_1 категорично не погоджується з вказаною постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.06.2025 року, вважає її незаконною, винесеною без достатніх правових підстав та такою, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне. Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження. Зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити які саме персональні дані не оновив позивач, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних державний орган в особі відповідача не має доступу (не є держателем). Посилання на пояснення особи не можуть бути єдиними обставинами, які свідчать про вчинення правопорушення, бо будь-які пояснення в справі, які стосуються питання притягнення особи до відповідальності, повинні бути належним чином перевірені та документально підтверджені). Таким чином, позивач вважає, що вищевказану постанову було винесено протиправно, з порушенням діючого законодавства України, без достатніх на те правових підстав, отже вона є незаконною та підлягає скасуванню.
У зв'язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 17.07.2025 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду: належним чином завірені копії матеріалів адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Витребувані докази надані на адресу суду.
В судове засідання 09.09.2025 року учасники справи не з'явилися, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стрикаль М.В. надав додаткові письмові пояснення та заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, відзив на позов не надав, однак подав витребувані докази і заяву про проведення судового засідання в його відсутність.
Суд, дослідивши письмові докази і пояснення, приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що 23.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складено протокол, в якому зазначено, що 23.06.2025 року о 10 год. 15 хв. під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 . Громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії особливого періоду (який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року і діє до теперішнього часу), в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 4-6 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-IX, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України №3633-ІХ (в період з 18.05.2024 року - 16.07.2024 року) свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також в протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 27.06.2025 року о 10-00 год., про що позивач поставив свій власноручний підпис. Між тим, ОСОБА_1 у своїх письмових зауваженнях на протокол вказав, що з протоколом він не згоден, була повторна операція на нозі, а також він здійснював догляд за матір'ю (а.с.15-16, 47).
Таким чином надані сторонами докази свідчать про винесення 23.06.2025 року протоколу у відношенні позивача ОСОБА_1 , однак копія протоколу, надана позивачем, не містить номеру, в той час, як наданий представником відповідача на запит суду протокол містить «№2295» (а.с. 47), тобто протоколи мають розбіжності.
27.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн. В постанові вказано, що 27.06.2025 року о 10 год. 15 хв. під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 . Громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії особливого періоду (який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року і діє до теперішнього часу), в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 4-6 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-IX, абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України №3633-ІХ (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною ч.3 ст.210-1 КУпАП. Обставини, що пом'якшують відповідальність згідно ст.34 КУпАП - відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність згідно ст. 35 КУпАП - відсутні. ОСОБА_1 у письмових поясненнях вказав, що з постановою він не згоден (а.с.17-18, 46).
Надані сторонами докази свідчать про винесення 27.06.2025 року постанови у відношенні позивача ОСОБА_1 , однак копія постанови, надана позивачем, не містить номеру, в той час, як надана представником відповідача на запит суду копія постанови містить «№2295» (а.с. 46), тобто постанови мають розбіжності.
На запит суду представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надані копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення (а.с. 46-57), які містять данні із системи «Оберіг», а саме відомості - номер (ідентифікатор) в системі «Оберіг» № НОМЕР_1 , вид обліку - рядовий сержантський і старшинський склад , сімейний стан, звання - Солдат, данні про звірку контактних даних 29.05.2025 року, данні про електронну адресу позивача, номер мобільного телефону, данні про освіту позивача, данні про працевлаштування, данні про доходи (джерела походження) позивача, данні про постійне місце проживання позивача, данні проходження ВЛК позивачем та данні про звірку даних. При цьому надані докази свідчать про результативне звернення відповідача до відповідних реєстрів для отримання необхідної інформації щодо ОСОБА_1 , а також про його направлення КНП міська поліклініка №24 ХМР для визначення придатності до служби від 30.05.2025 року.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно вимог ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами,які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол повноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 255 КУпАП, зокрема, визначено: у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
В свою чергу частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Кваліфікуючою ознакою за ч. 3 даної статті є вчинення такого порушення в особливий період.
Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 - 1 КУпАП полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Проте, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Між тим сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
В даному випадку судом встановлено, що протокол та постанова не містять даних про те, які саме дані необхідно було уточнити позивачу, враховуючи що такі данні у відповідача наявні.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Між тим, у розумінні статей 7 та 14 Закону України № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до відкритих реєстрів законодавцем віднесено, зокрема, Медична інформаційна система «Helsi», Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), Єдиний державний демографічний реєстр, Реєстр ліцензій, Єдиний реєстр судових рішень, Спадковий реєстр та Реєстр обтяжень рухомого майна.
Так, відомості про прізвище, ім'я та по-батькові, дату народження, адресу, відповідач міг отримати із Єдиного демографічного реєстру, відомості про стан здоров'я, номери засобів зв'язку, у тому числі, електронну пошту - із медичної інформаційної системи, відомості про майно та обтяження - з відкритого реєстру нерухомого майна, відомості про місце роботи та про доходи, номери засобів зв'язку, РНОКПП, серію та номер паспорта - з Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору або з електронного кабінету платника податку.
Разом з цим, доказів неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних особи позивача за наслідками електронної інформаційної взаємодії з вищевказаними базами/системами/реєстрами відповідачем до матеріалів справи не надано. Більш того навпаки відповідач надав суду докази отримання всієї необхідної інформації щодо позивача з відкритих реєстрів.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Таким чином, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства і не містить доказів наявності в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення від 12.04.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стаття 8 КАС вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24.04.1990 року).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с. 1).
З огляду на те, що за результатом судового розгляду справи позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 143, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, положеннями КУпАП, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення від 27.06.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6
Повне рішення складено 19.09.2025 року.
Суддя Н.В.Баркова