Справа № 638/17841/24
Провадження № 2/638/1489/25
11 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: третя особа 1 - державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліна О.М., третя особа 2 - Оскільська сільська рада Ізюмського району Харківської області, третя особа 3 - ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв на право на спадщину за законом, визнання недійсним реєстрації права власності та встановлення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини,
ОСОБА_1 (далі - Позивач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - Позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулися з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідачка, ОСОБА_3 ), у якому просять визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на інше майно від 13 червня 2024 року та 23 липня 2024 року, видані державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліною О.М.; визнати недійсною реєстрацію права власності на майно отриманого ОСОБА_3 у спадщину, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом на інше майно від 13 червня 2024 року та 23 липня 2024 року, видані державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліною О.М.; визначити додатковий строк ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , достатній для подачі заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору після смерті їхньої матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили. В якості правових підстав позову зазначають норми статтей 1216-1218, 1220, 1223, 1266, 1268, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою від 04.12.2024 відкрито загальне позовне провадження.
14.01.2025 Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області надала заяву, у якій проти позову не заперечує та покладається у вирішенні спору на розсуд суду, справу просить розглядати без участі її представника.
Ухвалою від 06.02.2025 продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів.
17.02.2025 надійшов відзив на позов, у якому Відповідачка виклала свої заперечення проти позову, зазначивши, що Позивачі пропустили строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважних на те причин, докази, які б підтверджували існування таких поважних причин не надано, зазначила про наявність у неї права спадкування після смерті бабусі - ОСОБА_5 за правом представлення на частину спадщини, яка належала її батьку - ОСОБА_6 .
24.02.2025 надійшла відповідь на відзив від Позивачів, у якій виклали заперечення щодо доводів Відповідачки.
14.04.2025 надійшли копії матеріалів спадкової справи №171/2023 щодо спадщини відкритої після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 24.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом сторін.
Ухвалою від 15.05.2025 суд повернувся на стадію підготовчого провадження, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача, - ОСОБА_4 .
Ухвалою від 07.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом сторін.
У судове засідання учасники не з'явилися. Від Позивачів надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують. Відповідачка звернулася із заява про розгляд справи без її участі. Треті особи причини неявки у судове засідання не повідомили, правом надання пояснень не скористалися.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на витребування доказів у нотаріуса, суд розглядає справу в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), що підтверджуються копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.06.2022.
ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що встановлюється з копії матеріалів спадкової справи №171/2023 щодо спадщини відкритої після смерті ОСОБА_5 .
За життя ОСОБА_5 , склала заповіт, записаний секретарем виконавчого комітету Вірнопільської сільської ради Калюжною Ю.В. 02.10.2020, яким на випадок своєї смерті розпорядилася: належну на праві особистої приватної власності земельну ділянку, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради, Ізюмського району, Харківської області, загальною площею 13,33 га, заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; будинок з надвірними будівлями, який належав згідно з договором купівлі-продажу від 24.01.1992, заповіла ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліної О.М., виконуючої обов'язки державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області від 11.12.2023, відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Підставою для відмови зазначено, що у ОСОБА_3 відсутнє підтвердження факту прийняття спадщини після ОСОБА_5 .
Рішенням Шевченківського (колишня назва - Дзержинський) районного суду м. Харкова від 11.04.2024 у справі №638/3085/24 позовні вимоги ОСОБА_3 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком в два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Рішення набрало законної сили 14.05.2024.
На підставі частини четвертої та п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Встановлено, що 13 червня 2024 року та 23 липня 2024 року державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліна О.М. видала ОСОБА_3 , яка є онукою ОСОБА_5 , свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 : земельну ділянку площею 3,2002 гектарів, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради, Ізюмського району, Харківської області; земельну ділянку площею 0,2836 гектарів, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради, Ізюмського району, Харківської області; земельну ділянку площею 8,2476 гектарів, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради, АДРЕСА_1 ; недоотриману пенсію у розмірі 10992,00 грн.
Позивачі стверджують про порушення їх прав на спадкування майна померлої матері ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Стаття 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (чинному станом на час виниклих правовідносин), при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Згідно з пунктом 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (чинному станом на час виниклих правовідносин) право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса. Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України. Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.
Відповідачка, яка є онукою померлої ОСОБА_5 , 03.06.2024 звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах двомісячного строку для вчинення цієї дії встановленого рішенням Шевченківського (колишня назва - Дзержинський) районного суду м. Харкова від 11.04.2024 у справі №638/3085/24 та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, що оспорюються Позивачами.
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17, від 31.01.2022 у справі № 326/1511/20 зазначається, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачі не підтвердили належними доказами, а суд не встановив відсутність у Відповідачки права на спадкування після смерті ОСОБА_5 або наявності інших підстав, установлених законом для визнання недійсними оспорюваних свідоцтв. За викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги Позивачів про визнання свідоцтв про право на спадщину від 13.06.2024 та 23.07.2024 недійсними у зв'язку з чим відмовляє в ній.
