Справа № 638/10988/25
Провадження № 1-кп/638/1802/25
Іменем України
19 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
обвинуваченої ОСОБА_13 ,
обвинуваченої ОСОБА_14 ,
обвинуваченого ОСОБА_15 ,
обвинуваченого ОСОБА_16 ,
обвинуваченого ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Харків обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001357 від 08.07.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст 263 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст 368, ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів без можливості внесення застави.
В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні протягом 2022-2024 років ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_11 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 307 КК України. 18.06.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 255; ч. 2 ст. 307; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368; ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 146; ч. 2 ст. 383; ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного йому покарання ОСОБА_11 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з його негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України, порушенні присяги працівника поліції, підтверджує можливість ОСОБА_11 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів з використанням наданого службового становища, тобто які він вчинив будучи співробітником правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. Вчиняючи правопорушення ОСОБА_11 порушив присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності. Така поведінка ОСОБА_11 порочить звання поліцейського та свідчить про нехтування наданої йому народної довіри. Також, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів, які вчинив під час виконання покладених на нього своїх службових повноважень, які надані йому державою для захисту інтересів суспільства. Однак ОСОБА_11 використав їх у власних інтересах, в протиправних цілях. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_11 може продовжити вчиняти інші злочини. Також, встановлено, що ОСОБА_11 працював у правоохоронному органі, тож він обізнаний про методи та способи ведення досудового розслідування, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім того, та обставин, що ОСОБА_11 був працівником правоохоронного органу, становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Так, внаслідок тривалого перебування на посаді поліцейського ОСОБА_11 представляв інтереси держави та користується її авторитетом, що обумовлює його можливість шляхом обману та корупційних зв'язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Також, ОСОБА_11 внаслідок тривалого перебування на посаді має знайомих та друзів в правоохоронній системі, тому може здійснити спроби щодо використання вказаних зав'язків з метою перешкоджанню кримінальному провадженню. Встановлено, що ОСОБА_11 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, є звільненим з органів Національної поліції України, що в сукупності з його фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав'язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім, того ОСОБА_11 обіймаючи посаду в органах Національної поліції вчинив злочини у час, коли на території України указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, а держава Україна перебуває у стані війни з Російською Федерацією, що в свою чергу свідчить про явну неповагу ОСОБА_11 до суспільних інтересів та цінностей, нехтуванням законодавством України, в складний для суспільства час. Прокурор вважає, що обрання більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Посилаючись на ч.4 ст.183 КПК України прокурор просив продовжити ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання.
Захисник ОСОБА_11 , адвокат ОСОБА_4 , у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Свої обгрунтування заперечень виклав письмово. Також, захисник ОСОБА_4 суду пояснив, що ризик впливу на свідків та інших осіб нічим не обгрунтований, оскільки прокурором на теперішній час не заявлено клопотання про виклик свідків в судове засідання. Крім того, всі докази стороною обвинувачення вже зібрані для встановлення обставин судом та знаходяться у неї, що унеможливлює наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України. Тяжкість покарання можливо не виключає наявність ризику переховування від суду, але прокурором не надано доказів існування такого ризику відносно ОСОБА_11 . Нові ризики не з'явилися, а існування вже встановлених раніше ризиків на теперішній час прокурором не доведено. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У разі задоволення клопотання прокурора просив визначити розмір застави відповідно до вимог КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав позицію свого захисника.
Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію захисника ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
18.06.2024 ОСОБА_11 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно зі статтею 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї (надалі Конвенція) є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості переховування від суду; спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; впливі на свідків, потерпілих та експертів; вчиненні іншого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.
Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.
На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.3 ст.255, ч.3 ст.307 та ч.4 ст.189 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 та до 12 років відповідно з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченим від суду.
Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх тривалість, службове становище ОСОБА_11 , яке він займав під час вчинення злочинів, які йому інкримінуються, відсутність у обвинуваченого постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків, що в сукупності свідчать про можливість ОСОБА_11 переховування від суду та не виконання ним процесуальних обов'язків, а також про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких він обвинувачується.
Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у підготовчому засіданні, в подальшому під час судового розгляду можуть бути допитані свідки та потерпілі, експерти, тому існує ризик того, що обвинувачений буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об'єктивному розгляду справи. Також, встановлено, що обвинувачений працював в органі поліції та обізнаний про методи та способи здійснення досудового розслідування, і може, використовуючи службові навички та зв'язки, здійснити дії, направлені на знищення або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому.
Обвинуваченим ОСОБА_11 та його захисником під час розгляду даного клопотання не наведено доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред'явленого обвинуваченого та наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України. Проте, приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_11 , оскільки він обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів без можливості внесення застави.
В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні протягом 2022-2024 років ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_12 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_12 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.3 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст.263 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного йому покарання ОСОБА_12 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з його негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України, порушенні присяги працівника поліції, підтверджує можливість ОСОБА_12 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочинів з використанням наданого службового становища, тобто які він вчинив будучи співробітником правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. Вчиняючи правопорушення ОСОБА_12 порушив присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності. Така поведінка ОСОБА_12 порочить звання поліцейського та свідчить про нехтування наданої йому народної довіри. Також, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочинів, які вчинив під час виконання покладених на нього своїх службових повноважень, які надані йому державою для захисту інтересів суспільства. Однак ОСОБА_12 використав їх у власних інтересах, в протиправних цілях. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_12 може продовжити вчиняти інші злочини. Також, встановлено, що ОСОБА_12 працював у правоохоронному органі, тож він обізнаний про методи та способи ведення досудового розслідування, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім того, та обставин, що ОСОБА_12 був працівником правоохоронного органу, становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Так, внаслідок тривалого перебування на посаді поліцейського ОСОБА_12 представляв інтереси держави та користується її авторитетом, що обумовлює його можливість шляхом обману та корупційних зв'язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Також, ОСОБА_12 внаслідок тривалого перебування на посаді має знайомих та друзів в правоохоронній системі, тому може здійснити спроби щодо використання вказаних зв'язків з метою перешкоджанню кримінальному провадженню. Встановлено, що ОСОБА_12 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, є звільненим з органів Національної поліції України, що в сукупності з його фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав'язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім, того ОСОБА_12 обіймаючи посаду в органах Національної поліції вчинив злочини у час, коли на території України указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, а держава Україна перебуває у стані війни з російською Федерацією, що в свою чергу свідчить про явну неповагу ОСОБА_12 до суспільних інтересів та цінностей, нехтуванням законодавством України, в складний для суспільства час. Прокурор вважає, що обрання більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання.
Захисник ОСОБА_12 , адвокат ОСОБА_4 , у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обгрунтування заперечень послався на ті самі доводи, що викладені в письмових запереченнях на клопотання. Усно навів ті ж самі обгрунтування, що і при розгляді клопотання відносно ОСОБА_11 . Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У разі задоволення клопотання прокурора просив визначити розмір застави відповідно до вимог КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав позицію свого захисника. У судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.
Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_12 .
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 18.06.2024 ОСОБА_12 затримано у порядку ст.208, 615 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості переховування від суду; спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; впливі на свідків, потерпілих та експертів; вчиненні іншого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.
Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.
На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.3 ст.255, ч.3 ст.307 та ч.4 ст.189 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 та до 12 років відповідно з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченим від суду.
Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх тривалість, службове становище ОСОБА_12 , яке він займав під час вчинення злочинів, які йому інкримінуються, відсутність у обвинуваченого постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків, що в сукупності свідчать про можливість ОСОБА_12 переховування від суду та не виконання ним процесуальних обов'язків, а також про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких він обвинувачується.
Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у підготовчому засіданні, в подальшому під час судового розгляду можуть бути допитані свідки та потерпілі, експерти, тому існує ризик того, що обвинувачений буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об'єктивному розгляду справи. Також, встановлено, що обвинувачений працював в органі поліції та обізнаний про методи та способи здійснення досудового розслідування, і може, використовуючи службові навички та зв'язки, здійснити дії, направлені на знищення або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому.
Обвинуваченим ОСОБА_12 та його захисником під час розгляду даного клопотання не наведено доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред'явленого обвинуваченого та наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_12 , оскільки він обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів без можливості внесення застави.
В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні протягом 2024 року ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_13 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_13 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного їй покарання ОСОБА_13 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з її негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України та в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України, підтверджує можливість ОСОБА_13 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_13 була достовірно обізнана, що працівники НПУ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 порушують присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності, їх поведінка порочить звання поліцейського, а співучасть ОСОБА_13 в складі злочинної організації з останніми у вчиненні злочинів пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, свідчить про нехтування останньою загально прийнятими принципами моралі та людяності. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_13 може продовжити вчиняти інші злочини. Також, встановлено, що ОСОБА_13 тривалий час вчинювала злочини в складі злочинної організації, у співучасті з працівниками правоохоронного органу - НПУ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які під час підготовки учасників злочинної організації до вчинення злочинів, проводили інструктажі про методи та способи ведення досудового розслідування, проведення оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також шляхом обману та корупційних зв'язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. ОСОБА_13 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, не має офіційного працевлаштування та джерел доходу, що в сукупності з її фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене їй покарання, вона може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав'язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім, того ОСОБА_13 вчинила злочини у час, коли на території України указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, а держава Україна перебуває у стані війни з російською Федерацією, що в свою чергу свідчить про явну неповагу ОСОБА_13 до суспільних інтересів та цінностей, нехтуванням законодавством України, в складний для суспільства час. Прокурор вважає, що обрання більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання.
Захисник ОСОБА_13 , адвокат ОСОБА_4 , у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. В обгрунтування заперечень послався на ті самі доводи, що викладені в письмових запереченнях на клопотання. Усно навів ті ж самі обгрунтування, що і при розгляді клопотання відносно ОСОБА_11 . Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У разі задоволення клопотання прокурора просив визначити розмір застави відповідно до вимог КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_13 підтримала позицію свого захисника.
Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію захисника ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 18.06.2024 ОСОБА_13 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_13 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості переховування від суду; спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; впливі на свідків, потерпілих та експертів; вчиненні іншого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.
Підставою продовження обвинуваченій ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити зазначені вище дії.
На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.2 ст.255, ч.3 ст.307 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченою від суду.
Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх тривалість, родинні зв'язки з ОСОБА_12 , який також є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні, вчинення кримінальних правопорушень в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України (в тому числі з ОСОБА_12 ), що в сукупності підтверджує можливість ОСОБА_13 вчиняти дії, направленні на перешкоджання кримінальному провадженню, тобто існує ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, ОСОБА_13 не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, що в сукупності разом з іншими обставинами свідчить про можливість переховування від суду та не виконання нею процесуальних обов'язків, а також про можливість вчинення нею інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких вона обвинувачується.
Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у підготовчому засіданні, в подальшому під час судового розгляду можуть бути допитані свідки та потерпілі, експерти, тому існує ризик того, що обвинувачена буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об'єктивному розгляду справи.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченій.
Обвинуваченою ОСОБА_13 та її захисником під час розгляду даного клопотання не наведено доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред'явленого обвинуваченого та наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_13 , оскільки вона обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів без можливості внесення застави.
В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні протягом 2022-2024 років ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_14 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 20.05.2025 ОСОБА_14 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.146, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_14 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного їй покарання ОСОБА_14 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з її негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України та в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України, підтверджує можливість ОСОБА_14 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_14 підозрюється у пособництві працівникам Національної поліції України у вчиненні корупційних злочинів з використанням наданого службового становища, тобто які останні вчинили будучи співробітниками правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. При цьому ОСОБА_14 була достовірно обізнана, що працівники НПУ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 порушують присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності, їх поведінка порочить звання поліцейського, а пособництво ОСОБА_14 останнім у вчиненні корупційних злочинів із використанням службового становища та співучасть у вчиненні злочинів пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, свідчить про нехтування останньою загально прийнятими принципами моралі та людяності. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_14 може продовжити вчиняти інші злочини. Також, встановлено, що ОСОБА_14 тривалий час вчинювала злочини в складі організованої групи та злочинної організації, у співучасті з працівниками правоохоронного органу - НПУ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які під час підготовки складу організованої групи до вчинення злочинів, проводили інструктажі про методи та способи ведення досудового розслідування, проведення оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих(розшукових) дій, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також шляхом обману та корупційних зв'язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Встановлено, що ОСОБА_14 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, не має офіційного працевлаштування та джерел доходу, що в сукупності з її фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене їй покарання, вона може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав'язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім, того ОСОБА_14 вчинила злочини у час, коли на території України указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, а держава Україна перебуває у стані війни з російською Федерацією, що в свою чергу свідчить про явну неповагу ОСОБА_14 до суспільних інтересів та цінностей, нехтуванням законодавством України, в складний для суспільства час. Прокурор вважає, що обрання більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання.
Захисник ОСОБА_14 , адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Клопотання вважає необгрунтованим та таким, що не містить доказів існування вказаних у ньому ризиків. Ті ризики, які існували та були встановлені раніше вже зменшилися. Просив визначити обвинуваченій більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підвартою (домашній арешт), або визначити розмір застави.
Обвинувачена ОСОБА_14 підтримала позицію свого захисника та заперечила проти задоволення клопотання. Послалась на презумпцію невинуватості та просила суд надати їй можливість здійснювати участь у розгляді справи з застосуванням запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, передбаченого ст.181 або ст. 182 КПК України.
Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_14 .
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 18.06.2024 ОСОБА_14 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 20.05.2025 ОСОБА_14 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.146, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 25.07.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 22 вересня 2025 року включно.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості переховування від суду; спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; впливі на свідків, потерпілих та експертів; вчиненні іншого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.
Підставою продовження обвинуваченій ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити зазначені вище дії.
На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.2 ст.255, ч.3 ст.307 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченою від суду.
Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх тривалість, вчинення кримінальних правопорушень в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України, які обізнані про методи та способи ведення досудового розслідування, що в сукупності підтверджує можливість ОСОБА_14 вчиняти дії, направленні на перешкоджання кримінальному провадженню, тобто існує ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_14 не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, незаміжня, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що в сукупності разом з іншими обставинами свідчить про можливість переховування від суду та не виконання нею процесуальних обов'язків, а також про можливість вчинення нею інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких вона обвинувачується.
Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у підготовчому засіданні, в подальшому під час судового розгляду можуть бути допитані свідки та потерпілі, експерти, тому існує ризик того, що обвинувачена буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об'єктивному розгляду справи.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченій.
Таким чином, стороною захисту не наведено достатніх доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред'явленого обвинуваченого та наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_14 , оскільки вона обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 315, 372, 395 КПК України, суд,-
Клопотання процесуального керівника - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_11 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 19 вересня 2025 року до 17 листопада 2025 року включно без права внесення застави.
Клопотання процесуального керівника - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_12 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 19 вересня 2025 року до 17 листопада 2025 року включно без права внесення застави.
Клопотання процесуального керівника - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_13 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 19 вересня 2025 року до 17 листопада 2025 року включно без права внесення застави.
Клопотання процесуального керівника - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_14 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 19 вересня 2025 року до 17 листопада 2025 року включно без права внесення застави.
Строк дії ухвали визначити до 17 листопада 2025 року включно.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, іншим учасникам судового провадження та направити Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» для відома і виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1