Справа № 199/5046/24
(6/199/235/25)
29.08.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра
у складі головуючого - судді Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року по цивільній справі №199/5046/24 (провадження №2/199/2583/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
08 серпня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся заявник із вищевказаною заявою про розстрочення виконання рішення суду, за яким заявник є відповідачем. Заява мотивована тим, що відповідач має скрутне матеріальне становище, не має сталого доходу, за 2025 рік отримав дохід в розмірі 46893 гривень, має на утриманні малолітнього сина 2022 року народження. Відповідач має намір виплатити присуджену судом суму заборгованості, що зможе здійснити протягом трьох місяців, для чого і просив розстрочити виконання вищевказаного рішення суду на три місяці.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 серпня 2025 року заяву про розстрочення виконання судового рішення прийнято до провадження та призначено до розгляду в судове засідання.
В судове засідання учасники розгляду заяви повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись.
За таких обставин, керуючись положення ст.ст.10, 211, 223, 240, 435 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд по суті заяви про розстрочення виконання судового рішення за наведеної явки учасників її розгляду, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви про розстрочення судового рішення, а також матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №199/5046/24 (провадження №2/199/2583/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками розгляду якої 30 грудня 2024 року ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволені та вирішено стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531; адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр. Каденюка, 23) заборгованість за кредитним договором №211110-005 від 10 листопада 2021 року станом на 26 березня 2024 року в загальному розмірі 53991,76 гривень, з яких: 34002,6 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 19989,16 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. Таким тим же рішенням суду вирішено у рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531; адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр. Каденюка, 23) судовий збір в розмірі 2422,4 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень, а всього 9422,4 гривень.
03 лютого 2025 року вищевказане рішення суду набрало законної сили, а 11 липня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра видано два виконавчі листи на примусове виконання вищевказаного рішення суду.
Судом встановлено, що згідно копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного Фонду України (форма ОК-5) у відповідача станом на 07 серпня 2025 року обліковується дохід в загальному розмірі 46893,16 гривень (травень-червень 2025 року), відомості за 2018-2024 роки відсутні.
Відповідно до копії свідоцтва про народження у відповідача є малолітня дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Правовідносини щодо розстрочення виконання судового рішення врегульовані нормами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Згідно ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно ст.10 ч.9 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення (ст.435 ЦПК України) є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Таким чином, підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Наведені вище правові висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі №796/43/2018, а також у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року №14.
Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, яка вирішується, то приймаючи до уваги, що в ході розгляду заяви було підтверджено наявність у відповідача малолітньої дитини, яку відповідач зобов'язаний утримувати належним чином, враховуючи невеликий дохід відповідача протягом 2025 року, що свідчить про його незадовільне матеріальне становище, а також з огляду на те, що відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на невеликий період (три місяці), суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заяви відповідача, а отже і можливість задоволення такої заяви в повному обсязі шляхом розстрочення виконання рішення суду на загальну суму, що включає в себе розмірі кредитної заборгованості та судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 7, 8, 10, 12, 13, 81, 258-261, 263, 268, 272, 353, 354, 355, 435 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року по цивільній справі №199/5046/24 (провадження №2/199/2583/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року по цивільній справі №199/5046/24 (провадження №2/199/2583/24) на загальну суму 63414,16 гривень строком на три місяці, починаючи з дати набрання даною ухвалою суду законної сили, рівними частинами - шляхом сплати ОСОБА_1 по 21138,05 гривень не пізніше останньої календарної дати вересня, жовтня та листопада 2025 року.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко