Справа № 404/9731/25
Номер провадження 2-з/404/61/25
19 вересня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького
в складі : головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Адон'євої В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без повідомлення учасників справи та фіксування судового засідання технічними засобами, в місті Кропивницькому заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Деревянко Яни Романівни про забезпечення позову № 404/9731/25, номер провадження 2-з/404/61/25 у цивільній справі № 404/9731/25, номер провадження 2/404/3564/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою від 29 вересня 2022 року в сумі 70000,00 грн.
Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 19 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Деревянко Яною Романівною подана заява про забезпечення позову (вх. № 36955 від 16.09.2025 року) шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: 17/100 квартири в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2026826035101; 19/100 квартири в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2026826035101; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером:3522855100:02:000:6070, площею 0,003 га, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, сщ/рада Компаніївська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1623937235228.
Заява мотивована тим, що відповідач відмовляється добровільно повертати кошти та уникає зустрічей, а відтак ОСОБА_1 має захистити своє порушене право, з метою забезпечення фактичного виконання рішення суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачені у статті 150 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, за пунктом 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (частина перша статті 153 Цивільного процесуального кодексу України).
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз'яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
В поданій заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: частки в будинку та земельну ділянку, яка належать відповідачу на праві власності.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).
Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне відповідачу на праві власності, позивач не надав доказів, які б підтверджували відомості про вартість такого майна. Водночас, суд вважає, що вартість двох об'єктів нерухомого майна не відповідає критеріям співмірності, так як ціна позову складає лише 70000,00 грн.
Відтак у задоволенні заяви про забезпечення позову суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Деревянко Яни Романівни про забезпечення позову № 404/9731/25, номер провадження 2-з/404/61/25 у цивільній справі № 404/9731/25, номер провадження 2/404/3564/25, за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст судового рішення складено 19.09.2025 року.
Суддя Фортечного районного
суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Л. Д. Кулінка