Справа № 182/1723/25
Провадження № 2/0182/1813/2025
Іменем УКРАЇНИ
15.09.2025 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу.
В обґрунтування своїх вимоги посилається на те, що 04 січня 2022 року він дав в борг відповідачу по справі кошти в розмірі 700 доларів США, з умовою повернення вищевказаних коштів в строк до 25 серпня 2022 року, що підтверджується власноручно написаною ним розпискою. Однак, станом на день подання позовної заяви, Відповідач свої зобов'язання, згідно боргової розписки, не виконала, хоча, він неодноразово звертався до неї з вимогою повернути кошти. Однак, відповідачка вимогу ігнорує. У зв'язку з чим, позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права і просить суд вищевказану суму стягнути з відповідачки в примусовому порядку. При цьому, просить стягнути борг в гривневому еквіваленті, станом на звернення до суду з даним позовом, в розмірі 28 873 грн. 32 коп.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.10-11).
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористалась, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою її місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.13).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку, відповідно до вимог ст.1047 ЦК України, договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК).
За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Судом встановлено, що 04 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв в борг 700 доларів США, з умовою повернення вищевказаних коштів в строк до 25 серпня 2022 року, що підтверджується оригіналом розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.4).
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/ 16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи, як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо встановити, що відбулась передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов'язання, зокрема, передбачено, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен, на вимогу боржника, видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку, боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа.
На підтвердження неповернутого відповідачем боргу за позикою, позивачем до матеріалів справи додано оригінал розписки (а.с.4). Тому, ці обставини, з урахуванням вимог ст.545 ЦК України, свідчать про невиконання ОСОБА_2 боргового зобов'язання перед ОСОБА_1 .. Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконала зобов'язань, взятих на себе, відповідно до договору позики, добровільно суму заборгованості не повертає, суддя вважає за необхідне визнати, що пред'явлені позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження.
При цьому, щодо визначення суми боргу примусового стягнення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, відповідачка не надала суду жодних доказів на спростування пред'явлених позовних вимог.
Так, позивач, звернувшись до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, просив стягнути з відповідачки грошові кошти не у валюті, що визначена договором позики, а у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, станом на 24 березня 2025 року, тобто, на момент звернення до суду з даним позовом.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим НБУ, курс гривні щодо долара США, станом на 24 березня 2025 року, становив 41 2476 за 1 долар США.
Тому, враховуючи викладене, оскільки відповідачка до теперішнього часу зобов'язання не виконала, грошові кошти позивачу не повернула, суд вважає необхідним стягнути з неї на користь позивача 28 873 грн. 32 коп., що є еквівалентом 700 доларів США, тим самим задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Окрім цього, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 128, 131, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 354 ЦПК України, ст.15, 207, 524, 1046-1049 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за договором позики від 04 січня 2022 року в загальному розмірі 28 873 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят три грн.) 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в розмірі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал