09 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2269/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Трачук Н. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача-1 - Гайдаржийського В. С. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача-2 - Гайдука С. П. (адвоката, в режимі відеоконференції),
третьої особи - Гайдука С. П. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, до якої приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайрос Агроінвест",
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (колегія суддів: Дармін М. О. - головуючий, Іванов О. Г., Чередко А. Є.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Геостимул"
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 2) Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Агроінвест",
про скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "Геостимул" (далі - ПП "Геостимул") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Степненська сільська рада), в якому просило:
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (індексний № 69196665 від 07.09.2023, номер запису про право власності 5164862) з припиненням за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайрос Агроінвест" (далі - ТОВ "Кайрос Агроінвест") у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки площею 21,9999 га з кадастровим номером 2322188600:03:001:03559, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2784601123221;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 21,9999 га з кадастровим номером 2322188600:03:001:03559 в Державному земельному кадастрі;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру виправити виявлену помилку та відновити порушене право ПП "Геостимул" шляхом відновлення даних про земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567 площею 21,9999 га у Державному земельному кадастрі.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП "Геостимул" зазначало, що внаслідок невнесення ГУ Держгеокадастру відповідно до пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відомостей про належну позивачу на праві оренди земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567, в межах цієї земельної ділянки неправомірно була зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559. У подальшому, як зазначав позивач, земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559 площею 21,9999 га була передана Степненською сільською радою в оренду ТОВ "Кайрос Агроінвест" за договором оренди землі від 29.08.2023 № 08/7 строком на 19 років. ПП "Геостимул" зазначало, що за таких обставин позивач фактично позбавлений права користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567. Обґрунтовуючи правові підстави позову, ПП "Геостимул" посилалося на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 79-1, 152, 202 Земельного кодексу України, статей 27, 35 Закону України "Про оренду землі", статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 № 43.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2269/24 (суддя Мірошниченко М. В.) у задоволенні позову ПП "Геостимул" до ГУ Держгеокадастру та Степненської сільської ради відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПП "Геостимул", зазначив, що доказів припинення права оренди позивача на земельну ділянку, надану йому за договором оренди земельної ділянки від 16.01.2002 № 103, не надано. Як виснував суд першої інстанції, позивач не довів того, що державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:03559 із порушенням вимог законодавства. За висновком суду, позивач не довів того, що технічна документація із землеустрою, на підставі якої земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:03559 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, суперечить вимогам законодавства.
Посилаючись на положення абзацу 2 пункту 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", суд першої інстанції зазначив, що помилки у вигляді присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів можуть бути виправлені після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням із особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Проте, як зазначив суд першої інстанції, позивач не надав суду витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567, докази звернення до органів Державного земельного кадастру із заявою про внесення відомостей про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру або з повідомленням про виявлення помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру.
Суд першої інстанції також зазначив, що виготовлення документації із землеустрою є обов'язковим для виправлення помилок у Державному земельному кадастрі. Втім суд установив, що позивач не надав технічної документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567, встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. За висновком суду, доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559 зареєстрована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567, не підтверджені належними та допустимими доказами.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2269/24 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі №908/2269/24 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виходив із того, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права користування на земельну ділянку, сформовану всупереч вимогам закону, за наявності іншого законного користувача, є перешкодою для реалізації ПП "Геостимул" речових прав на зазначений об'єкт. Проте суд виснував, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Суд апеляційної інстанції зазначив, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач заявив вимогу про скасування оспорюваного рішення через те, що відбулося порушення права оренди позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою державний реєстратор зареєстрував аналогічне право на ту саму земельну ділянку. Водночас спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Тому суд виснував, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ураховуючи відсутність у прохальній частині позовної заяви ПП "Геостимул" вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 29.08.2023 № 08/7 між Степненською сільською радою та ТОВ "Кайрос Агроінвест" (яке має бути залучене в якості належного відповідача у спірних правовідносинах) із застосуванням наслідків недійсності зазначеного договору, за висновком апеляційного господарського суду, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, що, в свою чергу, є підставою для зміни висновку суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
3. Короткий зміст касаційної скарги, заяви про приєднання та заперечень
3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, Степненська сільська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24 скасувати, рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2269/24 залишити без змін.
