Справа № 196/771/25
№ провадження 2/196/446/2025
(заочне)
19 вересня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр",
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ "Споживчий Центр" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між TOB «Споживчий центр» та відповідачем 14.09.2024 р. було укладено кредитний договір (оферти) № 13.09.2024-100000277 шляхом підписання позичальником електронним цифровим підписом заявки, що є невід'ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 17 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника строком на 140 днів під процентну ставку в розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія становить 15% від суми кредиту та дорівнює 2 550.00 грн. Однак, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 31.01.2025 р. утворилась заборгованість у розмірі 47 848.23 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 17000,00 грн., по процентах - 21 420.00 грн., комісії - 1 268.23 грн., неустойки 8 160.00 грн.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 13.09.2024-100000277 від 14.09.2024 р. в розмірі 47 848.23 грн., судові витрати в розмірі 2 422.40 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.47-48).
Представник позивача Сарана А.О. у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника, проти постановлення заочного рішенняне заперечує (а.с.2-12).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України (а.с. 52-53, 54-56, 58-59, 60-61). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзив на позов не подав, а тому суд відповідно до ст.280ЦПК України за наявності згоди позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
19 вересня 2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.09.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису укладено кредитний договір № 13.09.2024-100000277 шляхом підписання заявки про прийняття пропозиції укладення кредитного договору, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 17 000,00 грн. шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок позичальника строком на 140 днів, процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом; комісія пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми комісії та дорівнює 2 550.00 грн., що підтверджується пропозицією укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр», заявкою про укладення кредитного договору, відповіддю про прийняття пропозиції кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с.13-25).
Пропозиція укладення кредитного договору, заявка про укладення кредитного договору та відповідь про прийняття пропозиції, підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "Е929".
Видача ТОВ «Споживчий центр» ОСОБА_1 кредиту в сумі 17 000,00 грн. підтверджується інформацією ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 07.07.2025 р. №164-0707, відповідно до якої між ТОВ "Універсальні платежі" та ТОВ "Споживчий центр" укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 р., та згідно якого 14.09.2024 р. 02:55:37 перераховано кошти в розмірі 17 000.00 грн. на картку відповідача 4149437876147271, номер транзакції в системі iPay.ua- 509231508, призначення платежу: видача кредиту за договором № 13.09.2024-100000277 (а.с.32).
Таким чином суд дійшов висновку, що кредитний договір № 13.09.2024-100000277 від 14.09.2024 р. був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між ним та ТОВ «Споживчий центр» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
За довідкою-розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором №13.09.2024-100000277 від 14.09.2024 р. вбачається, що у ОСОБА_1 наявна перед позивачем заборгованість в загальній сумі 47 848.23 грн., з яких 17 000,00 грн. - борг з кредиту, 21 420.00 грн. - борг з відсотків, 1 268.23 грн. - комісія, 8 160.00 грн. - неустойка (а.с. 33).
Отже, позивач виконав зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, кредитний договір №13.09.2024-100000277 від 14.09.2024 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладення між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.
Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договору.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків та комісії у встановлені в договорі терміни.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 17 000.00 грн., процентів в розмірі 21 420.00 грн., комісії в розмірі 1 268.23 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов'язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов'язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов'язання, так і після, але до виконання тих зобов'язань, які виникли на його підставі.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Відповідно до п. 15 Заявки кредитного договору №13.09.2024-100000277 від 14.09.2024 р. (кредитної лінії) сторони погодили, що неустойка нараховується в розмірі 170,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (а.с.19-21).
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку, в розмірі 8 160.00 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 8 160.00 грн. задоволенню не підлягають.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00025891 від 09.07.2025 р. про сплату судового збору у розмірі 2 422.00 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 82.95 % позовних вимог (39 688.23 грн. від 47 848.23 грн. складає 82.95 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 2009.38 грн. (2 422.40 грн. х 82.95 % : 100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" заборгованість за кредитним договором 13.09.2024-100000277 від 14.09.2024 р. в розмірі 39 688.23грн., з яких 17 000,00 грн. - борг з кредиту, 21 420.00 грн. - борг з відсотків, 1 268.23 грн. - комісія, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2009.38 грн., а всього 41 697.61 грн. (сорок одна тисяча шістсот дев'яносто сім грн. 61 коп.).
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Бабічева