Щодо обраного Позивачами способу захисту своїх прав шляхом визнання недійсною реєстрацію права власності на майно, отриманого ОСОБА_3 у спадщину, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом на майно від 13 червня 2024 року та 23 липня 2024 року, суд зазначає, що такий спосіб захисту не грунтується на вимогах закону, і навіть у разі задоволення такої вимоги, не міг би забезпечити відновлення порушеного права Позивачів. Суд враховуює правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21, відповідно до яких належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Оскільки відсутні підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 13.06.2024 та 23.07.2024, а також враховуючи, що Позивачами обраний неналежний спосіб захисту свого права шляхом визнання недійсною реєстрацію права власності на майно, отриманого ОСОБА_3 , на підставі вказаних свідоцтв, суд відмовляє у зазначеній позовній вимогі.
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 22.03.2023 у справі № 361/8259/18, від 26.06.2024 у справі №686/5757/25 тощо).
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності, як елемента правовладдя (верховенства права), та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/25).
Принцип пропорційності тісно пов'язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, зазначили, що розуміючи наявність заповіту ОСОБА_1 не звертався із заявою про відкриття спадщини, у зв'язку з чим пропустив терміни подачі заяви, а ОСОБА_2 , як спадкоємець, не змогла вчасно звернутися із заявою про відкриття спадщини, оскільки через військову агресію рф опинилася у тимчасовій окупації м. Ізюм. Після проведеної деокупації через суттєве погіршення стану здоров'я та через неможливість самостійного пересування не змогла звернутися до нотаріуса із відповідною заявою. З урахуванням викладеного вважають строки пропущені з поважної причини.
Разом з цим, Позивачі зазначили, що приблизно у серпні 2024 року їм стало відомо, що Відповідачка самостійно звернулася до державного нотаріуса. З метою реалізації своїх прав Позивачі засобами поштивого зв'язку звернулися із заявами до державного нотаріуса про отримання спадщини після померлої ОСОБА_5 .
Відповідно до постанови державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області від 22.08.2024 у ОСОБА_1 відсутнє підтвердження факту прийняття спадщини після матері ОСОБА_5 та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Разом з цим, з копії матеріалів спадкової справи №171/2023 вбачається, що Позивачі зверталися із заявою до державного нотаріуса про залучення їх як спадкоємців після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на що листами від 23.08.2024 №661/02-14 та від 23.08.2024 №662/02-14 державний нотаріус відповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно, що чинним законодавством не передбачено такої нотаріальної дії, як залучення спадкоємця у спадковій справі.
А отже, Позивачами не надано доказів на підтвердження вчинення ними дій, спрямованих на подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, а також і щодо конкретних обставин, які перешкоджали подати відповідну заяву у вказаний строк.
Посилання Позивачів про те, що ОСОБА_2 перебувала у м. Ізюм під час тимчасової окупації рф цього міста, що унеможливило звернення із заявою про прийняття спадщини, не є належним обґрунтуванням поважності причин неподання відповідної заяви, враховуючи, що м. Ізюм Харківської області перебувало тимчасово окупованою територією Російською Федерацією з 01.04.2022 по 08.09.2022, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Як вже зазначалося, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців з дня його припинення або скасування у випадку, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі, заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини, заява про відмову від заповідального відказу, вимога кредитора спадкодавця до спадкоємців, заява про охорону спадкового майна, заява про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини, інші заяви щодо спадщини, спільного майна подружжя (колишнього подружжя) в межах спадкової справи подаються нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини.
ОСОБА_2 не надала докази того, що не мала можливості подати до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, зокрема можливості направити відповідну заяву засобами поштового зв'язку до будь-якого нотаріуса або нотаріальної контори а також докази, що після деокупації м. Ізюм через суттєве погіршення стану здоров'я та через неможливість самостійного пересування не змогла звернутися до нотаріуса із відповідною заявою.
Отже, докази на підтвердження сукупності підстав, необхідних для визнання поважними причин пропуску строку для прийняття спадщини, відсутні.
Разом з цим, посилання ОСОБА_1 на його розуміння наявності заповіту, складеного ОСОБА_5 , у зв'язку з чим він не звертався із заявою про відкриття спадщини, не може бути оцінено судом як поважна причина пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки по-перше наявність заповіту не скасовує строку звернення із заявою про прийняття спадщини, по-друге ОСОБА_1 не зазначений у вказаному заповіті як спадкоємець, що має наслідком відмову у встановленні додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини.
Отже, за викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Позивачі не довели тих обставин, на які посилаються як на підставу своїх вимог, будучи достеменно обізнаними про факти смерті матері та відкриття спадщини, оскільки Позивачами не вказані обставини та не надано належних, допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання ними заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини будучи достеменно обізнаним про факти смерті матері та відкриття спадщини. При прийнятті судового рішення судом враховані висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 09.10.2024 у справі № 619/2906/23.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, покладаються на Позивачів.
Керуючись статтями 1223, 1259, 1269, 1272, 1296, 1301 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач 1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцепроживання: АДРЕСА_2 );
Позивач 2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцепроживання: АДРЕСА_3 );
Відповідачка: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , місцепроживання: АДРЕСА_4 );
Треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: третя особа 1 - державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліна О.М (адреса: Харківська обл., м. Ізюм, просп. Незалежності, 64-В), третя особа 2 - Оскільська сільська рада Ізюмського району Харківської області (місцезнаходження: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Оскіл, вул. Слобідська, буд. 1), третя особа 3 - ОСОБА_4 (місцепроживання: АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено 19.09.2025.
Суддя О.В. Малахова