3.2. Степненська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому Степненська сільська рада посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Степненська сільська рада зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, від 01.06.2022 у справі № 810/3945/17, від 11.08.2020 у справі № 826/8599/16, від 02.07.2020 у справі № 420/323/19, від 19.05.2020 у справі № 369/5489/18, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22, від 22.12.2022 у справі № 903/34/22, від 09.01.2024 у справі № 870/94/20, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14, від 13.03.2024 у справі № 575/675/19, від 07.11.2023 у справі № 400/4165/21, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 23.01.2025 у справі № 922/1139/24, від 22.03.2023 у справі №,154/3029/14, від 07.06.2022 у справі № 910/15998/20.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Степненська сільська рада зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення належності, допустимості та достовірності використання роздруківок з інформаційного ресурсу https://kadastr.live/. На думку скаржника, ці роздруківки не є джерелом офіційної інформації, оскільки відсутній доступ до вебсторінки для стороннього спостерігача, в тому числі учасників справи та суду.
Степненська сільська рада також посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваної постанови визнання ГУ Держгеокадастру у відзиві на позов зазначених позивачем обставин, зокрема, про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559 сформована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567. Проте, за твердженням скаржника, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження цієї обставини.
3.3. ТОВ "Кайрос Агроінвест" звернулося до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційної скарги. ТОВ "Кайрос Агроінвест" в цій заяві просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 у справі № 908/2269/24 залишити без змін. ТОВ "Кайрос Агроінвест" зазначає, що підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі Степненської сільської ради.
3.4. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025 у справі № 908/2269/24 вирішено приєднати заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Кайрос Агроінвест" до касаційної скарги Степненської сільської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24.
3.5. ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу Степненської сільської ради без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24 - без змін. ГУ Держгеокадастру зазначає, що погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту прав.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що між Степненською сільською радою - орендодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер" (далі - ТОВ "Інтер") - орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки № 103.
4.2. Відповідно до умов цього договору орендодавець згідно з рішенням № 7 шістнадцятої сесії двадцять третього скликання Степненської сільської ради від 15.11.2001 надав, а орендар прийняв у тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Степненської сільської ради. Земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передана земельна ділянка площею 35,0 га, в тому числі рілля - 35,0 га, та земельна ділянка площею 22,0 га, в тому числі пасовища - 22,0 га.
За умовами договору земельні ділянки загальною площею 57,0 га передаються в оренду для сільськогосподарського призначення.
Земельна ділянка площею 35,0 га була передана в оренду на шість років - до 15.11.2007. Земельна ділянка площею 22,0 га була передана в оренду строком на один рік - до 15.11.2002. Після закінчення строку договору оренди орендар мав переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
Цей договір оренди було посвідчено нотаріально.
4.3. Господарські суди установили, що 12.11.2003 сторони договору уклали угоду про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої абзац 1 розділу 1 "Предмет договору" виклали в такій редакції: "Орендодавець згідно з рішенням № 7 шістнадцятої сесії двадцять третього скликання Степненської сільської ради від 15.11.2001 року та рішенням № 13 сьомої сесії двадцять четвертого скликання Степненської сільської ради від 30.04.2003 року надає, а Орендар приймає в короткострокову оренду земельні ділянки, які розташовані на території Степненської сільської ради (схема земельних ділянок додається)."
Абзац перший пункту 2.2 "Термін договору" викладено в такій редакції: "Земельна ділянка площею 35,0 га передається в оренду строком на шість років, зі строком закінчення 15.11.2007 року. Земельна ділянка площею 22.0 га передається в оренду строком на п'ять років, зі строком закінчення 15.11.2007 року."
Ця угода була посвідчена нотаріально.
4.4. Як зазначили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2008 у справі № 9/365д/08, що набрало чинності, задоволено позов ТОВ "Інтер" до Степненської сільської ради про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки № 103, укладеного між Степненською сільською радою і ТОВ "Інтер", на термін до 15.11.2012.
4.5. ПП "Геостимул" звернулося 20.11.2008 до Господарського суду Запорізької області з позовом до Степненської сільської ради про визнання ПП "Геостимул" орендарем за договором оренди земельної ділянки № 103 від 16.01.2002 та внесення змін до цього договору шляхом викладення його в редакції додаткової угоди № 2 до договору оренди земельної ділянки № 103 від 16.01.2002.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.02.2009 у справі № 22/289д/08 позов ПП "Геостимул" задоволено.
4.6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ПП "Геостимул" набуло прав та обов'язків орендаря за договором оренди земельної ділянки № 103 від 16.01.2002. Згідно з пунктом 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 2, яка затверджена судовим рішенням у справі № 22/289д/08, земельна ділянка площею 35,0 га передається в оренду строком на 49 років зі строком закінчення 15.11.2050. Земельна ділянка площею 22,0 га передається в оренду строком на 49 років зі строком закінчення 15.11.2050. Доказів припинення цього договору суду не надано.
