Справа № 638/18070/25
Провадження № 2-а/638/501/25
18 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності ТЦК та СП, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання особи непридатною до військової служби та про виключення його з військового обліку,-
16.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Матвєєвої Л.В. до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності ТЦК та СП, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання особи непридатною до військової служби та про виключення його з військового обліку, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі свого структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_4 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком ВЛК від 28.03.2000 року, яке було оформлено протоколом №19 від 28.03.2000 року та про виключення його з військового обліку; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі свого структурного підрозділу внести відповідні відомості; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, згідно із положеннями частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1)адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Згідно із частиною 3 статті 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Дослідженням змісту та вимог позовної заяви встановлено, що спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, стосується оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невнесенні відповідних відомостей до Єдиного режавного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб про оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з приводу невнесення відповідних відомостей до реєстру за предметною підсудністю належать до юрисдикції окружних адміністративних судів відповідно до частини 2 статті 20 КАС України.
В розумінні частини 2 статті 20 КАС України предметна юрисдикція визначає віднесення даного спору до компетенції та підсудності саме окружного адміністративного суду, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним.
Правила предметної юрисдикції разом з правилами територіальної та інстанційної юрисдикції (підсудності) складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 року у справі №855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Крім того, згідно із частиною 1 статті 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу, є підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Згідно із вимогами частини 5 статті 171 КАС України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позивачем позовні вимоги не належать до юрисдикції Шевченківського районного суду м. Харкова як загального адміністративного суду, не можуть бути розглянуті у порядку статті 286 КАС України, оскільки не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а тому адміністративну справу необхідно направити за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до вимог частини 6, 8 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до частини 1, 2 статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Керуючись ст.ст.20, 29, 30, 171, 294, 295, 297 КАС України, суддя, -
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності ТЦК та СП, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання особи непридатною до військової служби та про виключення його з військового обліку - передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя: