Іменем України
№ 610/999/25 № 1-кп/610/126/2025
м. Балаклія18 вересня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
Прокурор подала клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також подано клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вважає, що саме цей вид запобіжного заходу необхідний для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
oпереховуватися від суду ,
oвчинити інше кримінальне правопорушення.
Потерпілий просив провести підготовче судове засідання за його відсутності (а.с. 57).
Судом встановлено, що обвинувальний акт до суду надійшов 01.04.2025.
Підготовчі судові засідання відкладалися внаслідок неприбуття обвинуваченого.
Будучи обізнаним про процесуальний статус підозрюваного, свої обов'язки, завершення досудового розслідування з передачею справи до суду, обвинувачений не повідомив прокурора та суд про зміну місця проживання, не надав своїх актуальних контактних даних, сам долею справи не цікавиться.
Обвинувачений, будучи у встановленому порядку викликаним не прибув у судове засідання 18.06.2025, про неможливість прибуття за викликом не повідомив, тому судом було ухвалено рішення про здійснення його приводу. Проте привод виконаний не був, оскільки за наданими суду матеріалами обвинувачений перебуває у м. Києві.
Суд доручав органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії для встановлення актуальних місцезнаходження та способів зв'язку з обвинуваченим. Було встановлено, що обвинувачений виїхав до м. Києва, де його конкретне місце проживання не відоме.
Первинно, у квітні-червні 2025 року, обвинувачений виходив на телефонний зв'язок, повідомлявся про дати судових засідань, а 03.06.2025 телефонна розмова відбувалася безпосередньо у судовому засіданні. Однак обвинувачений не повідомив актуальну адресу свого місцезнаходження.
16.03.2025 обвинувачений месенджером направляв до суду заяву про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з Бориспільським міськрайонним судом Київської області, яку було задоволено. Однак 29.04.2025 обвинувачений не прибув у судове засідання у режимі відеоконференції з Бориспільським міськрайонним судом Київської області.
Надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор - обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду та по факту вже тривалий час переховується від нього, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності та має кримінальний досвід (26.11.2028 Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України).
Обвинувачений не має запобіжників, які б могли утримувати у правовому полі, про що свідчить наявність у нього значного кримінального досвіду та його кримінальна біографія, не має позитивної репутації.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-190, 335 КПК України,
1.Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області, крайнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
2.Розшук доручити ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
3.Організацію виконання розшуку доручити прокурорам у цьому кримінальному провадженні.
4.Дозволити затримання обвинуваченого ОСОБА_4 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
5.Судове провадження зупинити до розшуку обвинуваченого.
Ухвала оскарженню не підлягає, в частині дозволу на затримання втрачає силу з моменту приводу або добровільного з'явлення обвинуваченого до суду, або через шість місяців із дати її постановлення, тобто з 18 березня 2026 року, або в разі її відкликання прокурором.
Суддя ОСОБА_1
р.т. (05749) 2-07-50,
поліція (05749) 2-09-02, 2-09-06, 050-416-80-81
прокуратура (05749) 2-35-00