4.7. Відділ земельних ресурсів у Запорізькому районі Запорізькому районі видав 05.11.2007 ТОВ "Інтер" довідки про правовий режим земельної ділянки:
- щодо земельної ділянки загальною площею 35,0000 га, яка надана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степненської сільської ради, з кадастровим номером 2322188600:02:001:0355;
- щодо земельної ділянки загальною площею 22,0000 га, яка надана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степненської сільської ради, з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567.
4.8. Актом визначення меж земельної ділянки в натурі, який підписано між Степненською сільською радою та ТОВ "Інтер", на підставі договору оренди землі 16.01.2002 визначено в натурі межі земельної ділянки площею 22,0000 га ріллі з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567.
4.9. Суди попередніх інстанцій зазначили, що до матеріалів справи позивач надав кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567 та план встановлених меж цієї земельної ділянки, посвідчений підписом та печаткою Запорізькою регіональною філією Центру Державного земельного кадастру.
Позивач також надав роздруківку з сайту ГУ Держгеокадастру, в якій відображено інформацію про земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567 площею 21,9999 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
4.10. На запит представника позивача Головне управління державної податкової служби у Запорізькій області надало інформацію від 03.06.2024 про те, що за даними інформаційної бази Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області податкові зобов'язання за земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188600:03:001:0567 та 2322188600:02:001:0355 із 2020 року дотепер нараховує та сплачує ПП "Геостимул".
4.11. На запит представника позивача щодо надання викопіювання з Публічної кадастрової карти України про земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188600:03:001:0567 та 2322188600:02:001:0355 ГУ Держгеокадастру в листі від 30.05.2024 № 29-8-0.37-2099/2-24 повідомило, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188600:03:001:0567 та 2322188600:02:001:0355 не були зареєстровані до набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр" у Державному реєстрі земель. У зв'язку із цим відомості про них не підлягали перенесенню та не були перенесені до відомостей Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр". Ця обставина унеможливила надання представнику позивача запитуваного викопіювання з Публічної кадастрової карти України.
Крім того, у вказаному листі зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок із кадастровими номерами 2322188600:03:001:0567 та 2322188600:02:001:0355 не розроблялася, копії відповідних рішень в управлінні відсутні. ГУ Держгеокадастру повідомило, що зазначеним земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери 2322188600:03:001:3559 та 2322188600:05:001:0077.
4.12. Як установили суди, за іншою інформацією, наданою на запит представника позивача, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області в листі від 22.07.2024 № 29-8-0.2-2770/2-24 повідомило, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188600:03:001:0567 та 2322188600:02:001:0355 зареєстровані в Державному реєстрі земель, але не були перенесені в автоматизованому порядку до відомостей Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр". У Державному реєстрі земель щодо вказаних земельних ділянок зареєстрований договір оренди земельної ділянки від 16.01.2002 № 103, укладений між Степненською сільською радою та ТОВ "Інтер", а також 26.03.2009 за № 010926000054 зареєстрована додаткова угода до цього договору щодо продовження строку оренди на 49 років.
4.13. Як зазначили суди, в листі ГУ Держгеокадастру від 22.07.2024 № 29-8-0.2-2770/2-24 йдеться про те, що на підставі розпорядження Запорізької районної адміністрації від 20.01.2020 № 83 із земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:02:001:0355 було вилучено 28,5000 га, після вилучення площа земельної ділянки склала 6,5000 га. Згідно з інформацією, що міститься у відомостях Державного земельного кадастру, в межах земельних ділянок з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567 площею 21,9999 га та з кадастровим номером 2322188600:02:001:0355 площею 6,5000 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами 2322188600:03:001:3559 площею 21,9999 га та 2322188600:05:001:0077 площею 6,50 га.
ГУ Держгеокадастру повідомило представника позивача про відсутність можливості надати витяги з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2322188600:03:001:0567 та 2322188600:02:001:0355, оскільки відомості про них не перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.
4.14. Водночас за результатами опрацювання матеріалів місцевого фонду документації із землеустрою, а також наявних відомостей з Державного реєстру земель, Управління державного земельного кадастру ГУ Держгеокадастру листом від 22.07.2024 № 29-8-0.2-2770/2-24 повідомило позивача про наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567 в Державному реєстрі земель та про відсутність їх у Державному земельному кадастрі у зв'язку з неперенесенням в автоматизованому порядку до відомостей Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр". Вказані відомості не були перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, оскільки орган місцевого самоврядування розпорядився земельною ділянкою, яка належала позивачу на праві оренди.
4.15. Як установили суди, рішенням Степненської сільської ради від 04.12.2020 № 3 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність" прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність Степненської сільської ради згідно з додатком до акта та затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Степненської сільської ради від 26.11.2020.
4.16. За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.09.2024 № 394104340, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559 площею 21,9999 га зареєстровано 17.08.2023 за Степненською сільською радою.
4.17. Спір у цій справи виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 проведено автоматизований розподіл судової справи № 908/2269/24, визначено колегію суддів: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Степненської сільської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24.
Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025 у справі № 908/2269/24 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) вирішено приєднати заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Кайрос Агроінвест" до касаційної скарги Степненської сільської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.09.2025 № 32.2-01/2222 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/2269/24 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2269/24, визначено колегію суддів: Багай Н. О. - головуюча, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відтак Суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі, заяві про приєднання до касаційної скарги та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ПП "Геостимул" про скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП "Геостимул" зазначало, що внаслідок невнесення ГУ Держгеокадастру відповідно до пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відомостей про належну позивачу на праві оренди земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567, у межах цієї земельної ділянки неправомірно була зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559. У подальшому, як зазначав позивач, земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559 площею 21,9999 га була передана Степненською сільською радою в оренду ТОВ "Кайрос Агроінвест" за договором оренди землі від 29.08.2023 № 08/7 строком на 19 років. ПП "Геостимул" зазначало, що за таких обставин позивач фактично позбавлений права користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567.
5.5. Суд першої інстанції визнав вимоги позивача необґрунтованими, тому відмовив у задоволенні позову ПП "Гестимул".
5.6. Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції (змінив підстави для відмови у задоволенні позову ПП "Геостимул"), в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишив без змін. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову ПП "Геостимул" через обрання ним неефективного способу захисту прав оренди на земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції також зазначив про незалучення належного відповідача у спірних правовідносинах - ТОВ "Кайрос Агроінвест".
5.7. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, Степненська сільська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. ТОВ "Кайрос Агроінвест" звернулося до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційної скарги.
Степненська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому Степненська сільська рада посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.8. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.9. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, від 01.06.2022 у справі № 810/3945/17, від 11.08.2020 у справі № 826/8599/16, від 02.07.2020 у справі № 420/323/19, від 19.05.2020 у справі № 369/5489/18, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22, від 22.12.2022 у справі № 903/34/22, від 09.01.2024 у справі № 870/94/20, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14, від 13.03.2024 у справі № 575/675/19, від 07.11.2023 у справі № 400/4165/21, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2025 у справі № 910/10855/24, від 23.01.2025 у справі № 922/1139/24, від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14, від 07.06.2022 у справі № 910/15998/20.
5.10. Степненська сільська рада в касаційній скарзі зазначає, що апеляційний господарський суд не мав права в основу оскаржуваної постанови покласти обставини, які визнало ГУ Держгеокадастру у відзиві на позов ПП "Геостимул", та змінити рішення суду першої інстанції на цій підставі, оскільки Степненська сільська рада та ТОВ "Кайрос Агроінвест" їх не визнавали.
При цьому скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, зокрема, про те, що, визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе за умов визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.
5.11. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, що в постановах Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 810/3945/17, від 11.08.2020 у справі № 826/8599/16, від 02.07.2020 у справі № 420/323/19, від 19.05.2020 у справі № 369/5489/18 викладалися висновки щодо проблемних питань, пов'язаних із перенесенням інформації про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. В зазначених постановах сформульовано висновки про те, що відповідно до пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" порядок перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - автоматично або ж на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за заявою їх власників чи землекористувачів, залежить від того, коли зареєстровано право власності на земельну ділянку, та від наявності або ж відсутності відповідних відомостей про земельну ділянку в Державному реєстрі земель. Тобто, підставою перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр", тобто до 01.01.2013, у Державному реєстрі земель.
5.12. Степненська сільська рада в касаційній скарзі стверджує, що апеляційний суд не застосував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22, від 22.12.2022 у справі № 903/34/22, від 09.01.2024 у справі № 870/94/20, від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2025 у справі № 910/10855/24, від 23.01.2025 у справі № 922/1139/24, від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14, від 07.06.2022 у справі № 910/15998/20, щодо необхідності надання правової оцінки доказам відповідно до вимог статей 77, 86 Господарського процесуального кодексу України як окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, єдності і протиріччі, а також щодо необхідності врахування принципу змагальності сторін під час вирішення справи.
5.13. Скаржник зазначає, що відповідно до правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14 та постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 575/675/19, для висновків суду про порушення прав позивача така особа повинна надати належні та допустимі докази, які би беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у її власності, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Відповідно до цих висновків, як зазначає скаржник, такі обставини, зазвичай, можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.
