Справа 206/4084/25
Провадження 2/206/2329/25
(ЗАОЧНЕ)
19 вересня 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Гаркуші В.В.,
за участю секретаря судового засідання Цибань Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаера» (далі - Відповідач) про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати,
за участю позивача - ОСОБА_1
Позивач звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаера» (ЄДРПОУ 34682037) про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах. З травня 2024 Відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату. Відтак, за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 утворилася заборгованість по заробітній платі та остаточному розрахунку у сумі 56786 грн 54 коп, яку позивач просить стягнути з Відповідача. Також Позивач просив стягнути з Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп.
У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за час затримки виплати розрахунку по день ухвалення судом рішення по справі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач (його представник) у судові засідання 22.08.2025, 19.09.2025 не з'явився. Був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався. Будь-які інші заяви, клопотання від Відповідача (його представника) не надходили.
У зв'язку із зазначеним суд застосовує положення ст. 280 ЦПК України та розглядає цю справу заочно.
Ухвалою про витребування доказів від 22.08.2025 суд зобов'язав Відповідача надати належним чином засвідчені копії: копію наказу про прийом ОСОБА_1 , на роботу до ТОВ «Нафтаера»; копію наказу про звільнення ОСОБА_1 , належним чином оформлену довідку про нараховану (сплачену) ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.05.2024 року по день його звільнення; належним чином оформлену довідку про розмір нарахованих (сплачених) сум, належних ОСОБА_1 при звільненні; довідку про розмір середнього заробітку для розрахунку виплат за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Проте, Відповідач не виконав ухвалу про витребування доказів від 22.08.2025. Про причини невиконання не повідомив.
Отже, Відповідач відзив на позовну заяву не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви. Про причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомив. Відтак, суд розглянув справу за наявними матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтаера».
Також позивач надав розрахунковий лист від 29.01.2025, зі змісту якого вбачається:
Початкове сальдо - 54371,27; усього нараховано за березень 2025 - 3136,72.
Усього утримано податків за січень 2025 - 721,45 (ПДФО- 564,61, військовий збір 156,84). Залишок до виплати - 56786 грн 54 коп (п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 54 коп.
Таким чином, згідно розрахунку Відповідача, після сплати податків, позивачу належить отримати 56786 грн 54 коп.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
За приписами частини 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Частиною 1 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені Колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Оскільки судом встановлено, що при звільненні з Позивачем не було проведено остаточного розрахунку, вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 56786 грн 54 коп є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Крім того, у порядку розподілу судових витрат позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп (три тисячі гривень 00 копійк).
Згідно з частиною 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 ст. 133 ЦПК України).
Як встановлено частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст. 137 ЦПК України).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп до матеріалів справи додані копії наступних документів: Договору про надання професійної правничої допомоги від 02.07.2025 з адвокатом Багдасаровою В.М., Акту виконаних робіт від 21.07.2025, квитанції до прибуткового касового ордеру про оплату послуг адвоката у сумі 3000 грн 00 коп.
Суд вважає, що сума витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу співмірна зі складністю справи, обсягом послуг (збір документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду, надання усної консультації клієнту, підготовка Адвокатського запиту).
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп (три тисячі гривень 00 копійок).
Відповідно дост. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з Відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Керуючись ст. 47, 94, 115, 116 КЗпП України, ст. 4,12,13,78-81,89,141,258, 259,263-265,274,279,280,282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаера» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаера» (ЄДРПОУ 34682037) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 56 786 (п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 54 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаера» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаера» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Самарський районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
ВІДПОВІДАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаера», ЄДРПОУ 34682037, місцезнаходження: Україна, 49022, місто Дніпро, вулиця Океанська, будинок 11.
Суддя В.В. Гаркуша