Справа № 387/1136/25
Номер провадження по справі 3/387/677/25
18 вересня 2025 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Майстер І. П.
за участю секретаря судового засідання Ірхи Т.О.
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1
свідків ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з ВП № 2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
за ст. 122-4, ст. 124, ч. 4 ст. 130 КпАП України,
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №383806 від 07.07.2025, ОСОБА_1 07.07.2025 о 05:30 керуючи транспортним засобом ЗАЗ Daewoo д.н.з. НОМЕР_2 в с. Новолутківка на автодорозі Т-12-08 сполученням с. Новолутківка - с.Тернове. Під час руху не дотрималася безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожньої обстановки допустив з'їзд в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 ПДР України.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №383822 від 07.07.2025, після скоєння ДТП ОСОБА_1 залишив місце пригоди, що є порушенням вимог пункту 2.10. "а" ПДР України.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №383865 від 07.07.2025, ОСОБА_1 07.07.2025 о 07:00 керуючи транспортним засобом ЗАЗ Daewoo д.н.з. НОМЕР_2 в с. Новолутківка на автодорозі Т-12-08 сполученням с. Новолутківка - с.Тернове, після дорожньо-транспортної пригоди за його участі вживав алкогольні напої. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер 6810 тест 8525. Результат огляду 0,69% проміле, чим порушив вимоги пп. "є" п.2.10 ПДР України.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнав вину у вчинених адміністративних правопорушеннях. Надано пояснення, у яких він зазначив, що 07.07.2025 керував транспортним засобом не перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, швидкість не перевищував, рухався зі швидкістю 45 км/год. Автомобіль зазнав заносу у хащі через поломку та сильну вібрацію у рульовому управлінні. Подія сталася 07.07.2025 об 05:30. Після цього його знайомий ОСОБА_4 довіз його додому, де ОСОБА_1 вжив через хвилювання близько 0,5 л пива. Згодом, під час пошуку трактора для витягування автомобіля з хащів, до нього зателефонували працівники поліції. За їх вимогою на місце події його завіз ОСОБА_4 , де поліцейські вимагали пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння. Освідування відбулося на місці; з результатами алкотестера ОСОБА_1 погодився, оскільки вживав алкогольні напої вдома, що пояснював поліцейським. Поліцейських не викликав. Місце пригоди залишив із метою вирішення питання щодо витягування його автомобіля з хащів, оскільки транспортний засіб належить йому на праві власності.
В судовому засіданні суд роз'яснив ст.268 КпАП України та ст.63 Конституції України, ОСОБА_1 жодних клопотань не заявляв.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_5 є її хлопцем, та вона прибула 06.07.2025 пізно з м.Одеси і одразу лягли відпочивати. ОСОБА_5 не вживав алкогольних напоїв і виїхав на роботу зранку близько 5:15.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що у ОСОБА_1 в автомобілі був обірваний важіль, через що автомобіль занесло. Також повідомив, що першим приїхав до ОСОБА_1 , який звернувся до нього телефоном та довіз його додому. При цьому ОСОБА_1 був тверезий, і з ротової порожнини не було запаху алкоголю. В подальшому вони шукали трактора, щоб витягнути автомобіль. Водночас після дзвінка працівників поліції вони з ОСОБА_1 прибули на місце події. При цьому під час поїздки він уже чув запах алкоголю з ротової порожнини ОСОБА_1 , однак той залишався тверезим.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показання свідків, оцінивши докази в сукупності, суд, вважає, що провадження у справі необхідно закрити, виходячи з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КпАП України, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положення частин 1, 2 статті 7 КпАП України, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративна відповідальність за статтею 124 КпАП України, настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов'язано з психічним ставленням особи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності до уваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків.
Правила дорожнього руху зобов'язують водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі.
Аналіз диспозиції статті 124 КпАП України, свідчить про те, що указана норма є бланкетною, а тому при розгляді такої категорії справ, необхідно ретельно з'ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що, зокрема, було звернуто увагу і в постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 122-4 КпАП України, полягає в залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Також відповідно до пункту 2.10.є Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 130 КпАП України, полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху міститься визначення терміну «дорожньо-транспортна пригода» в такому значенні: подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
З диспозиції статті 124 КпАП України слідує, що внаслідок порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху мають бути пошкоджені транспортні засоби інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як вбачається з наданого ОСОБА_1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ЗАЗ-DAEWOO, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить йому на праві власності. Таким чином, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 пошкодив лише власний автомобіль, будь-яких інших негативних наслідків не настало.
Заподіяння механічних ушкоджень власному технічному засобу не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України. Відповідальність за вказаною нормою настає у випадку, якщо пошкоджено чуже майно.
Тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
Також немає підстав вважати, що ОСОБА_1 після з'їзду власного автомобіля у кювет порушив визначені пунктом 2.10 Правил дорожнього руху зобов'язання, зокрема: залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських. Законодавством чітко визначено у яких випадках водії зобов'язані проходити огляд на стан сп'яніння, це водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану та водії транспортних засобів-учасники ДТП, унаслідок якої є особи, які отримали тілесні ушкодження.
Так, відповідно до ч. 2 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395), обов'язковому огляду підлягають водії транспортних засобів - учасники ДТП, унаслідок якої є особи, які отримали тілесні ушкодження. При даній ДТП ніхто з її учасників тілесні ушкодження не отримав. Вимога поліцейських проходити обов'язковий огляд водіями транспортних засобів-учасниками ДТП, якщо ніхто з її учасників тілесні ушкодження не отримав, не передбачена жодним нормативним документом.
В протоколах про адміністративні правопорушення за ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КпАП України не враховані вимоги абзацу третього пункту 2.11 Правил дорожнього руху, відповідно до яких, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортний засіб не створює перешкод іншим учасникам дорожнього руху водій вказаного транспортного засобу звільняється від обов'язків, передбачених підпунктами «д-є», пункту 2.10 цих Правил, зокрема звільняється від обов'язків повідомляти про ДТП підрозділ поліції та до проведення медичного огляду не вживати алкоголю.
Адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст.130 КпАП України та ст. 122-4 КпАП України, є похідними від правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У справах « Нечипорук і Йонкало проти України » від 21 квітня 2011 року та « Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї » від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за доцільне об'єднати ці справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_6 та розглядати їх в одному провадженні і присвоїти єдиний унікальний номер справи № 387/1136/25. ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо об'єднання справ не заперечував.
Керуючись статтями 7, 122-4, 124, 130, 247, 251, 283, 284 КпАП України, суддя,
Справи про адміністративні правопорушення за єдиними унікальними номерами справи № 387/1136/25, № 387/1138/25, № 387/1139/25 стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2, ст.124 КпАП України об'єднати в одне провадження, присвоївши єдиний унікальний номер справи № 387/1136/25 та призначити до спільного розгляду.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення ним адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст.122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КпАП України - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області І. П. Майстер