5.14. Степненська сільська рада в касаційній скарзі також посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.11.2023 у справі № 400/4165/21, про те, що відомості з Державного земельного кадастру є офіційними, а тому мають відповідати таким критеріям, як повнота, об'єктивність і достовірність.
5.15. Скаржник також зазначає, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, Степненська сільська рада як добросовісний суб'єкт господарських відносин може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
Водночас колегія суддів установила, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, на яку посилається скаржник, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
5.16. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
5.17. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.18. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Подібні правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
5.19. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
5.20. Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
5.21. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам справи.
5.22. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частин 1- 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно в разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
5.23. Сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. При цьому захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19). Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
5.24. Ураховуючи відсутність у прохальній частині позовних вимог ПП "Геостимул" вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 29.08.2023 № 08/7 між Степненською сільською радою та ТОВ "Кайрос Агроінвест" , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, тому зазначив, що наявні підстави для зміни висновку суду щодо підстав для відмови в задоволені позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції також зазначив, що ТОВ "Кайрос Агроінвест" має бути залучений як належний відповідач у спірних правовідносинах.
5.25. Незважаючи на правильний висновок про відмову в задоволенні позову ПП "Геостимул" у зв'язку з неефективністю обраного позивачем способу захисту своїх прав та незалученням належного відповідача, апеляційний суд у мотивувальній частині постанови навів також висновки щодо встановлення фактичних обставин і належності доказів, поданих позивачем.
5.26. Натомість колегія суддів зазначає, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі № 915/508/24, який згідно із частиною 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховується колегією суддів.
5.27. Водночас Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ПП "Геостимул" з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав та інтересів та незалучення належного відповідача. Водночас обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
При цьому колегія суддів зауважує, що викладення в мотивувальній частині постанови висновків щодо встановлення фактичних обставин і належності та допустимості доказів, поданих позивачем, не призвело до ухвалення неправильної по суті постанови, тому не може бути підставою для її скасування, позаяк згідно із частиною 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.28. Отже, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших установлених судами обставин, це в свою чергу виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки наведеним доводам скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, від 01.06.2022 у справі № 810/3945/17, від 11.08.2020 у справі № 826/8599/16, від 02.07.2020 у справі № 420/323/19, від 19.05.2020 у справі № 369/5489/18, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22, від 22.12.2022 у справі № 903/34/22, від 09.01.2024 у справі № 870/94/20, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14, від 13.03.2024 у справі № 575/675/19, від 07.11.2023 у справі № 400/4165/21, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2025 у справі № 910/10855/24, від 23.01.2025 у справі № 922/1139/24, від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14, від 07.06.2022 у справі № 910/15998/20.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22.
За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.29. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Степненська сільська рада зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення належності, допустимості та достовірності використання роздруківок з інформаційного ресурсу https://kadastr.live/. На думку скаржника, ці роздруківки не є джерелом офіційної інформації, оскільки відсутній доступ до вебсторінки для стороннього спостерігача, в тому числі учасників справи та суду.
5.30. Колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
5.31. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.
5.32. У контексті доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ПП "Геостимул" через обрання позивачем неефективного способу захисту, а також через незалучення ТОВ "Кайрос Агроінвест" як належного відповідача у спірних правовідносинах. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування положень статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, визначення належності, допустимості та достовірності використання роздруківок з інформаційного ресурсу https://kadastr.live/. Крім того, необхідність формування висновку щодо належності чи неналежності конкретного доказу при розгляді справи зводиться до надання Верховним Судом оцінки доказів. За викладених у цій постанові мотивів, а також, ураховуючи повноваження Верховного Суду, визначені частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, у Верховного Суду немає підстав для формування зазначеного скаржником висновку.
5.33. За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.34. Касаційна скарга Степненської сільської ради з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваної постанови визнання ГУ Держгеокадастру у відзиві на позов ПП "Геостимул" зазначені позивачем обставини, зокрема про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3559 сформована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:0567. Проте, за твердженням скаржника, матеріали справи на підтвердження цієї обставини не містять жодних доказів, що свідчить про неповне дослідження судом апеляційної доказів, поданих сторонами справи.
5.35. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.36. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.37. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.38. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.
5.39. За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 908/2269/24 не підтвердилася, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.
5.40. За результатами перегляду оскаржуваної постанови у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм матеріального права. Тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав та незалучення належного відповідача є самостійними та достатніми підставами для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.
5.41. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновком апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови у цій справі.
5.42. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Степненської сільської ради, до якої приєдналося ТОВ "Кайрос Агроінвест", необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, до якої приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайрос Агроінвест", залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 908/2269/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді В. А. Зуєв
Ю. Я. Чумак